На уряд сьогодні надії мало, але ми можемо багато змінити на місцевому рівні, – Назарій Бербека

Про мету і вибір партії

– Назаре, яким ви бачите своє завдання у політиці? Чому вирішили балотуватися і чому саме від «Європейської Солідарності»?

– Місцеві вибори — це не тільки про господарність, будівництво доріг і благоустрій для мешканців, це ще й про захист національних інтересів країни і рух до Європи. На уряд сьогодні надії мало, але ми можемо багато змінити на місцевому рівні. Місцеве самоврядування має стати противагою цій владі, стати одним із ключових запобіжників проти її некомпетентності й дилетантства. Зі Львова може початися розвиток країни.

Чому «Європейська Солідарність»? Бо це та політична сила, яка мені близька і зрозуміла ідеологічно, я поділяю її ідеї, зокрема щодо децентралізації влади й передачі більшості прав і повноважень на місця. Поки президентом був представник цієї партії, а ключовими засадами — «Армія! Мова! Віра!», я був переконаний, що «штурвал» у надійних руках.

Крім того, я ціную досвід і досягнення Олега Синютки, які важливо повторити й на міському рівні. Він багато зробив за п’ять років і гарно зарекомендував себе: було збудовано 1700 км доріг, відремонтовано дитсадки, школи, відкрито близько 200 нових підприємств і збільшено надходження в обласний бюджет. Львову також потрібні такі інвестиції й робочі місця, які дає бізнес.

Про потреби округу

– Ви понад 10 років працюєте в будівельному бізнесі. Це якось вплинуло на  бачення міста і його розвитку?

– Я з 2011 року працюю у Львівській інвестиційній компанії, а після реорганізації мені довірили її управління. Один із напрямків нашої роботи — будівництво архітектурно-досконалого житла. У нас багато успішних проєктів, які отримали Urban Awards, нагороду за найкраще архітектурне рішення.

Львів’янам важливий громадський простір, безпека, двори без машин, інклюзивність, і ми такий простір та функціонал проєктуємо у наших комплексах. Крім того, наша філософія — не тільки створювати зручне житло, але інтегрувати його в міське середовище. Ми реконструюємо тротуари та проектуємо велодоріжки.

Певною мірою мій досвід і моя сфера можуть бути корисними і в питаннях розвитку Львова. Залізничному району бракує зелених зон, спортивної інфраструктури, якісного громадського, молодіжного простору, реорганізації дорожнього руху. Я знаю, як вирішити ці проблеми. Наприклад, у Залізничному районі є занедбаний палац культури ЛОРТА, який багато років був громадським центром, але ні завод, ні місто її не використовує. Це будівля величезною площею – 5 тисяч м², і вона може стати гарним майданчиком для розвитку і відпочинку: з медіатекою, гуртками, місцем для зустрічей і концертів. Ми з командою «Європейської Солідарності» та народним депутатом Миколою Княжицьким уже зайнялися цим питанням, бо ЛОРТА перебуває на балансі Укроборонпрому.

Також потрібно реорганізувати дорожній рух і розв’язати проблему небезпечних перехресть. У Залізничному районі три таких перехрестя, які входять до 25-ти найнебезпечніших у Львові: це Любінська – Виговського, Виговського – Петлюри і Щирецька – Кульпарківська. Я б розпочав із Любінська – Виговського, бо це справжня катастрофа, там постійні аварії й постійні проблеми.

– Які ще проблеми у Залізничному районі?

– Садочки – глобальна проблема міста, і Залізничний район – не виключення. Наша компанія працює в різних напрямках – ми проєктуємо не тільки житло, але й офіси,  громадські об’єкти, мали досвід у будівництві дошкільних закладів й амбулаторій.  Цього року ми завершуємо об’єкт, розрахований на 200 дітей. Це 3,5 тис. м².

Також великий запит і на облаштування прибудинкових територій – на кожній зустрічі мешканці говорять про болото в дворах і погане освітлення або й повну його відсутність. Окрема проблема з Левандівкою, вона знаходиться фактично на «півострові», доступ – по двох мостах, які не мають адекватного сполучення, пішохідного і велосипедного. Цей район дуже «недофінансований» щодо освітлення вулиць та дворів.

Про потреби міста

– А які завдання для нової ради будуть пріоритетними?

– Те, що на поверхні, про що зараз говорять усі – це корки і перевантаження міста транспортом. За останні роки відсоток львів’ян, які мають приватний транспорт, зріс і продовжує рости (сьогодні це біля 22-25% осіб). Для мешканців це один із небагатьох комфортних, особливо у період пандемії, способів пересування. Якщо й далі ми будемо рухатися такими темпами, то через 15 років ця кількість автомобілів помножиться в рази. Тому рішення з розширення доріг, будівництва нових розв’язок, хорд, тунелів не дасть відчутного результату. Наприклад, одне з найзавантаженіших міст у Німеччині – Штутгарт бореться з проблемою тим, що пропонує мешканцям альтернативний спосіб пересування.

Переваги має отримати громадський транспорт. Він повинен бути комфортним, швидким, з кондиціонерами, він має бути й доступним. Звичайно, це перспектива не одного-трьох років. Водночас проблему корків та завантаження Львова автомобілями також може вирішити дороге паркування у центрі міста. Мешканцям буде вигідніше і практичніше користуватися не приватними автомобілями, а громадським транспортом або іншими транспортними засобами, як це є у Західній Європі.

Крім того, у Львові активно росте й кількість людей, які користуються велосипедами – близько 12%.  У місті був план розвитку веломережі протяжністю 230 кілометрів. За останні п’ять років, наскільки я пам’ятаю, було реалізовано 120. Насправді це не так багато –  добудувати сітку веломережі і тим самим заохотити львів’ян користувалися цим транспортом.

У центрі та інших громадських місцях не вистачає парковок для велосипедів. Про це можна говорити з мережами та бізнесом. Металева стійка – це недорога річ, кожен може її поставити. Тут більше питання комунікації – давайте це зробимо разом, спільно: бізнес і місто.

Оптимізація транспортного трафіку, розвиток велоінфраструктури, відновлення скверів і пішохідних зон — все це комплексна робота, якою треба займатися паралельно.

Львів може стати містом втілення інноваційних рішень і проектів, прогресивних районів і комфортних середовищ, бо має для цього потенціал і можливості.

Назарій Бербека

• Підприємець, 35 років. Одружений, разом із дружиною Іриною виховує двох дітей: семирічну Єву й трирічного Дем’яна.
• Народився і виріс у Львові, й усі свої життєві плани пов’язує з цим містом. Закінчив 75-ту школу імені Лесі Українки, потім навчався в Києво-Могилянській академії і здобув вищу освіту за спеціальністю «економіка та фінанси». Отримав диплом магістра за спеціальністю «фінанси» у Львівському інституті банківської справи Університету банківської справи НБУ.
• З 2011 року працює в Львівській інвестиційній компанії.

* Політична промоція