дивись.info

Ви не знайдете у Сокільниках людину, яка б просила допомогти, а їй відмовили, – Тарас Сулимко

Ви не знайдете у Сокільниках людину, яка б просила допомогти, а їй відмовили, – Тарас Сулимко

Майже п’ять років боротьби і тривалі акції протесту під стінами Львівської облдержадміністрації таки зламали спротив чиновників, і у травні 2020 року Кабінет Міністрів офіційно дозволив формувати Сокільницьку об’єднану територіальну громаду, до якої, окрім Сокільників, увійшли села Годовиця та Басівка.

І вже після місцевих виборів новосформована громада повноцінно запрацює. Про шлях створення, досягнення і плани Сокільницької ОТГ ІА Дивись.info поспілкувалася із сільським головою Сокільників Тарасом Сулимком.

– Пане Тарасе, на посаду голови Сокільницької сільської ради ви прийшли практично із фронту. З якими викликами довелося стикнутися на мирній території?

– На фронті все вирішується за допомогою автомата, а тут трохи інша специфіка роботи. Хоча і там більше двох місяців довелося працювати у військовій адміністрації. Адже у кожному місті чи селі, куди ми заходили, створювалася військова адміністрація, яка працювала і з населенням, ми намагалися допомогти людям у вирішенні їхніх проблем. Хоча там теж працювалося по-іншому. На фронті немає ніяких грошових відносин – є лише товариш і його плече. А тут кожен переживає, щоб порядок був насамперед на його вулиці, біля його хати. Наприклад, проводимо каналізацію, то кожен хоче, щоб передусім там, де він живе. А кожен депутат хоче, щоб щось робили саме на його окрузі.

На фронті немає ніяких грошових відносин – є лише товариш і його плече

Знаю, що робота з людьми є однією з найважчих – до кожного треба мати окремий підхід. Коли став головою, то старався, щоби уся сільська рада перейшла на спокійний режим роботи – без криків, сварок, аби усіх людей приймали та чули. І, знаєте, люди відчули ці зміни. Щоправда, зараз через пандемію та карантин тимчасово працюємо віддалено.

– Якими досягненнями можете похвалися на посаді голови Сокільницької сільської ради?

– За чотири роки ми на 65% каналізували Сокільники – це, мабуть, одне з наших головних досягнень. Починаючи від вулиці Стрийської до середини села каналізація зроблена на 100%, а з трьох запланованих насосних станцій побудовано вже дві. Ще один із здобутків – це початок будівництва нової сучасної школи на 660 учнів. Про це говорили, напевно, вже 50 років ті, хто був переді мною, але ніхто далі декларацій не зайшов. Ми ж почали і вже нинішнього року повністю завершимо другий поверх. Крім того, цьогоріч плануємо закінчити зведення дитячого садка. Зараз перебуваємо на кінцевій стадії – благоустрій території. Хочу похвалитися, що два роки тому ми завершили будівництво початкової школи. І тепер діти навчаються в одну зміни, а не у дві, як раніше.  Крім того, відремонтували повністю спортивний зал. У школі відкрили клас шахів. Я, як вчитель фізики, вважаю, що шахи дуже розвивають дитину, її мислення, потрібне при вивченні інших предметів. Також біля школи ми побудували великий стадіон зі штучним покриттям. Там можна займатися різними видами спорту – футболом, волейболом, баскетболом, тенісом, легкою атлетикою тощо. Для школи я старався зробити все. Ми укомпектували її від і до: купили спортивне обладнання, меблі. Поки будуємо нову школу, у цій дітям має бути комфортно навчатися. Та є одна проблема, яку ми намагаємося розв’язати – немає їдальні. Вже зробили проєкт і разом з відділом освіти Пустомитівського району втілюємо його у життя. Думаю, наступного року харчоблок буде, і це дозволить дітям ходити на групу продовженого дня.

Два роки тому ми завершили будівництво початкової школи. І тепер діти навчаються в одну зміни

П’ять років тому, перед виборами, усі люди казали, що основна проблема у Сокільниках – це дороги. А тепер це питання стало вже надцятим. Тож вважаю, що це теж неабияка заслуга нинішнього депутатського корпусу. За 4,5 роки ми зробили 30 км доріг – це дороги, доріжки, капітальні і поточні ремонти. Встановлено два світлофори. Зараз проведений тендер на ще один. Це освітлення пішохідних переходів, встановлення шести нових автобусних зупинок, а також встановлення вказівників з назвами вулиць. Для цього був розроблений спеціальний проєкт. Крім того, ми можемо похвалитися, що у Сокільниках є 17 майданчиків. Біля половини дитячих майданчиків ми встановили спортивні тренажери. Навіть у містах районного значення такої кількості дитячих майданчиків немає.

Ми капітально відремонтували поліклініку: поміняли вікна, двері, закупили меблі, нове медичне обладнання. Після запровадження медичної реформи були скорочені ставки масажиста та лаборанта. Тож ми виділи кошти з сільського бюджету на цих фахівців. Також виділяли дуже багато коштів на допомогу хворим на лікування – понад 8 мільйонів гривень. Я вважаю, що це великий показник для Сокільників і цим можна пишатися. Ви не знайдете у Сокільниках людину, яка б просила допомогти, а їй відмовили.

А ось коли в селі ремонтували дорогу обласного значення, ми дали субвенцію, хоча могли цього не робити. Але бюджет нам дозволяє це, тож допомагаємо і поліції, і рятувальникам, і казначейству тощо.

Зараз у нас планується невелике об’єднання – Сокільники, Годовиця та Басівка. Хоча насправді ми співпрацюємо вже давно: наприклад, надали їм допомогу у півтора мільйона на завершення будівництва школи. Ще 100 тисяч гривень виділили на проєкт реставрації костелу у Годовиці. Крім того, я спілкувався з нашими польським партнерами, які теж цікавляться храмом і готові вкладати у нього гроші.

У нас вже майже готовий клуб. Дуже важливо, щоб він ожив і там запрацювали різні гуртки, адже для мене на першому місці національно-патріотичне виховання. Ми не знаємо, скільки кому відведено, тому треба залишити по собі достойну зміну. У Сокільниках ми створили «Пласт». А також я все зробив, щоб у нашому селі навчали бойовому гопаку, адже це наша культура, філософія та релігія.

– Чому Сокільники не захотіли влитися у Львівську ОТГ і якою була історія боротьби?

– Зараз це питання «обсмоктують» з усіх боків і кожен хоче привласнити собі лаври переможця. Але я завжди кажу, що жоден генерал сам не виграв війни. Вважаю, що заслуга у перемозі належить громаді, тим людям, які вийшли підтримати ініціативи сільської ради. Мабуть, боротьбу за об’єднану громаду ми почали чи не першими у Пустомитівському районі. Це було ще 2015 року. Відбулися засідання депутатів, були прийняті перші рішення, ми розіслали практично усім навколишнім селам пропозиції про об’єднання. Але, як бачимо, була створена Солонківська ОТГ, яка наполягала, що центр має бути лише у них. Але ми громада, яка може тримати на своїх плечах ще декілька сіл. Натомість Басівка і Годовиця пристали на нашу пропозицію ще 2016 року, але просили зачекати через суди. І ми зачекали. Також були перемовини зі Скниловом, який все ж вирішив приєднатися до Зимної Води, хоча територіально їм було б дуже добре і комфортно у нашій громаді.

Дотримуючись букви закону, ми зробили все, щоби створити Сокільницьку громаду. Нас звинувачують, що ми застрибнули до останнього вагону. Але ж не важливо який це вагон, головне, що ми всі рухаємося в одному напрямку, щоби розвивати Україну. Тепер для нас ОТГ – це новий етап розвитку громади.

Наприкінці 2018 року почалися розмови, що нас хоче поглинути Львів. І це зрозуміло, адже місту дуже знадобився б бюджет Сокільницької сільської ради, особливо коли наближається час віддавати позики європейським банкам. Тому у 2019 року ми перейшли до активних дій, відстоюючи своє право на створення ОТГ. Ми просили вказати бодай один юридичний нюанс, чому ми не можемо бути самостійною громадою, адже за усіма критеріями виходили на перші місця в області.

Але я завжди кажу, що жоден генерал сам не виграв війни. Вважаю, що заслуга у перемозі належить громаді

Ми бачимо, скільки змогли зробити за ці 4 роки. У Львові є території, де досі немає каналізації. А скільки у місті збудували садочків чи шкіл? Ми за співпрацю зі Львовом і усіма сусідніми громадами, але водночас ми хочемо, щоб наше село розвивалося. Ми неодноразово зверталися по допомогу і до Львова, і до Пустомитівського району. Але Львів завжди казав, що це проблеми Пустомитівського району, а район кивав на те, що Сокільники за кільцевою, а це вже Львів.

Ми три місяці стояли під стінами ЛОДА, незважаючи на холод і негоду, били у барабани. Я все кажу, хто стукає – тому відкривають, а хто бореться – той перемагає.

– Перекриття для ремонту вулиці Академіка Підтригача майже на рік викликало неабиякі незручності, зокрема для підприємців. Якою сьогодні є ситуація?

– Там проблем взагалі немає. Це заполітизоване питання. Саме з мерії Львова надійшла вказівка закрити дорогу. Це район, де розташовано дуже багато підприємств. Оскільки Сокільницька сільська рада йде назустріч підприємцям, зокрема знизила податки, то дехто навіть перейшов працювати зі Львова. На мою думку, перекриття дороги – це один з методів боротьби з Сокільниками і тиску на підприємців, щоб вони повернулися до міста.

На мою думку, перекриття дороги – це один з методів боротьби з Сокільниками і тиску на підприємців

У Львові сьогодні є сотні вулиць, які перебувають у значно гіршому стані. А це нормальна вулиця. Там насипали якогось каміння, хтось вночі розкрив ту дорогу, а ремонтники звернулися до поліції із заявою про викрадення будматеріал. Натомість коли вулицю хотіли перекопати, то багато людей вийшли на акцію протесту, ми покликали журналістів. Мабуть, це дало результат, бо станом на зараз там ніхто нічого не робить.

Якби я в Сокільниках на рік перекрив дорогу для ремонту, то мене б винесли звідси. Зараз на вулиці Академіка Підстригача нічого не роблять, аргументуючи бездіяльність браком коштів. Виникає запитання: якщо нема грошей, навіщо перекривати дорогу?

– Якими є найбільш нагальні питання для Сокільницької ОТГ?

– Це закінчення розпочатих проєктів – насамперед будівництво школи. Якщо у державі нічого не зміниться, то за три роки це можна зробити. Також ми хочемо закінчити повністю на 100% каналізування села, а це натомість дозволить відремонтувати всі дороги. Я принципово підходив до цього питання – не можна робити дорогу, доки не прокладені усі комунікації.

У нас є проблема з транспортом. Вже опрацювали можливість придбання двох електробусів, запустимо, щоб вони курсували всередині громади. Тим паче, що ми маємо прямі виїзди до вулиць Стрийської та Кульпарківської, а з боку Годовиці та Басівки – і до Городоцької. Тобто ми можемо забезпечити доїзд і стати прикладом для усієї України.

Також ми розпочали будівництво нової амбулаторії сімейної медицини, яка б могла стати лікарнею для трьох сіл, де ми навіть передбачили квартири для лікарів, щоб зацікавити людей, залучити висококваліфікованих фахівців.

Багато хочеться зробити у сфері культури. Є багато задумок, пов’язаних із клубом. Хочемо відкрити танцювальні гуртки – до нас вже звернулися відомі колективи. А мій старий товариш Степан Гіга хоче відкрити у нас музичну школу, щоб навчати діток співати. Також ми хочемо відновити оркестр. До речі, раніше він у нас був, але розпався.

Дуже багато роботи у Басівці та Годовиці – ці села не мали бюджету. Тож доведеться засукати рукави. Я вже згадував про костел, проведення каналізації у селах, завершення школи у Годовиці, де можна також зробити тимчасово садочок.

Є багато цікавих задумок на майбутнє. За умови правильного господарювання, якщо розпочати з нагального – каналізування, ремонту доріг, запуску внутрішнього транспорту, Сокільницька ОТГ дуже швидко розквітне.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.