Контактні звіринці: миле насильство чи порятунок
Для України контактні звіринці не дивина. Люди часто відвідують такі місця, щоб подивитися на тварин, погладити їх, сфотографуватися з ними. Але через незнання реального стану речей часто неусвідомлено завдають звірям більше шкоди, ніж користі.
Тварини у контактних звіринцях зазвичай мають невелику площу, відповідно, клітки у них тісні, іноді без укриття, а ті, що живуть всередині будівель, часто в задусі під штучним світлом. Вони не бачать сонця, землі і дерев. До цього додається велика кількість людей, які бажають побачити та погладити створінь – для тварин стрес збільшується в рази. У таких умовах вони не мають можливості усамітнитись, отримують психологічні травми та швидко гинуть.
Позбавлення диких тварин волі впливає на можливість відтворення потомства. Під час їх утримання у звіринцях повинно бути враховано багато нюансів, зокрема кліматичні умови їх природного середовища існування, потреба у природній активності, спілкування із собі подібними.
Якщо в стаціонарному зоопарку ще є можливість забезпечити тварин мінімальними умовами існування (площа, освітлення, температура, режим сну і так далі), то у контактному звіринці цього зробити не можна. На відміну від стаціонарного зоопарку, контактний не має жодних наукових цілей щодо вивчення тварин та збереження їхньої популяції.
Думка експерта
Марина Шквиря, головний зоолог Київського зоологічного парку переконана: коли тварин розмножують для продажу чи заробітку, при цьому не маючи чіткого ветеринарного контролю та компетентного персоналу, то це ніякий не порятунок.
«Головне завдання притулку – врятувати тварину, створивши їй відповідні умови, які задовольняють її базові біологічні потреби, надати їй фізичну та психічну реабілітацію, ветеринарне лікування. Притулок може мати частково комерційний прибуток, наприклад, екскурсії, різні заходи для дітей та дорослих. Проте якщо людина каже, що когось рятує і в той же час займається комерцією, не дотримуючись при цьому певних вимог, то це не зовсім відповідає місії порятунку. Є стандарти утримання тварин, яких необхідно дотримуватися, і якщо хтось посадив тварину в клітку та годує, чим захочете, не маючи при цьому відповідних знань, то це просто люди завели собі улюбленця з певною метою: або для власних амбіцій, або для заробітку», – говорить зоолог.
Ситуація за кордоном
У більшості країн Європи та Америки діє заборона на звіринці, якщо не має створених умов, які б відповідали біологічним, видовим та індивідуальним особливостям тварин. А також задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності. Місце має бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідний простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію і можливість контакту із природним для них середовищем проживання.
Марія ГОРДИНСЬКА
Коментарі