дивись.info

Як минув другий рік президентства Зеленського для Збройних Сил України

Як минув другий рік президентства Зеленського для Збройних Сил України
Фото: Офіс президента України

Рік, що минає, став роком випробовування для Збройних Сил України. Картина, яку українці спостерігають у діях органів влади, не завжди відповідала очікуванням, що виборці поклали на команду Зеленського.

Військові експерти розповіли, як минув 2020 рік для ЗСУ. Про озброєння, розведення військ, невиконані домовленості, поширення інформації, фінансування української армії та чого найбільше потребує українська армія і які кроки потрібно зробити Збройним силам у наступному 2021 році читайте у матеріалі від Дивись.info.

Чого Збройні сили так і не отримали цього року

Український військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов підсумовує 2020-ий для Збройних Сил став роком деградації. 

«Ми не отримали від керівництва держави моделі Збройних Сил, яку повинні були побудувати. Тобто воєнної реформи в країні немає, як і воєнної доктрини, а також штатна чисельність особового складу продовжує зменшуватися», – пояснює експерт.

Жданов запевняє, що зараз у ЗСУ виникає ситуація, що деякі військові частини на межі боєздатності (якщо менше 50% – то частина не боєздатна). Звичайно, є частини, які укомплектовані на 70-80%, але є і такі, що мають менше 50%.  

«Цього року Україна також не отримала новітнє озброєння з державної програми. Модернізацію техніки і закупівлю новітніх зразків ми знову ж таки не побачили. Теперішнє керівництво країни фактично не займається розвитком та реформуванням Збройних Сил», – додає він.

Україна та НАТО

«З позитивних моментів, то наш західний партнер продовжує допомагати, особливо що стосується Сполучених Штатів, також зараз Велика Британія підключилася, Канада підтримує. Вони зацікавлені, щоб в Україні була боєздатна армія, спроможна протистояти російській військовій агресії. Тому вони і надають різноманітні програми допомоги, починаючи з інструктажів та закінчуючи фінансовою допомогою. Сюди також входить навчання для українських військових, надання військово-технічної бази та техніки для озброєння», – розповідає Олег Жданов.

За його словами, цього року є дві знакових події для ЗСУ – це перехід на J-структуру (планування організації ведення бойових дій за стандартами НАТО).

І друга – перехід на професійну основу, тобто перехід наших ЗС у стан професійної армії. Цей період розпочався у вересні 2020 року та буде тривати до 2022. Сподіваюся, наше військове керівництво його виконає, і ми зможемо переформатувати Збройні Сили. Військові, прив’язуючись до часу перебування на посаді та від кар’єрного росту, зможуть виконувати функціональні обов’язки відповідно до своєї фахової підготовки на одній посаді та в одному званні до пенсійного віку. Якщо людина хоче робити військову кар’єру, то вона зможе самостійно подати своє прізвище у кадровий резерв, і кваліфікаційна комісія вирішить чи придатна вона для прийняття в кадрових резерв чи ні. 

Фінансові труднощі української армії

Олег Жданов зазначає, що у ЗСУ є трохи маніпуляції, які полягають в тому, що Збройні Сили постійно замовляють ремонт озброєння – це середній капітальний ремонт озброєння, яке виробило свої ресурси. Пізніше, коли завод віддає партію (танки, БМП, БТР або інше), нам це підносять буцімто Збройні Сили отримали новітнє модернізоване озброєння – це не поточна модернізація і не програма переозброєння.

«Щодо бюджету для українського війська, то це суто гроші для існування. При такому фінансуванні неможливо передбачити розвиток і модернізацію. Цих коштів вистачає хіба на утримання армії і частково на розробку новітніх зразків. У нас є інститути в складі ЗС, які займаються розробками, але в межах цього маленького бюджету.

Якщо йдеться про реформу та переозброєння, то у цивілізованих країнах, країнах- членах НАТО, такі програми модернізації озброєння, закупівля озброєння – це державні програми. Ніде у розвинених країнах міністерство оборони не закуповує озброєння. Вони подають заявки на розробку і закупівлю, а тоді держава окремою статтею бюджету розробляє програму розвитку і закупівлі озброєння. Для нас це поки що нереально», – додає полковник запасу.

Ситуації з розведенням військ на Сході України

«Щодо подій на Сході України, то ми в односторонньому порядку оголосили самі собі не відкривати вогонь у відповідь. Чому самі собі? Тому що головна проблема нашого конфлікту або кризи на Сході України – ми не можемо назвати це конфліктом, тому що він не визнаний як конфлікт, відсутня інша сторона конфлікту. В цьому головна проблема війни на Донбасі, ми оголосили перемир’я, повідомили ОБСЄ, вона схвалила  і сказала: все, вперед. А Росія попередила, що вона не є стороною конфлікту і не несе відповідальності за виконання домовленостей. Вони грають в ту саму війну, що і ми.

Зараз речник операції Об’єднаних сил каже, що наші війська відкривають вогонь у відповідь для подальшого послаблення вогневих точок противника. Тобто про який режим «тиші» ми можемо говорити», – пояснює пан Жданов. 

Окрім того, експерт зазначає, що ситуація з розведенням військ така: ми відступаємо. Нашим військовим забороняється повертатися на попередні позиції, тобто ця територія стає для нас забороненою. З ворожою стороною ніхто не домовлявся, і тому такі села, як Золоте переходять під контроль російських окупаційних військ. Українські військові туди піти не можуть, ОБСЄ туди не йде, бо боїться. Люди, які в цьому селі, викликати поліцію не можуть, бо без підтримки ЗС вони не поїдуть на ці території. Швидку теж не можна викликати, ніхто не поїде туди, бо немає безпеки гарантування.

«Ситуація знову повертається, хоч спочатку було трохи затишшя. Можна погодитися, хоч це спірне питання, тому що штаб дає одну кількість обстрілів, а місія ОБСЄ – іншу. Кожен рахує по-своєму. Ми не можемо дати об’єктивну оцінку чи є там режим «тиші», чи немає. Така сама ситуація із бойовими втратами. Ми точно не знаємо, яка їх кількість. Кожну бойову втрату командир пише, як йому наказують», – стверджує військовий експерт. 

Пан Жданов вважає, що Російська Федерація знову посилює обстріли наших позицій, тому що їм потрібно добитися від нас, від України, виконання Мінських домовленостей так, як вони на сьогоднішній день написані.

«Ми зайшли у глухий кут з Мінськими домовленостями. Нам треба або виконувати їх, або ми як суверенна держава повинні висунути інші умови щодо зміни цих домовленостей і тоді їх виконувати. І третій варіант той, який триває сьогодні – це заморожений конфлікт низької інтенсивності. Бойовики будуть нас обстрілювати, а ми будемо нести втрати, і це буде продовжуватися ще довго», – додає він. 

Міністерство оборони та ЗМІ

Ігор Козій, військовий експерт Інституту євроатлантичного співробітництва пригадує, що інформація раніше була більш доступна, у тому числі через засоби масової інформації, які є в розпорядженні Міністерства, передусім їхній офіційний сайт.  

«Водночас сказати, що цей процес набрав обертів, то ні. Я не можу сказати, що прозорість ЗМІ вийшла на той рівень, що існував на початок 2014 року.

Починають з 2014 року, ми поступово втрачали прозорість медійного інформаційного простору. З приходом нового міністра оборони Тарана більшість інформації просто стало закритою. Я не побачив готовність до спілкування міністерства з громадськістю та засобами масової інформації.

Багато хто з старим багажем у міністерстві, часто радянським, пробує увійти в сучасне майбутнє. Таке неможливо. Сідати за парту треба всім, незалежно від посади, світогляду. Якщо цього не робити, то будеш завжди пасти задніх, а цього в сучасному світі не вибачає ніхто», – зазначає він.

Кроки, які мають бути зроблені наступного року

Фундаментальні речі, які необхідні українській армії зараз та у 2021 році – це наростити військове озброєння, збільшити потужності. 

Експерт запевняє, що необхідне створення безпілотних платформ як водного базування, так і підводного базування, створення більш потужних платформ повітряного базування, які б закривали не тільки територіальну площу України, але і повністю могли перекрити акваторію Чорного моря. Це задача мінімум, яку потрібно виконати, а також розвивати систему управління.

Ігор Козій розповідає, що ми знайшли потужного союзника в цьому плані, такого як Туреччина – держава-член НАТО, якій ми допомагаємо своїм інтелектуальним розробками. Туреччина натомість допомагає нам теж інтелектуальними та промисловими розробками. Експерт сподіваюся, що це буде зрештою завершений проєкт. 

«Щодо внутрішніх проблем, однозначно треба вирішувати питання остаточного формування і завершеності процесу формування оборонного планування, де чітко визначити час, завдання і місце створення тих чи інших документів, затвердження їх, супроводження на всіх етапах втілення проєктів», – додає він.

Окрім цього, Козій вважає, що основне, що потрібно українській армії – це бути на захисті людини у погонах.

«Без захисту військових через розвинений демократичний і цивільний контроль ми не посилимо довіру Збройних Сил до влади. Ми не зможемо створити моральні можливості, які б дозволили солдату виконувати сьогоднішні завдання. Щоб він не думав, що держава кинула його напризволяще у сирих окопах. Наприклад, з недолугою судовою системою, з недолугою системою військової юстиції, яка карає, а не захищає. Людина у погонах сьогодні потребує захисту, бо від її діяльності залежить існування держави», – додає експерт.

Марія ГОРДИНСЬКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.