Вашковецька та красноїльська Маланки – українські карнавали (фото)

Святкування Маланки – це залишок стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. Давня назва свята – Щедрий вечір, а свою сучасну назву воно отримало через те, що збігалося із християнським святом преподобної Меланії – черниці, яка жила у V столітті в Римській імперії.

13 січня святкують Маланку відповідно до Григоріанського календаря, на який Україна перейшла 1918 року. Він замінив собою Юліанський або, як його ще називають, «календар за старим стилем». До цього часу Маланка припадала на 31 грудня, тобто була новорічним святом. 

За українськими традиціями головними героями свята є Маланія і Василь, роль яких виконували хлопець і дівчина, а також Коза, Жид, Лікар тощо. Цього дня виконують особливі пісні, які називаються щедрівками, і вітають господарів із настанням Нового року, бажаючи усіляких гараздів у майбутньому.

Вашковецька Маланка, або Переберія

Вашковецька Переберія (назва походить від переодягання) за довгі часи свого існування набула надзвичайної популярності навіть за межами України. 

Вашківці – це невеличке містечко над річкою Черемош на Буковині. Воно славиться своїм шанобливим ставленням до давніх традицій. Щороку, під час різдвяних свят, тут відбувається власний карнавал.

Під час карнавалу під безперервний музичний супровід та шумові ефекти вулицями міста рухається прикрашений транспорт з колоритними маланкарями в найнеймовірніших масках та костюмах. Свято відбувається в автентичному дусі. 

Родзинкою саме Вашковецької Маланки є кумедна мішанина традиційних персонажів – наречених, діда та баби, козаків, ведмедів та циган. Ховаючись за характерними масками, маланкарі щосили намагаються привернути до себе увагу глядачів.

Маланка у Вашківцях: з давніх давен до сьогодення 

Ще в давнину Маланку святкувала вся Буковина, але свято набуло найбільшого розголосу саме у Вашківця. Корені цього свята сягають далеких австрійських часів, коли закоханий у старовину власник містечка граф Петріно всіляко заохочував гучне святкування Маланки.

Меценат народного мистецтва щедро винагороджував власників найкращих масок та костюмів. Тому ряджені групи маланкарів з різних кутів міста під традиційним проводом огрядних козака, вулана, бук-шандаря, в купі з Маланкою не на жарт змагалися між собою за увагу та прихильність графа. 

За часи існування Маланка переживала чимало гонінь. Румунська влада забороняла синьо-жовті пояси, якими підперезувались козаки-маланкарі, радянська ж взагалі намагалася викорінити «язичницькі пережитки».

Проте вашковецька Маланка вижила і з кожним роком привертає до себе дедалі більшу увагу, перетворившись із суто народного свята на гротескове відображення нашого сучасного життя. 

Як триває Переберія

Вдень, 13 січня, вашковецькі господарі гостинно зустрічають дітей-колядників. А вже надвечір після звуку рога з одного з кутів (районів) містечка учасники містерії виходять на вулиці. Після жвавої «борінки» між мешканцями різних кутів маланкарі починають традиційний обхід міста, відвідуючи кожну хату. Для вигнання злих духів у хід йдуть віники, вода, сажа – споконвічні засоби залякування нечистої сили. 

Зранку 14 січня Переберія на прикрашених фірах, мотоциклах, автівках зі страшенним галасом переміщується на проїжджі шляхи і починаються шалені гуляння із залученням до карнавального ритму всіх, хто зустрівся на дорозі. 

Після обіду за традицією починається купання – один з усталених обрядів очищення Маланки. Колись очищення ряджених відбувалось у крижаному Черемоші. Сьогодні, щоби зняти з себе негативну енергію, вашковецькі маланкарі борсаються в стрімких водах річки Теплиці. 

Серед інших традиційних ритуалів свята – весілля Василя та Маланки – видовище «борінки» ведмедів; а ось герої сучасності змінюються щороку, відображаючи події попереднього року. 

Особливості Вашковецької Маланки 

• У Переберії беруть участь тільки чоловіки та хлопці, виконуючи всі жіночі ролі;
• Виготовлення масок – унікальне ремесло, яким займаються як досвідчені майстри, так і пересічні маланкарі. Колись як маски використовували випатрані голови свійських тварин. Сьогодні ж Маланка  рясніє масками із сучасних матеріалів – бинту, клею та тканини; 
• Святкові костюми шиються в селі протягом всього року, адже поряд із маскою яскравий та оригінальний костюм вважається необхідним атрибутом свята. Якщо хочете замовити маску для себе, то контактуйте із майстрами; 
• Одним з цікавих, усталених образів саме вашковецької Переберії є так званий бук-шандар, вдягнений у парадну воєнну форму часів Франца Йосифа;
• Маланкарям необхідно ховати не лише обличчя, а й змінювати голос, адже учаснику Переберії, якого впізнали під маскою, доводиться припинити участь у заход.

Красноїльська Маланка

Відома буковинська Маланка відбувається також у селищі Красноїльськ, що на кордоні з Румунією. Більша частина населення Красноїльська – це етнічні румуни. Українською або російською мовою тут говорять переважно із приїжджими, між собою спілкуючись лише румунською. 

Традиції святкування Маланки в цьому селищі також більше споріднені із центральноєвропейськими, ніж з українськими звичаями. 13 і 14 січня люди у вигадливих костюмах виходять на вулиці селища із виставами, піснями й танцями, святкуючи прихід Нового року. 

Персонажі красноїльської Маланки

Маланкування – чоловіча справа, винятки становлять лише діти та підлітки. Дівчатка виконують ролі цариць у основних гуляннях, а також часто перевдягаються в циганок, ходячи разом зі своїми юними ведмедями по хатах вранці 13 січня.

Герої класичної Маланки завжди однакові. Ватагу очолює Комендант, він - головний організатор дійства, збирає людей, домовляється із господарями, зберігає в себе гроші, зароблені під час гуляння.

Маланкарська ватага зазвичай складається з царів і цариць, роль яких найчастіше виконують діти, вбрані в білі костюми, щедро розшиті бісером. Є також персонажі в масках: пузаті Дід і Баба в етнічному вбранні, Лікар, Жид, Циганка з «дитям» на руках, яка вимагатиме в чоловіків аліменти на «їхнє» чадо. 

Найяскравішими героями Маланки в Красноїльську є Циган і Ведмідь.

Виконувати роль Ведмедя – почесна та важка справа і водночас добровільна. Ведмедями можуть бути тільки молоді неодружені хлопці. Одружені чоловіки, що до того перевдягалися ведмедями, не припиняють маланкувати, а вдягають маски і стають Дідом, Бабою або Жидом.

Костюми ведмедів робляться із сіна або соломи, яку спеціально запасають ще з літа. В основному є два типи ведмедів: «крилаті» й «копиці». Вбрання з плечима, схожими на крила – незйомне, робиться із канатів, які скручуються із сіна. Маланкар залазить у такий костюм тільки лежачи й носить його весь час, поки тривають гуляння.

У Красноїльську сім кутів: Путна, Путна дін Жос, Тражани, Сус, Дял, Гута і Слатина, практично в кожному з них образи Цигана і Ведмедя мають свої виразні особливості.

13 січня – Новорічна ніч

Вранці, 13 січня, Маленькі Циган і Ведмідь, самостійно або з батьками, які їх супроводжують, ходять від хати до хати, розігруючи свою виставу.

Після обіду на дорогах починають з’являтися перші ряджені на конях, вдягнені в хутра й національні костюми. Але це тільки початок. Ватаги збираються о шостій вечора в хатах у різних кутах Красноїльська. Ведмеді із солом’яними «штанями» на ногах випивають по чарці горілки, переговорюючись між собою.

Протягом усієї ночі ватаги маланкарів, які можуть нараховувати до кількасот учасників, ходитимуть обійстями у своєму кутку, віншуючи й розважаючи господарів. У кількох заздалегідь підготовлених для цього хатах зупиняться на довший час, аби перепочити та підкріпитися. На застіллях маланкарі вживають багато алкоголю. Тих, хто швидко п’яніє і втрачає контроль, відправляють додому.

«Маланка ходить, щоби вигнати злого духа з будинків. Вона колядує, щоби новий рік починався весело», - пояснюють сенс свята місцеві мешканці.

Приймають Маланку в Красноїльську в усіх хатах. Не піде ватага до господарів лише в тому разі, якщо хтось у цій родині помер. Але господарі можуть, за бажанням, просто вийти на вулицю і там приймати переберію.

Комендант спершу вітається з господарями і питає дозволу зайти у двір. Тоді виходять діди й баби і віншують хазяїв. Дідів зазвичай на святі більше. Потім виходять царі й цариці водити свої хороводи під звуки труби. Опісля настає черга для танцю жидів. Лікарі, циганки з немовлятами та інші помічні герої тим часом нишпорять між гостями свята, роблячи дрібні капості.

Музика і танці чим раз стають швидшими. Цигани б’ють об землю своїми гротескними булавами. Ведмеді починають танцювати й кидатися один на одного, ревучи. Бій між ними буде тривати доти, доки їх не втихомирять цигани. Потім господар частує ватагу й дає гроші. Комендант виголошує отриману суму й маланкарі йдуть далі. 

Це найпоширеніший сценарій новорічної вистави, але бувають і інші варіанти. 

У Красноїльську також збереглася давня традиція – «прокладання першої борозни», або, як її ще називають румунською, «плугораш». Де маланкарі за допомогою плуга роблять невелику борозну на подвір’ї господаря, імітуючи перший засів у новому році.

Маланкарські ватаги ходять до ранку. Потім кілька годин на сон перед частиною свята, яка захоплює вже весь Красноїльськ і яку найбільше полюбляють туристи.

Парад красноїльської Маланки

Вранці 14 січня Красноїльськ стає подібним на зону бойових дій. Бо на в’їздах до селища встановлють прикордонні «блокпости».

«Сьогодні вночі тут були бойові дії», – говорять «прикордонники».

Чоловіки у масках і з автоматами в руках зупиняють транспорту, та шукають «контрабас». Потім вони показують свій «вилов» – дипломат, набитий пакетами із білим порошком.

«Прикордонник» із ножем у руках зупиняє автобус із туристами, заходить усередину салону з «обшуком», який закінчується тим, що люди скидаються по 10-20 гривень, купуючи в такий спосіб дозвіл на в’їзд. Маланкарі жартують, що це для сільради.

«Хабар» за проїзд – справа добровільна. Якщо через «блокпост» намагається пройти пішки місцева мешканка. З неї, як зі своєї, вимагають усього 5 гривень, якщо не отримують нічого, повертають назад. Всі, хто заплатили, отримують «талон» та можуть проїжджати через цей «блокпост» далі.

Із самого ранку у центрі селища керують найрізноманітніші нові ряджені. «Поліція» і «СБУшники» відловлюють випадкових перехожих, змушують їх носити важкі коробки й саджають у клітку-тюрму, поки вони не заплатять «викуп». Лікарі в масках Арнольда Шварценеггера інколи доволі грубо затягують хлопців і дівчат у свої «карети швидкої допомоги» все з тою ж метою – отримати відшкодування за «лікування». Двоє потвор саджають туриста із фотоапаратом на стілець, вимащують кремом для гоління, влаштовуючи «перукарню» просто неба. Туди-сюди блукають«банди» перевертнів і зомбі й навіть «Єльцин» із дипломатом.

О 13-ій годині на центральну вулицю селища одна за одною виходять ватаги з різних кутів і йдуть, розігруючи вже для всіх свою новорічну виставу.

Карнавал закінчується на центральній площі селища, куди Маланки з кожного кута по черзі приходять, щоби позмагатися, чия вистава краща. Коли кути міста показали Маланки, останні ведмеді відтанцювали свій танок і знеможено лягають на сніг. Люди починають розходяться.

Красноїльська Маланка не є етнічно українським святом. Це румунська, центральноєвропейська традиція, яку шанують на території України. Але для українців це дійство можна вважати прикладом того, як треба берегти та розвивати власні традиції.

Підготувала Марія ГОРДИНСЬКА