дивись.info

Життя після полону: чому в Україні немає закону про захист полонених

Життя після полону: чому в Україні немає закону про захист полонених

З 2014 року через полон пройшли понад три тисячі українців. Серед них як військовослужбовці, так і цивільні громадяни. Але питання соціальних гарантій для значної частини з них законодавством досі не врегульовано.

Минулого тижня законопроєкт №8205 «Про правовий статус і соціальні гарантії осіб, які незаконно позбавлені волі, заручники або засуджені на тимчасово окупованих територіях України та за її межами» після експертної оцінки було повернуто авторам.  Цей документ передбачав гарантії та додаткові права для колишніх полонених та цивільних заручників, які незаконно утримувалися на окупованих територіях Донбасу та Криму. 

Ігнорувати, не помічати…

Голова Української асоціація полонених Анатолій Поляков розповів, що дізнався про відкликання законопроєкту випадково, хоч сам і є його співавтором.

«Наслідки цього рішення – це не тільки продовження травматичного досвіду тисяч тих, хто змушений жити на орендованих квартирах по три і більше людини в одній кімнаті, або в нічліжках і в друзів. Це і психологічне насильство», – ділиться Поляков.

Голова асоціації полонених переконує, що ці люди, як ніхто, заслужили не тільки психологічну, медичну реабілітацію, але також на можливість почати нормально нове життя після полону.

«Вже декілька разів ми (Українська асоціація полонених) зустрічалися з різними депутатами. Остання наша зустріч відбулася минулого тижня у Комітеті ветеранів. Там я вперше почув реальні передумови, що процес зрушиться з мертвої точки. Ми домовилися, що сформулюємо робочу групу і вже найближчим часом доробимо проєкт закону та внесемо його до Верховної Ради. Незалежно від того чи подасть його Зеленський, чи, можливо, хтось інший», – розповів Анатолій.

«Теперішня влада ігнорує деякі наші дії. Особливо після акції 10 жовтня «Нагадай про кожного», коли ми зустрічалися з оточенням президента. До нас тоді вийшла представниця Зеленського і назвала нас «агентами Кремля». Уявіть, коли сидить 30 родичів полонених, і робляться такі заяви. Яке у цих людей може скластися враження та відношення до влади. 

Для нас це стало поштовхом до згуртування. Сьогодні ми вже об’єднали п’ять організацій, серед яких організації зниклих безвісти, сім’ї зниклих безвісти, сім’ї родичів полонених як цивільних, так і військових, а також колишні полонені. Зараз в нас найбільше об’єднання в Україні. І якщо потрібно, то ми можемо швидко мобілізуватися», – розповідає Поляков.

Проблеми, які не вирішаться наодинці

Андрій Посікіра засновник центру «Фенікс», лікар-невролог, завідувач психологічної допомоги Львівського центру надання послуг учасникам бойових дій наголошує, що колишнім полоненим особливо важко повернутися у суспільство.

«Їм важко працювати на тій роботі, на якій вони працювали, тоді вони починають шукати нову. Іноді це триває роками. 

Колишні полонені потребують підтримки, розуміння. Їхній світ змінився, а вони повертаються у суспільство, яке не змінилося. Часто трапляються суїциди серед тих, хто повертається з полону, бо вони не можуть самостійно вибратися з такого стану. З такими людьми мають працювати психологи, неврологи, гастроентерологи та інші спеціалісти. Самим їм не справитися», – пояснює лікар.

Посікіра каже, що часто, люди які повернулися з полону, живуть у малих селах та містечках, де часто доходить до алкоголізму, наркоманії або агресивної поведінки, як наслідок – викликання поліції. Серед них одиниці мають роботу. У таких сім’ях виникають проблеми. 

«Я знаю лише одного полоненого, який соціалізувався. Але це більше друзі йому знайшли роботу, допомогли стати на ноги. Він зараз працює в соцзахисті», – каже Андрій Романович. 

Є велика потреба у фінансовій підтримці колишніх полонених. Адже на відновлення їхнього здоров’я йде багато медикаментів. Потрібні навчання для започаткування власного бізнесу, щоб зайняти чимось таких людей, адже перші кроки їм дуже важливо зробити. Важливо не залишати таких людей наодинці зі своїми проблемами.

Ким є полонені для теперішньої влади

Народний депутат, доброволець Національної гвардії та учасник війни Михайло Бондар заявляє, що з приходом Зеленського уряд взагалі не говорить про проблеми, які є на фронті.

«Статус військовополонених для теперішнього уряду – це розмінна монета. Так звані лідери ОРДЛО заявили, що віддадуть полонених тільки Медведчуку. Це своєрідний тиск, спроба показати, що вони готові тільки через п’яту колону реалізовувати передачу полонених, і це, можливо, пов’язано з тим, що Кабмін не прийняв законопроєкт про статус полонених», – каже доброволець.

Народний депутат стверджує, якщо проаналізувати минулі обміни, то було багато сумнівних  людей, які вже не раз говорили про те, чому їх першочергово записали на обмін. Хоча також були і люди, які на нього заслужили. Це вже така політика нинішньої влади. 

«Зараз допомогою колишнім полоненим займаються більше органи місцевого самоврядування. Дуже проблемно не тільки отримати житло, а навіть важко добитися якихось коштів», – стверджує Бондар.

Чи захистить заручників і полонених новий законопроєкт

Аналітик ГО «Правозахисна група «Січ» Віктор Філатов пояснює, чому законопроєкт було відкликано.

«Серед ключових аргументів для відкликання було те, що автори законопроєкту не врахували таку категорію, як заручники, яка присутня в преамбулі законопроєкту. Також є ознаки неузгодженості термінології з іншими нормативно-правовими актами. Експерти наголошують на неузгодженість тексту з термінологією міжнародного гуманітарного права, а це може привести до ускладнень у тлумаченні норм», – пояснює аналітик.

Крім того, Філатов додає, що законопроєкт не визначає статусу іноземців, які перебували в Україні на законних підставах і стали заручниками на тимчасово окупованих територіях. Є і деякі неточності щодо надання статусу особи, яка незаконно позбавлена волі або засуджена на тимчасово окупованих територіях України та за її межами, а це стосується не тільки самої процедури, а й подальшого використання цього правового статусу. 

«З мінусів ми бачимо, що документ не враховує окремі принципові питання: відновлення документів колишніх заручників та інших незаконно позбавлених волі осіб, що посвідчують їх особу», – розповідає Філатов.

На думку юриста, до недоліків законопроєкту належить і делегування окремих повноважень щодо затвердження порядку надання пільг Кабінету Міністрів України. Тоді як ці повноваження повинні реалізовуватися саме Верховною Радою України. Таким чином цей законопроект містить низку недоліків, які можуть привести до неможливості реалізації його норм. 

«Йдеться не тільки про суто термінологічні недоліки, а й про питання розподілу повноважень у рамках компетенції окремих суб’єктів. Також присутня недосконалість у визначенні суб’єктного складу, на який буде поширюватися дія законопроєкту», – коментує Філатов.

Пан Віктор зазначає, що окремі категорії постраждалих внаслідок збройної агресії громадян залишаються поза правовим полем дії нинішнього законопроєкту. 

Але це можна виправити, адже йдеться не про політичне рішення щодо доопрацювання, а про абсолютно обґрунтовані зауваження, які в майбутньому допоможуть таким громадянам отримати захист, гарантії і більшу підтримку від держави.

Марія ГОРДИНСЬКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.