Зрада чи перемога: як оцінюють експерти стратегію воєнної безпеки України

Підписана президентом 25 березня стратегія є документом оборонного планування і декларує «введення комплексного і всеосяжного підходу до оборони в умовах військової загрози і гібридної агресії проти України».

Важливо, що стратегія передбачає сценарій, за якого РФ може вторгнутися на територію України. При цьому в документі Росія відверто називається ворогом.

«На національному рівні Російська Федерація залишається військовим супротивником України, який здійснює збройну агресію проти України, тимчасово окупував територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, території в Донецькій і Луганській областях, системно застосовує військові, політичні, економічні, інформаційно-психологічні, космічні, кібер та інші засоби, які загрожують незалежності, державному суверенітету і територіальній цілісності України», - йдеться у Стратегії.

Стратегія передбачає сценарій, за якого РФ може вторгнутися на територію України. При цьому в документі Росія відверто називається ворогом

Саму появу такого документа експерти оцінюють позитивно. Водночас окремі його положення викликають суперечки. Одним з найбільш спірних моментів є те, що Україна не ставить за мету досягнення військового паритету з Російською Федерацією.

«Це реалістичний документ на сьогодні, але, на мій погляд, дещо песимістичний. Немає більш чітких визначень щодо обороноздатності і технологічного рівня ЗСУ. Проблема в тому, що ми, з одного боку, говоримо, що не збираємося включатися в гонку озброєнь – досягнення військового паритету з Росією. А з іншого боку, ми не визначаємо систему колективного захисту, до якої приєднаємося. Незрозуміло, як же тоді ми будемо захищатися від найбільшого ймовірного противника. Друге – там дуже багато «води» – загальних положень і гасел. Немає конкретики щодо того, яку армію ми будуємо, в якому технологічному укладі, якої чисельності, яким викликам вона повинна відповідати. Тобто є лише загальні положення, які вимальовують лише головний  контур», – каже військовий експерт Олег Жданов.

Одним з найбільш спірних моментів є те, що Україна не ставить за мету досягнення військового паритету з Російською Федерацією

На його думку, документ тільки підкреслює те, що президент Зеленський дуже боїться РФ.

«Я не розумію, чому він так не вірить в нашу обороноздатність. Він боїться змагання з РФ в плані обороноздатності країни в цілому і боєздатності ЗС. Чим ми гірші за Росію? Хіба ми не можемо за рахунок технологічних досягнень і новітніх зразків озброєнь, зокрема високоточної зброї досягнути паритету з РФ? Навіть при відсутності ядерної зброї ми можемо захиститися – увійти в якусь колективну систему ПРО і тим самим вирівняти бойові потенціали. Але про це не йдеться. Тоді що ми збираємося робити? Шукати миру в очах Путіна?» – запитує експерт.

На думку експерта Олександра Мусієнка, до плюсів можна віднести те,  що на рівні стратегічного документа Росія визнана основним противником України і фактично агресором.

«У Стратегії констатується, що ми маємо проводити реформу в секторі оборони і безпеки для досягнення сумісності з НАТО і, відповідно, співпрацювати таі проводити навчання. Загалом визначено короткострокові, середньострокові і довгострокові перспективи розвитку ВПК і системи оборони. До ще одного позитиву треба віднести те, що передбачається система територіальної оборони та покращення підготовки резервістів. Тобто, я так розумію, це частіші і якісніші навчання, збори, практичні завдання і таке інше»,- каже експерт.

До ще одного позитиву треба віднести те, що передбачається система територіальної оборони та покращення підготовки резервістів

Недоліком, на його думку, є недостатнє висвітлення інформації про ставку на високотехнологічний розвиток ВПК і закупівлю модернізованого та новітнього озброєння.

«Там згадується побіжно тільки про безпілотники, але є багато видів зброї, яка зараз надходить на озброєння в різні армії світу. Тому цього замало і взагалі замало інформації про розвиток ВПК, який мав би отримати потужний імпульс від держави для модернізації і виробництва саме сучасних видів озброєнь. Ще один мінус – там, де йдеться про те, що все українське суспільство буде готове давати відсіч агресії. Ця концепція «тотальної війни» уже певною мірою себе не виправдовує. Зараз у світі така концепція, що частина суспільства працює, сумлінно сплачує податки задля того, щоби фінансувати армію. А армія  отримує гідну зарплату, зброю, все необхідне і захищає державу. На мою думку, тут треба було б зробити акцент на тому, що треба йти в бік професіоналізації армії, підвищення фінансування – зарплат, видатків на озброєння», – зазначає експерт.

Відмову від досягнення паритету з Росією експерт загалом вважає констатацією реальної ситуації.

«Це реалізм. Ми не можемо досягнути паритету по ядерній зброї, стратегічній авіації чи по підводних човнах, кораблях. Але досягнути і навіть обігнати Росію в такій складовій як безпілотники, кібероперації, розробка нових радарних установок, засобів радіоелектронної боротьби ми можемо. Тобто не в усьому ми маємо прагнути паритету, але є певні сфери, де ми можемо бути кращими ніж Росія», - наголошує Олександр Мусієнко.

Експерт Сергій Грабовський не погоджується з думкою, що недоліком стратегії є відсутність конкретики.

«У цьому і полягає сама суть стратегії. Ми не можемо передбачити всі фактори, які можуть виникнути. Тому, на мою думку, як для першого разу, це документ досить вдалий і відповідає потребам нашого часу. Інша справа, як це буде виконуватися. Також  у стратегії є посилання, що вона є основою для створення оборонного бюлетеня. Там вже йде деталізація до окремого батальйону. Завдання стратегії – вказати напрямок», – каже експерт.

Ми не можемо передбачити всі фактори, які можуть виникнути

За його словами, попри те, що документ не є унікальним, у ньому зафіксована низка важливих положень.

«До цього в Україні періодично публікувалася воєнна доктрина. Важливість і пріоритетність є у тому, що вперше в історії України створено документ, який чітко визначає пріоритети і напрямки розвитку воєнної організації держави та визначає стратегію України, і ця стратегія є обороною. Якщо говорити про зовнішньополітичний аспект, то ця стратегія говорить, що Україна жодним чином не зазіхає на територію інших держав. Другий аспект полягає в тому, що в цій Стратегії наголошується на відданості принципам НАТО і впровадження в ЗСУ військового управління саме за стандартами НАТО. Крім цього, Стратегія загалом визначає напрямки розвитку воєнної організації держави, а це не тільки ЗСУ а й інші збройні формування. Також вона вказує загальні  напрямки розвитку кожного виду ЗС та розставляє пріоритетність. Бачимо, що визначений наш ворог – РФ і, відповідно, до цього визначаються пріоритети у відсічі агресії. На відміну від доктрини, яка була вузькопрофесійною, стратегія визначає весь процес – від визначення можливих напрямків агресії до активної фази і дій після відбиття агресії та відновлення територіальної цілісності. Дуже цікавим в цьому документі є такий напрямок, як визначення пріоритетів щодо розвитку видів ЗС. Тут особлива увага приділяється системі ППО та розвитку ВМС», - зазначає експерт.

Відмову від досягнення військового паритету з РФ він вважає правильним кроком.

Тобто ми говоримо про використання всіх можливих засобів ураження, щоб унеможливити просування противника вглиб території України

«Це фактично неможливо і призведе до колапсу держави, виходячи з економічного потенціалу наших країн. Є поняття ресурсів. За людськими ресурсами і економічним потенціалом наші сили неспівмірні. Але є поняття як асиметричні дії. Якщо Росія сьогодні сильна бронетанковими силами, ВПС, то ми можемо більш ефективно використовувати наші обмежені ресурси. Наприклад, танк знищується ракетою «Джевелін», але їх вартість дуже відрізняється. Танки і літаки є кінцевим ресурсом, який не може бути відновлений за кілька днів. Також буде знищуватися навчений персонал. Тобто ми говоримо про використання всіх можливих засобів ураження, щоб унеможливити просування противника вглиб території України – знищення його ресурсу, який потребуватиме дуже довгого часу на відновлення. Прикладом є оборонна операція у Дебальцевому, в результаті якої наступальний потенціал російських сил був знищений на дуже тривалий час через значні втрати у техніці та персоналу. А паритету ми фізично не зможемо досягти. Втягування нас у гонку озброєнь може призвести до колапсу держави. Ми не можемо собі цього дозволити», – вважає експерт.

У нас в резерві 960 тисяч осіб. Тобто це мільйонна армія, проти якої потрібно виставити 3 мільйони осіб

Водночас, це не означає визнання слабкості.

«Ми маємо бути готовими нанести болючий удар. Приклад – радянсько-фінська війна. Маючи абсолютно неспівмірний потенціал, Фінляндія нанесла противнику таке ураження, шо навіть попри втрату частини території і політичні поступки зберегла незалежність. А у нас цей ресурс значно більший. На сьогодні штатна чисельність лише ЗСУ 250 тисяч осіб. При наступі потрібно виставити втричі більший ресурс проти тих, хто обороняється. Для ведення повномасштабних військових дій проти України потрібно виставити армію в 750 тисяч осіб. Сухопутні війська РФ становлять 980 тисяч. Ясно, що Росія не може собі дозволити розгорнути таку кількість і оголити інші напрямки, наприклад, кордон з Китаєм. Для мобілізації такої кількості потрібні величезні ресурси. Крім цього, у нас в резерві 960 тисяч осіб. Тобто це мільйонна армія, проти якої потрібно виставити 3 мільйони осіб. Так само ми говоримо про розвиток ППО, а не створення співставного з РФ повітряного флоту, тому що це дешевше. Наприклад, військова частина вважається боєздатною, якщо забезпечена особовим складом, технікою і озброєнням не менш як на 75%. А при відбитті повітряного удару, як правило, знищують до 20-25% повітряних цілей, тобто за два нальоти буде втрачено бойовий потенціал, який доведеться відновлювати дуже довго. Це буде безглуздий удар, Росія цього не хоче досягати і намагається знищити нас зсередини за допомогою пропаганди і залучення 5-ої колони. Тому й немає потреби відповідати на 100 російських танків нашими 100 танками», – підсумовує експерт.

Володимир ГАЛЕЧИК

Фото: depositphotos.com