дивись.info

Що ми п’ємо: Львів цьогоріч повністю перейде на новий спосіб знезараження води

Що ми п’ємо: Львів цьогоріч повністю перейде на новий спосіб знезараження води

Більше ніж 40% населення нашої планети страждає від дефіциту питної води. Якщо вірити науковцям, без застосування певних заходів, до 2030 року 5 мільярдів людей (або 67% населення Землі) питимуть брудну воду.

Деякі українці вже також відчули на собі нестачу чистої питної води. Зокрема торік, коли пандемія коронавірусу в Україні лише набирала оберти, без питної води мало не залишилися мешканці Житомира. Річ у тім, що там  два  водосховища розташовані на річці Тетерів, яка почала пересихати.

Мешканці Львова зараз мають воду цілодобово і майже безперебійно, тому вже давно не відчували таких незручностей. Втім, нарікання все одно трапляється. Часто-густо у соцмережах публікують відео, де в домівках львів’ян із крану тече вода, яка не те, що непридатна для споживання в їжу, але й для побутових потреб не надто годиться.

Водночас у Львівській міськраді розповідають, що воду у Львові можна пити просто з-під крану, адже віднедавна її не хлорують, а знезаражують кухонною сіллю.

ІА Дивись.info поспілкувалась з представниками міста та «Львівводоканалу», щоби з’ясувати – яку ж воду п’ють городяни.

Що таке знезараження води і чим це краще робити

У багатьох українських містах жителі споживають воду з поверхневих джерел (річки або водосховища). Натомість вода, яку отримують у кранах львів’яни – з артезіанських свердловин. Тому доочищення вона не потребує, лише знезараження, розповідає начальниця відділу зв’язків з громадськістю «Львівводоканалу» Уляна Горбата.

«Вода до Львова подається з підземних джерел, і ми не маємо жодних очисних станцій. Тобто вона не проходить додаткової очистки. Вона з артезіанських свердловин поступає в магістральну мережу й так доходить до межі Львова, де побудовані насосні станції, обладнано хлораторні і відбувається лише знезараження води. Колись знезаражували всю воду рідким хором, а зараз майже всюди перейшли на гіпохлорит натрію. Простішими словами – це кухонна сіль», – каже Уляна Горбата.

У «Львівводоканалі» зазначають, що 2012 року була побудована перша станція з виробництва гіпохлориту натрію у Львові – на насосній станції «Сокільники». Вона виробляла гіпохлорит лише для одного району Львова – Франківського і невеликої частини Сихова.

«2012 року треба було змінити технологічний процес з міркувань безпеки, оскільки розташована станція була біля стадіону, а там буває велике скупчення людей. Тому перейшли з хлорування на гіпохлорит натрію. Ми були перші в Україні, хто отримав таку можливість і технологічне на той момент ноу-хау.

Розчин не купували в якогось виробника. Весь технологічний процес був побудований на місці, з нуля. На станцію завозять звичайну кухонну сіль, розводять у певних ємностях соляний розчин, через розчин пропускають електроліз – відбувається розщеплення соляного розчину натрій хлору (сіль). У підсумку утворюється саме той розчин – гіпохлорит натрію, який ми і використовуємо для дезінфекції води», – каже пані Уляна.

Вона пояснює, що однією з причин переходу на альтернативне знезараження гіпохлоритом натрію стала монополізація виробництва рідкого хлору. Так два роки тому абсолютний монополіст у цій сфері «Дніпро-Азот», власником якого був Ігор Коломойський, шалено підняв ціни на рідкий хлор.

«Тоді підняли ціну в два з половиною рази, і така висока ціна не була передбачена тарифом. Водоканали не мали чим за це заплатити і не мали права купувати так дорого. І це стало точкою неповернення, яка змусила всі водоканали переходити на альтернативні варіанти», – пояснює Уляна Горбата.

 Чи можна пити воду з крана – правда та маніпуляції

Серед львів’ян побутує стійке переконання, що вода, яка тече з крана, є небезпечною для здоров’я і нею можна отруїтись. Однак у «Львівводоканалі» мають іншу думку.

«Існував популярний міф, що хлоровану воду пити не можна. Але це не зовсім так, – розповідає  Уляна Горбата. – Чисто з психологічної точки зору люди не дуже хочуть пити ту воду, яка знезаражена за допомогою рідкого хлору. А якщо їм сказати, що вода знезаражена за допомогою кухонної солі, то споживачі вже дуже безпечно до цього ставляться. Однак величезної різниці  у цих двох способах знезараження нема».

Фото ЛМР

Пити чи не пити воду з крана, на думку пані Уляни, – справа особиста. Але вважає, що критикують якість водопровідної води здебільшого люди, яким це вигідно.

«Виробники бутильованих вод і розвізної води максимально будуть розповідати, що вода з крану є непридатною для споживання, аби продавати свою воду. Але я хочу наголосити, вартість одного літра води з крану – 1,5 копійки, а вартість бутильованої – 1,5 грн, тобто в 100 разів дорожче.

Особисто я п’ю воду з крану і не хвилююсь, бо знаю, що її якість є доброю. Звичайно, що я її не п’ю, коли вона тече руда, після аварії на трубопроводі», – веде далі Уляна Горбата.

У «Львівводоканалі» знають про численні скарги, які надходять від городян про воду рудого забарвлення і пояснюють – так відбувається через аварійні ситуації.

«Справді, часом стаються аварії на трубопроводах, і води може якийсь час не бути. Однак здебільшого це нетривалий період часу і зазвичай про це попереджають. Але ще зауважу, що сама специфіка водопостачання у Львові така, що кожен район отримує воду з іншого джерела. Тому вода різниться за певними хімічними характеристиками. Південна вода м’якша, тому менше скарг у споживачів, що в чайнику є наліт. А вода у Личаківському районі втричі твердіша, тому мешканці часто скаржаться на наліт», – пояснює пані Уляна.

Чи впливають нові методи знезараження води на ціну

Витрати, які зараз несе «Львівводоканал» у переобладнанні знезараження води з рідкого хлору на гіпохлорит натрію, фінансуються Львівською міською радою. Олександр Одинець – директор департаменту житлового господарства та інфраструктури  ЛМР запевняє, що якість і здоров’я городян понад усе.

«Аби перейти повністю з знезараження рідким хлором на гіпохлорит натрію, потрібно багато затрат. Але ми піднімаємо якість знезараження води, встановлюючи нове обладнання. Зараз реконструкцію проводять на трьох насосних станціях, що дасть можливість забезпечити якісною водою весь Львів уже в найближчі місяці. До кінця 2021 року 100% мешканців міста будуть отримувати воду, яка знезаражується гіпохлоритом натрію (зараз таку воду споживають уже більше 70% львів’ян)», – каже Олександр Одинець.

Чиновник пояснює, що наразі за тарифами для львів’ян нічого не зміниться. Щодо майбутнього прогнозувати не береться – тариф переглядають щороку.

У «Львівводоканалі» також кажуть, що тариф поки не зміниться, бо собівартість знезараження води гіпохлоритом натрію обходиться так само, як і дезінфекція рідким хлором. Знезараження кубічного метра води (1000 літрів) – це 4 копійки, якщо говорити про сам технологічний процес. Вартість залишається тією ж.

Олександр Одинець вважає, що для міста краще знезаражувати воду гіпохлоритом натрію, оскільки це дуже безпечно для мешканців і має нейтральну дію на організм людини.

«Це звичайна сіль, яка не несе жодної шкоди», – підсумував чиновник.

А як за кордоном

У Європі воду знезаражують по-різному: і старим методом (рідкий хлор), і гіпохлоритом натрію, і діоксидом. Втім, кожен метод має свої нюанси.

«Спілкувались з колегами з Берліна і запитали, що ви робите з вашою водою, яка теж насичена солями кальцію і магнію, і коли таку воду кип’ятити, то, відповідно солі випадають в осад. А там кажуть, що воду взагалі не пом’якшують, лише інформують своїх споживачів, що це нестрашно. Вміст солей потрібен для організму. Є лише побутові незручності, але їх легко усунути», – розповідає Уляна Горбата.

Каже, що часто читає скарги мешканців на те, що метод знезараження кухонною сіллю є нібито застарілим у порівнянні з новішими технологіями (наприклад, озонування). Проте відзначає, що деякі методи є зовсім недешевими.

«Метод озонування дуже дорогий і не має тривалої післядії. На балансі водоканалу понад дві тисячі кілометрів мережі. Знезараження має мати ефект післядії, тобто бактерицидний ефект має зберігатись. У випадку озонування – це діє на дуже короткий час», – каже Уляна Горбата.

Цікаві факти

  • Майже 97% води у світі солона або іншим чином непридатна для пиття. Ще 2% знаходяться в крижаних шапках і льодовиках. Таким чином, залишається всього 1% від загальної маси води для всіх потреб людства – сільськогосподарських, житлових, виробничих, суспільних і особистих. Така вода знаходиться в підземних водоносних джерелах, річках і прісних озерах.
  • Скорочення рівня води в тілі людини всього на 2% може призвести до 20% зменшення розумових і фізичних показників.
  • Найбільш великими споживачами води (за обсягами) є Індія, Китай, США, Пакистан, Японія, Таїланд, Індонезія, Бангладеш, Мексика і Російська Федерація;
  • В Африці на південь від Сахари майже 340 млн осіб позбавлені доступу до безпечної питної води. Пів мільярда людей в Африці не мають адекватних очисних споруд, далеко відстаючи в цьому від інших регіонів світу.

Тетяна ЯВОРСЬКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.