Що буде з «Торфовищем Білогорща» і чому його варто зберегти
На завтрашній сесії Львівської міськради розглядатимуть питання щодо встановлення чітких меж ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща».
ІА Дивись.info розповідає, у чому полягає важливість природного об'єкта.
Львівський заказник є унікальним в Україні. Земельну ділянку площею 91,1650 га, де знаходиться частина ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» площею 58,8 га (в межах міста Львова), передано у державну власність Львівській обласній державній адміністрації з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.
Утім, така ініціатива не до вподоби мешканцям Рясного-Руського та Підрясного, котрі кілька разів виходили на протест під міськрадою через те, що на місці заказника є їхні земельні ділянки.
«Заказнику бути. Не буду повторюватися про 65 га під гаражі у Рясне-Руському. Цим питанням займаються правоохоронці – сьогодні поліція почала вилучати документи. А юридичний департамент із цією справою вже активно працює у судах», - повідомив 19 травня заступник міського голови Львова з містобудування Любомир Зубач.
З його слів, ухвали щодо встановлення меж «Торфовища Білогорща» є нагальними, позаяк сільрада Рясне-Руської, незважаючи на створення заказника, розпаювала землі заповідної зони.
Любомир Зубач каже, що важливо провести інвентаризацію розданих ділянок та винести межі парку в натуру.
«Ось два важливі кроки, які до того ж на користь не лише заказнику, а й людей, яким сільрада пообіцяла землю в межах заказника. Важливо – на робочій групі вирішили додати до ухвали пункт як певні гарантії для людей: після інвентаризації робоча група продовжить роботу і її завданням буде власне знайти якісь альтернативні варіанти для ряснянців», – зазначив він.
Тому що людям готувались віддати у власність землі, на яких абсолютно нічого не можна робити, навіть садити город.
Нагадаємо, що в березні 2017 року депутати Львівської міської ради підтримали петицію про створення заказника загальнодержавного значення «Торфовище Білогорща». Згодом з'ясувалось, що необхідно створити дорожню карту, погодивши межі із відомством, Зимноводівською міською радою та Рясна-Руською сільрадою. На створення заказника у бюджеті Львова передбачили пів мільйона гривень.
Уже в жовтні 2019 році ЛМР і ЛОР ухвалили рішення щодо створення заказника на території району Білогорща. Однак, паралельно зі створенням заказника, тривав процес розмежування земель між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою. Тоді ж ухвалили окремий меморандум, за яким низку територій місто передавало в державну власність, тобто Львівській обласній адміністрації, а вона, натомість, передавала ці ділянки Рясне-Руській. В ті земельні ділянки також потрапив і заказник «Білогорща».
Як інформував у лютому нинішнього року в.о директора департаменту містобудування та очільника управління земельних ресурсів міськради Сергій Коровайник, рішення щодо створення заповідника є кінцевим, тобто юридично він вже існує. Однак те рішення, яке прийняла обласна рада, передбачає ще низку дій, які мали бути вчинені, зокрема винесення меж заказника.
«Оскільки станом на 2019-2020 роки територія заказника вже не перебувала в комунальній власності Львова, місто звернулось із клопотанням в обласну раду передати повноваження про вирішення меж заказника власнику земель (на той момент це вже була Рясне-Руська). Проте, як нам стало відомо, наприкінці минулого року територія заказника разом із низкою інших територій була розподілена на окремі кадастрові номери. Фактично, розпочалась підготовка до приватизації цих земельних ділянок для громадян. Водночас, і є вже офіційні підтвердження, в проєкті генерального плану Рясне-Руської цей заказник відображений. Тобто, отримавши території, вони знали, що там є заказник», – зазначив він.
Проте керівництво Рясне-Руської вирішили розпаювати ці землі, а земельні ділянки, у тому числі й території заказника, роздати у приватну власність місцевим мешканцям.
«Завтра на сесії таки готують до голосування ухвалу про встановлення чітких меж ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща». Це в інтересах усіх. Претенденти на земельні ділянки з Рясна-Руської громади отримають ясність, чи їх територія в межах заказника. А заказник чіткі інфостенди про межі і подальший розвиток», - написала вранці у середу громадська активістка Наталя Кузьма.
У коментарі ІА Дивись.info вона пояснила, що заказник є мегаунікальним природним об'єктом для України та, зокрема, Львова.
«Ми звикли до парків і лісів, а це болота, які зберігають вологість і підземні води Львова, що зараз зі змінами клімату та посухами є дуже важливим. Це важливо навіть із точки зору, чим люди дихають і як це впливає на їхнє здоров'я. Друга дуже важлива річ, яка є в заказнику, – це торфи, у властивість яких ходить абсорбація (втягування) усіх шкідливих випарів і, по суті, можна говорити про те, що цей заказник – запорука чистого повітря в місті. Ми його називаємо зеленими легенями», – пояснює експертка.
Крім цього, на цій території є унікальна величезна кількість птахів, плазунів, рослин, дерев. Головна бірдвочерка (спостереження за птахами) міста Ганна Кузьо разом із колегами стверджує, що ця територія — дуже цінна. Невдовзі у заказнику створять окрему стежку спостереження за птахами, а також маршрути для прогулянок.
«Ми теж говорили із міськрадою про можливість побудови вежі, з якої з біноклів можна буде спостерігати за різновидами птахів, тварин, рідкісних кажанів і загалом тих, які занесені до Червоної книги або захищені різними конвенціями», – зазначила пані Наталя.
З її слів, заказник є також місцем дослідження флори і фауни, тому активісти хочуть співпрацювати зі студентами географічних і біологічних факультетів, аби проводились дослідження цієї території.
«Це теж така сучасна медитація для сучасних людей. Подібні заказники також важливі, бо в сучасному світі ми живемо в середовищі, перенасиченому інформацією та різними стресами, а людям, які мешкають у місті, необхідно мати місця, де вони можуть піти, сповільнитися, прогулятися, і це є місцем відпочинку», – говорить вона.
Мар’яна КОВАЛЕНКО