Штренґ/Влодарський: відкрилася виставка одного з провідних представників львівського авангарду

IMG_9922

У Львові, в Національному музеї імені Андрея Шептицького, представили масштабний мистецький проєкт «Генрик Штренґ/Марек Влодарський та львівський модернізм».

Генрик Штренґ  – один із найвідоміших представників львівського авангарду міжвоєнного періоду. Народився 17 квітня 1898 року у Львові. Навчався гри на скрипці, але покинув музику та присвятив своє життя живопису. У 1930-их роках познайомився із Бруно Шульцом і Деборою Фогель. Під час німецької окупації, протягом двох років переховувався у квартирі львівської художниці та активістки Ради допомоги євреям «Жеґота» – Яніни Брош, змінив ім’я і прізвище на Марек Влодарський та емігрував до Варшави. За участь у Варшавському повстанні потрапив до концтабору Штутгоф. Після війни оселився у Варшаві. Творити не припиняв протягом усіх цих років.

Сьогодні, 10 червня, у Національному музеї імені Андрея Шептицького відкрилася виставка, організаторами якої, зокрема, є Музей сучасного мистецтва у Варшаві та Інститут Адама Міцкевича за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща у Львові.

«Ми маємо відкриття гарного проєкту, який стосується не лише національного музею, а в цілому Львова і мистецтва, «Генрик Шренґ/Марек Влодарський та Львівський модернізм». Це виставка митця, який народився у Львові, пережив тяжкі роки війни, потрапив до Янівського концтабору, але доля допомогла йому вижити, втекти звідти і до 60-го року він реалізовував себе як митець високого класу», – сказав генеральний директор Національного музею ім.А.Шептицького Ігор Кожан.

ХХ століття є особливо цікавим з мистецької точки зору, адже всі культурні процеси стрімко розвивалися – один мистецький напрямок змінював інший.

«Львів – місто полікультурне і завжди таким було. Митці різних національностей мали певний зв’язок і вони працювали часто разом, ділилися, брали участь у спільних виставках. Художньо-промисловий музей у 30-их роках минулого століття був тим центром полікультурного змагання, де виставлялася українські, польські, єврейські, вірменські митці», – підкреслив Ігор Кожан.

Виставка «Генрик Штренґ/Марек Влодарський та львівський модернізм» розмістилася у чотирьох залах, в кожному з яких висвітлена інша проблематика. Три з них зосереджені на сучасному мистецтві, натомість четверта – присвячена війні, творчій деформації.

За словами куратора виставки Пйотра Слодковського, львівський художник Генрик Штренґ є ідеальною постаттю, яка ілюструє міжкультурний діалог.

«У 20-их роках минулого століття Генрик Штренґ належав до тих представників авангарду, які піднімали живий творчий діалог з найцікавішими процесами, які відбувалися у французькому мистецтві і світовому загалом, але водночас його творчість була дуже сильно закорінена у львівську ідентичність. Власне, ми ставили собі на меті показати зв’язок митця з місцевим модернізмом», – каже Пйотр Слодковський.

На думку мистецтвознавця, власне Генрик Штренґ може бути такою лінзою, яка вказує на проблему адаптації західного модернізму у незахідних країнах, власне Львова, а пізніше його знищення, деформацію, спотворення у під час війни.

Перший зал, де розмістилася виставка, називається «Кракідали і передміський Львів». Тут представлені дві дуже важливі роботи у творчості майстра – «Перукар» та «Вулиця». У першій чітко простежуються впливи французького живописця Фернана Леже, учнем якого був Генрик Штренґ. Натомість «Вулиця» демонструє сучасний мегаполіса з ліхтарями, автомобілем і трамваєм, елегантних пішоходів, і на противагу цьому на картині знайшлося місце сторожу з мітлою.

Для підкреслення проблематики у залі представлено два архівних фото. На одному – вулиця Академічна (сьогодні проспект Шевченка), яка демонструє модернізм, швидкий ритм життя, прогрес. На другому фото – Кракідали – торговий  простір, який охоплював територію перед Краківською брамою. Водночас це бідніше передмістя було невичерпним джерелом духовного натхнення.

У наступному залі роботи Генрика Штренґа представлені у контексті робіт інших митців – членів об’єднання «Артес».

«Тут можна побачити ідеальні твори Романа Сельського. Я вважаю, що група «Артес» – це те, що може бути прикладом для спільного майбутнього. Об’єднання створили люди різних національностей – українці, поляки, євреї. Хоча Польща на початку ХХ століття мала проблеми з націоналізмом, антисемітизмом, «Артес» був добрим прикладом культурної взаємодії і співпраці», – розповідає Пйотр Слодковський.

Зал «Париж для власних потреб» демонструє, як Генрик Штренґ, навчаючись у Фернана Леже, не копіював естетику свого вчителя, а шукав свій шлях.

«Важливою темою у творчості Фернанда Леже була тема музики, яку піднімав і сам художник, і багато його учнів, зокрема Генрик Штренґ. На виставці представлена зовсім інша адаптація цієї теми. На картині з циклу «Музиканти» зображена група музикантів, які стоять на тлі паркана, за яким височіють будинки, фабрики, димарі. З одного боку місто, де вирує життя, а з іншого, у передмісті, – музиканти. Ця картина асоціюється з дуже популярним образом початку ХХ століття – це батяри. У львівському контексті йдеться про вуличних музикантів, безтурботних безробітних, які асоціювалися з радістю життя. Батяр був дуже вкорінений у попкультуру того часу. Саме тому ми тут демонструємо фрагменти з фільму «Волоцюги» зі знаменитою парою батярів Щепком і Тоньком», – веде далі Пйотр Слодковський.

Власне, у своїй творчості Генрик Штренґ черпав натхнення з цього приміського багатства культур, мов, традицій, іконографії.

«Зал «Виштовханий з реалії» присвячений проблематиці канонів. Тобто те, про що пам’ятаємо, що забуваємо, як трактують мистецтво, польське, українське, народне. У Польщі, на жаль, сталася така ситуація, що про сюрреалізм говорять вже як про повоєнний період, забуваючи, що на зламі 20-30-их років у Львові був дуже активний місцевий сюрреалізм, який живився ідеями молодого французького сюрреалізму.

Але на проблему канонів можна подивитися й по-іншому. Ці праці і львівський сюрреалізм заохочують нас поставити собі головне запитання: як ми можемо будувати мистецький діалог? Вони заохочують нас до створення розповіді, яка виходить на вузькі національні категорії. Цей сюрреалізм дуже багатий і ці митці оперували різними естетиками, які доповнювали одна одну», – веде далі Пйотр Слодковський.

Останній зал виствки присвячений творчості Генрика Штренґа у воєнний період. Тут демонструється деформація та руйнування польсько-українсько-єврейського міжкультурря.

«Генрик Штренґ був спольщеним євреєм. Під час війни, у період між 1942 і 1944 роками, коли Львів окупували нацисти, митець жив поза гетто. Навіть важко собі уявити цю травматичну ситуацію, коли протягом двох років художник ховався у тісному сховку, щоб не загинути. З того часу походять малюнки зі зображенням клаустрофобічних інтер’єрів з найпростішими предметами для виживання. На ці рисунки ми маємо дивитися по-іншому. Це не витвори мистецтва, вони не важливі як витвори мистецтва. Натомість це дуже важливі свідчення, історичні джерела того, що відбувалося», – розповідає куратор виставки.

Саме у цей період Генрик Штренґ змінив своє прізвище на польське – Марек Влодарський. Він навіть видряпував свої підписи «Штренґ» з робіт.

«Генрик Штренґ, ставши вже Влодарським, 1944 року потрапив до концтабору Штутгоф біля Гданська. З цього часу походять унікальні праці, які демонструються вперше – це образи Матері Божої, які були оберегами для інших в’язнів», – зазначив мистецтвознавець.

Хоча після війни Марек Влодарський був визнаним авторитетом у світі живопису, він досі належить до кола маловідомих майстрів.

Оксана ДУДАР

Фото Надії КОРШИКОВОЇ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: