День літнього сонцестояння 21 червня: як святкували язичники, народне значення свята, легенди

Незвичайність цього дня помічали й наші предки, наділяли його магічним значенням і влаштовували свята.

Як святкували слов’яни

Тисячоліття тому День літнього сонцестояння називали Коловорот, Ярилів день, Сонцекрес. Люди робили великі вогнища, стрибали через них, аби очиститись. Цього дня збирали трави, які вважали цілющими. Настоянками зілля та сушеними травами потім лікувалися весь рік. І взагалі вся природа ставала цілющою.

Найкоротша ніч року вважалася бісівською, а відігнати нечисть мали гучні святкування всю ніч. В День сонцестояння гарною прикметою була зустріч сонця. Цей ритуал мав стати оберегом від хвороб. Сонце було божеством у язичників, силою, що дарувала тепло, життя. День літнього сонцестояння був перемогою світла й життя. Потім цей день трансформувався у свято Купала. Саме так згадується воно в українських літописах та мистецьких творах.

Народні обряди та легенди

На Купала прикрашали “купайло” або “гільце”. Це було дерево, найчастіше з верби, на яке вішали квіти, віночки, бублики, цукерки та кольорові стрічки. А також з верби робили “марену”. Купайла спалювали на вогнищі, а Марену топили в річці. Такі “жертвопринесення” у вогні та воді замінили людські жертви силам природи.

Потім йшли ворожити. Дівчата пускали сплетені вінки зі свічками на воду і вважали: куди віночок попливе, з тої місцевості буде наречений. Хлопці ж часто йшли у воду та старалися схопити віночок дівчини, яка подобалася. Взагалі, свято Купала вважали чудовим днем для весілля.

Крім очищення вогнем, купання у воді, обов’язковим ритуалом був пошук цвіту папороті. До лісу відправлялися найсміливіші. Той, хто знайшов цвіт папороті, стане здоровим та багатим, розумітиме мову тварин та здобуде захист від нечистої сили.

Прикмети та забобони цього свята

• Високий стрибок через багаття здатний вилікувати недуги і подарувати удачу на цілий рік.
• Пройтись по вугіллю від купальського багаття — очиститись фізично та духовно.
• Також, для очищення, в майже згасле багаття кидали речі, які мають допомогти забути погані періоди в житті: подаровані речі, те, що принесло невдачу.
• Вмитись росою в купальський світанок: зберегти молодість, красу, та змити з себе злі висловлювання інших людей.
• Легкий дощ на Купала — це дуже добрий знак, який символізує прихильність вищих сил до людей. А от гроза означає — що люди чимось розгнівали богів.
• Трави та коріння в купальський день володіють магічною і цілющою силою. Саме тому українці намагались назбирати корисну зелень для власного користування. Збирали звіробій, як сильний оберіг. Звісно ж. Пробували знайти папороть. Але не всі — адже в лісі її стережуть злі духи.
• Всі жінки в цей день мали прийти до купальського вогнища. Адже воно символізує добрі сили та духовне очищення. Хто з жінок не прийде чи уникне вогнища — ту запідозрять у темному відьмацькі, адже тільки нечиста сила цього багаття боїться.
• Також, захистом від відьом була кропива. Вірили, що якщо покласти її на підвіконнях, порозі та стежках — то відьма в дім не пробереться.
• Більш сучасна традиція — вечеряти в родинному колі, перш ніж йти на святкування Купала. Це, ніби то, має зберегти позитивну енергетику в сім’ї.
• Ще сильний дощ пророкував не тільки гнів вищих сил, а й неврожай на наступний рік.
• Багато роси на ранок Купала — до багатого врожаю, особливо, огірків.
• А багато зірок в купальську ніч — щедрий врожай грибів.
• В деяких регіонах в цей день чистили криниці, адже з цілющою та ще й чистою водою прибуде і здоров’я для всієї родини.
• Купатись чи не купатись? Прикмети вказують на різне: десь існують забобони, що купатись в річках та озерах небезпечно, бо всяка нечисть може вчепитись чи потягнути у воду. Але ж за іншим повір’ям — нечисть виходить з дна, щоб гуляти по землі, так що вона як ніколи чиста і безпечна. Тож купатись чи ні — кожен обирає сам. Зараз українці часто купаються, обливають одне одного водою та навіть силоміць туди кидають тих, хто мало веселиться на святкуванні.

Християнське значення свята

У християнські часи День літнього сонцестояння пов’язали зі святим Іоанном Хрестителем. Викорінити давні традиції було неможливо, тож святкування вже 7 липня збереглися донині. Тепер назва свята поєднує і язичницьке і християнське значення — Івана Купала.