дивись.info

Хто кого: Росія проти України – Україна проти Росії

Хто кого: Росія проти України – Україна проти Росії
ЄСПЛ. Фото з відкритих джерел.

Росія, яка не визнає рішень міжнародних судів, звернулася до Європейського суду з прав люди зі скаргою проти України, яка містить 10 пунктів звинувачення.

Про це повідомляється на сайті Генеральної прокуратури РФ.

Росія проти України

Перелік звинувачень виглядає так:

  1. відповідальність влади України за загибель мирного населення, незаконне позбавлення волі і жорстоке поводження з людьми, зокрема на площі Незалежності в Києві (Майдані) і в Будинку профспілок в Одесі в 2014 році, а також на Донбасі під час проведення так званої «антитерористичної операції»;
  2. практика придушення свободи слова і переслідування інакомислячих шляхом заборони роботи засобів масової інформації, інтернет-платформ, переслідування журналістів (російських, українських та інших держав), політиків і пересічних громадян;
  3. політика дискримінації російськомовного населення, витіснення використання російської мови з громадського сфери, насамперед зі сфери середньої та вищої освіти і системи обслуговування споживачів;
  4. політика дискримінації російських компаній і підприємців;
  5. загибель людей, заподіяння шкоди здоров’ю і знищення майна в результаті обстрілів Збройними Силами України суміжній території Російської Федерації;
  6. позбавлення жителів окремих територій південного сходу України можливості участі у виборах до центральних органів влади;
  7. блокування Північно-Кримського каналу як основного джерела прісної води для жителів Кримського півострова;
  8. нападу на дипломатичні, консульські та інші представництва Російської Федерації в Україні;
  9. катастрофа літака авіакомпанії «Малайзійські авіалінії», що виконував рейс MH17 17 липня 2014 року внаслідок незакриття владою України повітряного простору над зоною бойових дій, і загибель 298 осіб – усіх пасажирів і членів екіпажу;
  10. відмова від надання необхідної правової допомоги російським слідчим органам у розслідуванні скоєних злочинів.

Різко на скаргу РФ відреагували в Офісі Президента. Радник керівника ОП Михайло Подоляк в коментарі Радіо Свобода сказав: «Керівництво Росії вирішило скористатися інструментом ЄСПЛ після того, як на конституційному рівні забезпечило собі ж абсолютну можливість не виконувати будь-яке рішення ЄСПЛ. Тобто ЄСПЛ для самої РФ в юридичному сенсі ніщо, а от у пропагандистському – все. Якщо комусь був потрібен еталон політичного цинізму – ось він у вигляді подібних дій Росії», – сказав Подоляк.

ЄСПЛ для самої РФ в юридичному сенсі ніщо, а от у пропагандистському – все

Він вважає, що скарга Росії до ЄСПЛ не має жодної юридичної перспективи.

«З кожного телеприймача в РФ тепер щоденно істерично лунатиме перелік «звинувачень», «доказів», поданих ЄСПЛ. Парадокс в тому, що РФ вигідна будь-яка істерія, в даному випадку негативне рішення проти РФ дозволить їм розпочати іншу пропагандистську кампанію – вже по дискредитації самого ЄСПЛ. Україна, і це ключове, точно не може відповідати за наслідки військових дій, розпочатих Росією. Це було би проти здорового глузду та міжнародно визнаних юридичних позицій», – зазначив Подоляк.

Натомість юрист-міжнародник, колишній урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Борис Бабін на своїй сторінці у Фейсбуку написав: «Основна практична мета цієї міждержавної скарги для фахівців очевидна – відтермінувати рішення ЄСПЛ у міждержавних правах проти РФ та «згладити» для окупантів їх політичні та правові наслідки. Ну, й медійно відпрацюють. Але РФ ніколи б не пішла на такий ризикований на себе крок без низки факторів. Це істотне посилення власного лоббі агресора в Раді Європи».

Україна проти Росії

Слід нагадати, що Україна подала вже низку скарг проти Росії. Наприклад, 14 січня Велика Палата Європейського суду з прав людини у Страсбурзі винесла рішення про прийнятність міждержавної справи за позовом України проти Російської Федерації щодо Криму.

Крім того, суд об’єднав кримську справу з іще однією заявою України, поданою у 2018 році, яка стосується порушень прав 71 українського громадянина, котрі незаконно утримувались або продовжують утримуватися на тимчасово окупованій території АР Крим і території РФ.

Дві справи щодо ситуації на сході України та викрадених дітей-сиріт у листопаді 2020 року Європейський суд об’єднав зі справою Королівства Нідерланди проти Росії щодо збиття літака МН-17 у липні 2014 року.

МЗС України веде ще три справи проти РФ у міжнародних судових інстанціях: Міжнародний суд ООН розглядає питання про порушення Росією конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації в Криму. Міжнародні арбітражі розглядають питання порушення прав України як прибережної держави в Чорному та Азовському морях і у Керченській протоці та протиправного затримання 3 українських військово-морських кораблів та 24 членів їхніх екіпажів.

Позов України до Міжнародного суду ООН проти Росії був поданий 16 січня 2017 року. Тодішній міністр закордонних справ Павло Клімкін у Твіттері написав, що подана до Гааги заява важить близько 90 кг, складається з 17500 сторінок тексту і міститься в 29 томах.

Україна стверджує, що РФ порушує Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму шляхом надання зброї та інших видів допомоги незаконним збройним формуванням, які вчинили низку актів тероризму на території України, зокрема йдеться про збиття літака малайзійських авіаліній рейсу MH17; обстріли житлових районів Маріуполя та Краматорська; знищення цивільного пасажирського автобуса неподалік від Волновахи та смертоносний вибух під час мирного зібрання в Харкові.

Подана до Гааги заява важить близько 90 кг, складається з 17500 сторінок тексту і міститься в 29 томах

Останню заяву до ЄСПЛ Україна подала 19 лютого нинішнього року. У ній фігурує близько 20 епізодів, зокрема щодо російського опозиціонера Олексія Навального. Йдеться про організацію Росією низки резонансних замахів та замовних вбивств як на території України, так і на території держав-членів Ради Європи.

Ще низка справ розглядається інвестиційними арбітражами. Здебільшого йдеться про компенсацію вартості втраченого в анексованому Криму майна. Найгучнішою арбітражною справою є справа «Нафтогазу» про «Газпрому».

Думка

ІА Дивись.info запитала в експертів їхню думку щодо того, яку мету переслідує РФ, скерувавши скаргу до ЄСПЛ проти України та про політичні та юридичні наслідки позову.

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ:

«Європейський суд з прав людини покликаний бути судовою інстанцією, яка стежить за виконанням державами-членами Ради Європи європейських конвенцій з прав людини. Це також «остання судова інстанція» у справах, щодо яких подавались апеляції та касації у національних судових органах. Існує і практика розгляду міждержавних скарг, наприклад, Вірменія скаржилась на Туреччину, але це не заважає Туреччині не визнавати різанину вірмен 1915 року геноцидом.

Тепер Росія вирішила перенести політичні баталії з Україною на ще один судовий майданчик

Як правило, держави не беруть на себе ні моральну, ні правову відповідальність за шкоду, завдану репутації, іміджу та інтересам іншої держави. Росія з 2014 року балансує на межі виходу з Ради Європи. Тепер Росія вирішила перенести політичні баталії з Україною на ще один судовий майданчик. Звичайно, Україна може подати зустрічний позов, тим паче, що не тільки Рада Європи, а й Рада ООН з питань людини регулярно приймає резолюції щодо стану справ із дотриманням прав людини в окупованому Криму. Розгляд справи по суті може тривати роками. Весь цей час буде інформаційний привід для російської пропаганди посилатись на прецедент позову проти України до ЄСПЛ. Існує велика ймовірність того, що конфліктуючі сторони у суді «забалакають» суть справи, отримавши від того кожна для себе політичні дивіденди, але з юридичними наслідками ситуація тривалий час буде незрозумілою».

Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук:

«Хоча більшість звинувачень виглядає безпідставними, проте не виключено, що за деякими звинуваченнями ЄСПЛ може принаймні частково задовольнити позов Росії. Зокрема це стосується нападів на дипломатичні представництва, утисків свободи слова, загибелі мирного населення, дискримінації компаній, обмеження застосування російської мови тощо. Варто відзначити, що Україна подала проти Росії вже 9 позовів до ЄСПЛ, які стосуються як російської агресії та порушення прав громадян України, так і  порушення прав громадян Росії та переслідування російської опозиції. При цьому Росія внесла зміни в своє законодавство, які дозволяють їй не виконувати рішення міжнародних судів. Зокрема вона не виконала біля 2 тисяч постанов ЄСПЛ (приблизно 75% від загальної кількості).

Позов Росії – це не лише інформаційна компанія, спрямована на російських громадян для відволікання їх уваги від внутрішніх проблем та підняття рейтингів влади напередодні виборів у Держдуму, це спроба очорнити Україну в очах міжнародного співтовариства та спроба послабити правову позицію України в міжнародних судах, де слухаються справи проти Росії. Якщо ЄСПЛ прийме рішення на користь Росії хоча б за окремими пунктами, це може стати аргументом на її користь у справах, які розглядаються в міжнародних судах за позовом України. Також позитивне рішення ЄСПЛ дозволить посилити тиск на Україну на міжнародних переговорах, зокрема в рамках Нормандського формату. Крім того, Росія прагне в такий спосіб змусити Україну відновити роботу проросійських каналів 112, Zik та NewsOne, які були заборонені, та припинити переслідування проросійських політиків. Не виключено, що однією з цілей Росії є змусити Україну відновити подачу води в окупований Крим.

До яких наслідків призведе позов Росії, можна буде оцінити вже після ухвалення рішення ЄСПЛ. Наразі важко передбачити, які пункти звинувачення вдасться відхилити, а які ні. Але попереду українських юристів чекає непроста справа, перемогти в якій буде нелегко».

Позов Росії – це не лише інформаційна компанія, спрямована на російських громадян, це спроба очорнити Україну в очах міжнародного співтовариства

Євген Савісько, культуролог, релігієзнавець:

«Скарга має на меті заблокувати всі спроби України з формування антиросійської коаліції, зобразити Україну як країну, в якій порушуються права людей і насамперед не україномовних, а в ідеалі підготувати грунт для формування проросійської легітимної державної влади в нашій країні.

І можна було би лише посміхнутись, але ситуація є більш ніж серйозною. Слід врахувати позицію Угорщини, Румунії, частини керівництва Польщі, Словаччини і Чехії. Офіційні урядовці з Будапешта неодноразово висловлювались проти спроб українізувати Закарпаття. Лише наші урядники в Києві не чули і не знають про масову видачу угорських паспортів мешканцям цієї області. Та про повномасштабне фінансування проугорських сил. Все робиться офіційно, і не особливо маскуючись. Угорщина може подати аналогічну скаргу. Коли додати  ще й масову видачу карт поляка, котра хоч і не надає польського громадянства, але засвідчує належність до польської нації, громадянам України,  то можна очікувати аналогічних скарг і від Польщі.

Що вже казати про Румунію, котра офіційно робить спроби захопити острів Зміїний та всю акваторію довкола нього. І заради досягнення свого подасть і не одну скаргу. Ось лише три реально можливих скарги. Уряди Чехії і Словаччини за певних умов також можуть заявити про нібито утиски їх земляків в Україні. І тоді буде вкрай складно відбити всі ці атаки з різних країн. В ідеалі Україну хочуть поставити в ізоляцію від т.зв. цивілізованого світу».

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.