Закриття «каналів Медведчука-Козака»: як це вплинуло на український медіапростір

Рішення передбачає запровадження санкцій проти народного депутата України Тараса Козака та компаній, які володіють ліцензіями телеканалів «групи Медведчука» — «112», NewsOne і ZIK.

Тоді прибічники Медведчука оскаржили таке рішення РНБО. Зокрема, власник медіахолдингу «Новини» Тарас Козак назвав дії РНБО незаконними, а рішення про санкції – актом цензури. Такі санкції називали «політичною розправою» та «наступом на свободу слова».

В ОПЗЖ  Зеленському навіть погрожували імпічментом.

«Сьогодні вперше за всю історію існування незалежної України було відключено відразу три провідні телеканали... Існування демократичної незалежної України під загрозою», – заявив тоді співголова партії ОПЗЖ Вадим Рабінович.

Натомість фінансування цих телеканалів з Росії було підтверджено.

У відповідь на звинувачення президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна підтримує свободу слова, а заборону телеканалів «112 України», NewsOne і ZIK він назвав боротьбою за правду в інформаційній війні.

«Україна рішуче підтримує свободу слова. Не пропаганду, фінансовану країною-агресором, яка спрямована проти України на її шляху до ЄС та євроатлантичної інтеграції», – зазначив Зеленський.

ІА Дивись.info запитала в експертів, як ці санкції вплинули на український медіапростір, а також про правовий аспект такого рішення.

«Безумовно, ці санкції позитивно вплинули на український медіапростір. Адже вони були введені не так проти власника цих телеканалів (як  реального, так і тіньового),  як проти контенту, який вони продукували у наш інформаційний простір. Враховуючи те, що цих телеканалів було декілька і вони мали інформативний формат, а також добре фінансувались, що дозволяло мати великі охоплення аудиторії, то такі заходи були неохідні», – розповідає керівник проєкту з протидії дезінформації «БезБрехні», медіа-тренер Олександр Гороховський.

Такої ж думки дотримується головний редактор «Детектор медіа» Отар Довженко.

«Санкції вплинули на медіапростір досить відчутно. За нашим дослідженням, яке «Детектор медіа» проводив восени 2020 року, канали Медведчука були відповідальні за більш ніж половину випадків поширення проросійських пропагандистських наративів. Йдеться не тільки про те, що звучало безпосередньо в ефірі каналів – їхні повідомлення поширювались багатьма медіа та телеграм-каналами, з них, наприклад, робили свої новини офіційні ресурси «Опозиційної платформи — За життя».

Після припинення мовлення цих каналів кількість проросійської пропаганди в українському медіапросторі різко знизилась.

«Фактично залишився тільки один потужний осередок – телеканал «Наш», до якого перейшла частина (але не більшість) аудиторії каналів Медведчука. Самі канали мали до 5% частки аудиторії. Ця аудиторія переважно перейшла до інших інформаційних каналів або взагалі перестала дивитись інформаційні канали», – говорить Отар Довженко.

Олександр Гороховський вважає, що ці канали регулярно, системно, у різний спосіб генерували і насичували український інформаційний простір саме проросійськими і відверто пропагандтстськими наративами.

«Таких прикладів багато. Вони стосувались різних питань – від соціально-економічних до політичних і деякі теми були загрозливими для українського суспільства, тому що вони абсолютно викривлювали реальну ситуацію з приводу війни, поведінки росіян, також розкручувались гучні міфи, які були стандартними у російській пропаганді. Зокрема міф, що в Україні начебто працюють американські біолабораторії. Ця історія тягнеться ще з 2004 року і це козирний туз у рукаві російської пропаганди, який вона витягає щоразу проти різних країн, з якими в неї стаються загострення. Наприклад, з Казахстаном або коли у нас була Помаранчева Революція чи Революція Гідності. Саме цей міф близько року був присутнім у програмах на цих каналах. Йому присвячувались коментарі експертів, оприлюднювались фейкові документи тощо. На цьому прикладі можна зрозуміти, як працювала ця пропагандистська машина», – продовжує Олександр Гороховський.

Звичайно, ці канали позиціонували Медведчука у вигідному для нього світлі.

«Ці канали позиціонували його так, ніби у різних питаннях він старається більше, ніж поточна влада, ніби він за мир з Росією. Можна приводити ще багато прикладів дезінформації, яку просували ці телеканали: Майдан, який експерти називали виключно переворотом, очорнення самих учасників майданівського руху, продукування наративу, що в Україні йде громадянська війна, заперечення вторгнення Росії. Також те, що на окупованих територіях влада кинула українців напризволяще, що в Україні пригноблюють російськомовних», – каже Гороховський.

Правовий контекст

«Я не виключаю, що є якісь недопрацювання у правовому форматі закриття цих телеканалів, але поки що ми бачимо, що судові розгляди йдуть, але йдуть не дуже позитивно для сторони позивача. Враховуючи ту ситуацію, у якій ми зараз знаходимось, то такі рішучі дії влади – це не утиски свободи слова, а безпека держави, тому що ми прекрасно розуміємо, як шкодить саме інформаційна війна», – підсумував Олександр Гороховський.

Санкції проти каналів Медведчука, «Страни» та інших проросійських медіа стали промовистим сигналом для тих медіа, які раніше поширювали проросійську пропаганду.

«Наприклад, телеканал «Інтер» став набагато стриманішим у своїй проросійській риториці. Очевидно, що це рішення — на межі законності й продиктоване політичною доцільністю. На мою думку, це було виправдано, адже ці канали завдавали величезної шкоди Україні й діяли в інтересах Росії. З іншого боку, надзвичайно важливо, щоби далі механізм санкцій не використовувався для боротьби проти тих медіа, які не працюють в інтересах Росії, а просто не подобаються владі. Поки що цього не сталося, хоча, звісно ж, самі ці канали та інші медіа, які потрапили під санкції, вважають, що їх закрили за «опозиційність» і «критику влади», – резюмував Отар Довженко.

Анастасія БЕДРІЙ