Польські ПЗРК «Перун» вражають 9 із 12 цілей, – аналітик Даріуш Матерняк

Нещодавно стало відомо, що Польща передасть Україні значну партію озброєння, серед якого – новітні переносні зенітні ракетні комплекси «Перун» (ПЗРК «Piorun»). А українські та польські урядовці підтвердили наміри створити новий військово-оборонний союз за участі Великобританії, Польщі та України.

У розмові з Дивись.info польський аналітик, головний редактор Польсько-українського порталу (Польща) Даріуш Матерняк розповів про військову допомогу Україні від уряду Республіки Польща. А також поділився прогнозами щодо ефективності анонсованого союзу Великобританії, Польщі та України.

 – Чому було прийняте рішення щодо цих видів озброєння? Хто визначив, що саме ПЗРК «Piorun» та боєприпаси до них будуть передані Україні?

– Відомо, що консультації щодо військової допомоги Україні тривають вже давно, переважно в рамках роботи польського уряду, а також між урядом та президентом Республіки Польща. Це рішення належить до компетенції міністра національної оборони і в кінцевому підсумку прийняте ним. Раніше, минулого тижня, відбулися консультації з представниками окремих політичних партій (у секретній формі), але відомо, що проти такого рішення ніхто не заперечував, що свідчить про наявність політичного консенсусу з цього приводу.

– В чому особливість ПЗРК «Piorun» у порівнянні з їхніми попередниками, комплексами «Grom»?

– Продовжуючи відповідь на попереднє запитання, зауважу, що ПЗРК «Piorun» на даний момент є найсучаснішою переносною зенітною системою в НАТО (введена на озброєння 2019 року), з великими можливостями для ефективної боротьби з цілями. Це модифікація комплекту «Grom» (іноді його називають «Grom-М»), який використовувався в боях під час війни в Грузії в 2008 році і є надзвичайно високоефективним (за деякими даними, 9 влучень з 12 пострілів).

Від попередника його відрізняє більша дальність (до 6,5 км) і більша висота ураження бойових цілей (до 4 км висоти польоту), а також більша точність систем наведення, тобто цілі важче уникнути ураження. Навіть якщо противник використовує теплові пастки або засоби електронних перешкод. Це означає, що комплекс може ефективно вражати більшість літаків та гелікоптерів, ймовірно, також безпілотних літальних апаратів.

Цю систему, можливо, було обрано і тому, що вона має захист від несанкціонованого вогню, що унеможливлює використання її терористами - ПЗРК «Grom» не має таких запобіжників, а Польща підписала міжнародну угоду не експортувати зенітні системи без таких гарантій.

– Чи відомо про конкретну кількість установок та боєприпасів, переданих Україні?

– Цього не було оприлюднено, і навряд чи ми дізнаємося. Польща має, ймовірно, близько 450 пускових установок і приблизно 1300 ракет. Звісно, ​​поставки можуть включати частину цієї кількості, але важко сказати, скільки саме з них було передано Україні. Відомо, що до 2008 року Грузія отримала 30 таких пускових установок і 100 ракет.

– Чи варто розрахувати на додаткові поставки інших видів зброї? Якщо так, то яких саме?

– Може йтись про десятки поставок боєприпасів. Можна припустити, що це будуть поставки артилерійських снарядів калібру 122 мм і 152 мм, а також мінометів (наприклад, легких мінометів LM-60 виробництва «ZM Tarnów»).

Польща також має запаси зенітних боєприпасів калібром 23 і 57 мм. Якщо говорити про безпілотні апарати – доречними і потрібними б були поставки польських безпілотників «Flyeye», які вже використовуються в Україні, і, можливо, ще й ударні безпілотні комплекси «Warmate». Україна також може розраховувати на постачання прицілів, оптики, приладів нічного бачення та іншого подібного обладнання, необхідного для індивідуального екіпірування бійців.

– 31 січня стало відомо про новий формат співпраці між Україною, Польщею та Британією, про створення якого мають оголосити найближчим часом. Чи можна вважати рішення про створення такого тристороннього союзу наслідком нерішучої позиції НАТО щодо подій в Україні, особливо до 2021 року?

– Мабуть, не варто так говорити. Така угода не є альтернативою НАТО і не замінює НАТО для жодної з країн-учасниць. Ймовірніше, такий союз має на меті посилити військову співпрацю, особливо коли йдеться про постачання зброї чи навчання. З точки зору Великобританії, це також важливий інструмент для реалізації міжнародної політики на східному фланзі НАТО і, можливо, спосіб повернення до активної політики в Центральній Європі після виходу Великобританії з Європейського Союзу.

– Чи вплинули на рішення Польщі щодо участі у майбутньому альянсі торішні події на білорусько-польському кордоні?

– У цьому контексті варто зазначити, що Велика Британія є однією з небагатьох країн, які найактивніше допомагали Польщі у зв’язку з кризою на кордоні з Білоруссю. З листопада 2021 року на польсько-білоруському кордоні перебуває контингент британських інженерних військ і британські солдати допомагають захищати польський кордон від міграційного тиску з боку Росії.

Проте я б не пов’язував створення цього союзу з подіями на кордоні Польщі та Білорусі. Формат польсько-британсько-українського співробітництва вже кілька років діє на міністерському рівні, тому нинішні рішення не так вже й нові. Це просто розвиток уже існуючої ідеї.

– Яких реальних кроків в оборонній галузі можна очікувати від діяльності такого союзу?

– Окрім вже реалізованих поставок озброєння в Україну, які здійснює Великобританія і які також вирішила зробити Польща, слід припустити, що це буде передусім співпраця в організації спільних навчань, маневрів, тренувань військового персоналу та подібна діяльність.

– Як громадяни Польщі ставляться до створення та можливої діяльності такого союзу?

– Поки що опитування громадської думки з цього приводу не проводилися, тому однозначно відповісти важко. Я б радше не очікував голосів, які якось особливо різко критикують цю ідею. Те, що зараз можна побачити, це переважно позитивні (у всякому разі рішення підтримати Україну в конфлікті з Росією схвалюється польською громадськістю). Понад 60%  поляків підтримують такі кроки. Якщо є критичні голоси, то це радше ті, хто висловлює занепокоєння щодо політики Великої Британії 1939 року. У Польщі все ще існує (загалом хибне) переконання, що Великобританія та Франція не надали Польщі прямої військової допомоги після німецької агресії у вересні 1939 року. Хоча тоді це було практично неможливо в тогочасних стратегічних і військових умовах.

– Чи відчувають поляки тривогу через останні дії та заяви Росії та з огляду на події в сусідній Білорусі?

– Так, є досить суттєве занепокоєння тим, що відбувається зараз. Поляки бояться розгортання великого конфлікту і того, що він може поширитися і на Польщу. Тут варто зауважити, що рівень занепокоєння (наприклад, у соціальних мережах) навіть вищий, ніж стосовно України.

Насправді, коли йдеться про експертний аналіз можливих сценаріїв розвитку подій, ймовірність масштабного конфлікту невелика, тому ці побоювання слід вважати дещо перебільшеними. Зазначу також, що ці негативні військово-загрозливі настрої активно стимулюються російськими пропагандистськими центрами.

Віктор БІЩУК

ФОТО: АрміяInform