У чому особливість говірки з Львівщини, яка стала нематеріальною спадщиною

Указ підписав глава відомства Олександр Ткаченко 23 грудня.

Цього разу до переліку увійшла Надсянська говірка на теренах Мостищини.

Надсянська говірка або Надся́нський го́вір належить до одних з архаїчних говорів галицько-буковинської групи південно-західного наріччя, має звукові перетворення, своєрідну лексику та діалекти.

Читайте також: Окрім Яворівської забавки: на Львівщині хочуть знайти нові «туристичні магніти»

Він поширений переважно по річці Сян (звідси назва) та її притоках від річки Стрв'яж (Стривігор) на півдні аж до річки Танви на півночі.

На території України невеликою смугою тягнеться на крайньому заході Львівської області та окремими острівцями в околицях Перемишля, Ярослава (тепер Польща). 

Назву та обсяг надсянських говірок утвердила в діялектологічній науці Марія Пшепюрська своєю монографією, опублікованою 1938 року «Надсянський говір», написаною на основі записів, зроблених у 1930-1935 роках.

Протягом 1937-40 рр. авторка продовжила свої дослідження 66 сіл колишніх Перемиського, Добромильського, Мостиського, Самбірського, Рудецького, Яворівського та Городецького повітів, результатом яких стала праця «На пограниччях надсянського говору». Після 1945 року надсянський говір як мовно-територіальне утворення зазнав змін унаслідок значних переселень носіїв говору на землі Західної та Північної Польщі та в різні регіони України (Операція Вісла).

Ареал сучасного побутування говору:

Львівська область, Яворівський район (до 2021р. – Мостиський), с. Старява, с. Заверхи, частково сусідні села, які розміщені у прикордонній смузі Львівської області, с. Мистичі, с. Циків.

Надсянську говірку практикують люди як старшого, так і молодшого віку. Вік носіїв елемента нематеріальної культурної спадщини 50-90 років, середній вік інших членів громади, які використовують надсянську говірку, - 40-60 років.

Особливості говору

Надсянський говір має звукові перетворення, які відносяться до ХІІІ-ХІV століть: перехід ки, ги, хи в кі, гі, хі; перехід ненаголошених е, о в і, у (т.зв. укання); перехід а після м’яких приголосних в е тощо. Форми типу роб’ю, люб’ю відзначалися дослідниками, як типова риса надсянського та бойківського говору.

У департаменті з питань культури, національностей та релігій розповіли, що незабаром Національний перелік може поповнитись ще трьома елементами зі Львівщини:

• традицією Глинянського візерункового текстилю,
• весільними обрядовими піснями Бойківщини «Ладкання»
• Сокальською сорочкою (крій та орнамент жіночих і чоловічих сорочок).