Чому декомунізація Львівщини триває так довго

То як знищують радянське минуле на Львівщині і чому це відбувається так повільно. 

Скільки радянських пам’яток зберігається на Львівщині

Сьогодні на Львівщині понад 180 пам’ятників та монументів, які пов’язані з радянською історією та культурою. Деякі громади вже позбулися їх. Але перепонами на шляху до знищення є складний процес демонтажу, а також нестача коштів. Про це відзвітувала секретар робочої групи з декомунізації при Львівській ОВА і представниця ініціативи «Локальна Декомунізація» Анна Герич.

«Є багато місцевих голів, які самотужки очистили свої громади, наприклад, Ківерцівська, Новояворівська, Бориславська. Але в багатьох приєднаних до Львова селах та містечках такі пам’ятки досі є», – розповідає вона.

Які результати декомунізації ми маємо зараз

Декомунізацію області мають завершити до кінця 2023 року. Це рішення Львівська обласна рада прийняла ще у вересні. Проте, як зазначила Анна Герич, точна кількість знищених радянських пам’ятників з тих пір невідома.

Минулого тижня в ОВА повідомили, на Львівщині демонтували шість об’єктів монументальної пропаганди країни агресора. У переліку — пам’ятники «радянським визволителям», пам’ятник льотчику-лейтенанту та пам’ятник із меморіального комплексу «Слава героям».

Однак, в окремих випадках декомунізацію зустрічає бюрократія. Днями голова Боринської громади на Львівщині Михайло Шкітак звернувся із заявою в поліцію через знесення постамента на «Братській могилі радянських воїнів». Демонтажем займались місцеві мешканці самостійно. Зараз поліця проводить перевірку. Зі слів Михайла, знесений активістами пам’ятник «Братська могила радянських воїнів» внесений до переліку об’єктів культурної спадщини. Це означає, що мешканці мали б отримати відповідний дозвіл на його знищення.

Чому процес знесення радянських пам'яток складний

Як пояснює секретар робочої групи з декомунізації при Львівській ОВА і представниця ініціативи «Локальна Декомунізація»  Анна Герич, процедура декомунізації доволі складна. Вона відбувається по-різному, залежно від того, чи внесена скульптура до переліку об’єктів культурної спадщини і чи є на неї паспорт в місцевій раді.

«Деколи, люди самі надсилають нам фото, вказуючи місцезнаходження цих пам’ятників. Процес знесення, буває, потребує численних дозволів та мороки з документами»,  – наголошує  посадовиця. 

Першою інстанцією, яка приймає рішення про демонтаж, є громада. Це рішення приймають на сесії місцевої ради. Проте, зазначає Анна, щоб демонтувати пам’ятку, треба розібратися, чи є вона в списку культурної спадщини. Якщо пам’ятка не належить до реєстру спадщини України, її зносять за рішенням виконкому чи сесії місцевої ради.

«Часто в громадах немає архітектурного відділу. Відповідно, немає й документів на скульптуру. Тоді ці документи виготовляє сама громада за свої кошти. Якісь там кілька тисяч воно вартує. Потім цю облікову документацію громади направляють в Департамент архітектури та розвитку містобудування, а звідти документи потрапляють до Києва. З Києва надходить рішення. Переважно це позитивне рішення, просто це все займає час», - сказала жінка. 

Однак часто громади мають документи на пам’ятник, але фактично його не існує. Це, жартує вона, значно спрощує процедуру знесення. 

А якщо пам’ятка є спадщиною України, громада надсилає паспорт скульптури в департамент ЛОДА. А звідти, зазначає Анна, відправляють запит до Мінкульту на виключення радянської пам’ятки зі списку історичної спадщини. І тільки після рішення спеціальної ради можна приступати до декомунізації. 

«У нас таких пам’яток, які б вважалися історичною спадщиною, насправді було дуже багато за комуністів. Але коли прийшла перша демократична обласна рада на початку дев’яностих, ситуація дуже змінилася. В цьому переліку залишилися тільки місця, де є поховання», - констатує представниця ініціативи «Локальна Декомунізація».

А ще, додає Анна Герич, громади часто не мають коштів на вироблення паспорта для радянської пам’ятки або навіть на сам процес демонтажу. Тоді мешканці області звертаються до благодійників або до робочої групи з декомунізації. 

«Часто до нас звертаються громади за допомогою. І тоді ми збираємо кошти в благодійників і беремо техніку. Що цікаво, переважно ми не платимо за демонтаж, бо є багато охочих зрубати радянському каменю голову безкоштовно. Ось так і працюємо». 

Як почалася декомунізація на Львівщині

Зносити пам'ятники на Львівщині почали ще з 2014 року. Тоді в регіон повернулися багато ветеранів. Разом з активістами вони розпочали декомунізацію спочатку у Львові, а потім – в області. Першою знесеною пам'яткою був Монумент слави на Стрийській та зірки на Пагорбі Слави й Марсовому полі. Процес демонтажу тягнувся роками.