На площі Міцкевича з'явиться підземний паркінг, але є умови

Паркінг в районі площі Міцкевича складно уявити

Почнемо з того, що реалізацію такого проєкту дійсно складно уявити. Ну як це: паркінг під однією з центральних площ Львова, яка є пам'яткою ЮНЕСКО? Спробуймо розібратися.

Детальний план погодили у місцевій раді

Депутати Львівської міської ради на сесії 25 травня погодили детальний план території в районі площі Міцкевича, де хочуть збудувати підземний паркінг. За відповідну ухвалу проголосували 39 депутатів.

Згідно з ДПТ, що охоплює площу 1,66 га, під пам’ятником Адаму Міцкевичу в центрі Львова можуть збудувати однорівневий підземний паркінг на 40 місць. Заїзди та виїзди з паркінгу облаштують із обох сторін пам’ятника Міцкевичу. Крім цього, сміттєві контейнери, що зараз розташовані на площі, замінять на підземні.

Саму площу Міцкевича реконструюють та зроблять пішохідною, а також змінять організацію дорожнього руху. Зокрема одну зі смуг руху ліквідують і перенесуть як додаткову перед пам’ятником. Поблизу наявного підземного переходу, який планують зберегти, мають облаштувати й наземний перехід в рівень із проїзною частиною. На тій частині площі, що стане пішохідною, створять відпочинкову зону з лавками та озелененням.

Проєкт складний у реалізації

Колишній радник міністра інфраструктури України Святослав Товстига зазначає, що існує низка факторів, які ускладнюють реалізацію проєкту. Насамперед в каналізаційному підземному колекторі «ув’язнена» річка Полтва, яка починається біля пам’ятника Михайлові Грушевському і тече під землею на глибині 5-6 метрів через усе місто, не минаючи його центральну частину. На його думку, немає гарантії, що цей колектор не обвалиться в процесі зведення паркінгу або вже після цього:

«Є дигери, які лазили під низом, і показували місця між пам'ятником Міцкевичу та статуєю Матері Божої, де періодично колектор обвалювався. Його фактично наново частково замуровували, але це не означає, що він є надійний в цьому місці».

Крім того, цей проєкт передбачає зміну руху транспорту та пішоходів. Місто пропонує зробити пішохідну площу між будинками під номерами 8 і 10. А щодо транспорту — варіанти вирішення питання є спірними. Є моделювання від «Львівавтодору», яке в результаті спричинить збільшення заторів у центрі Львова:

«Дві смуги від вулиці Коперника в напрямку до вулиці Князя Романа і одна смуга від вулиці Князя Романа до статуї Матері Божої створюють фактично параліч центральної частини міста».

Вирішити проблему з транспортом, каже Товстига, можна. У генеральному плані проєкту передбачене створення транспортного кільця, щоб зняти навантаження з центру принаймні приватного транспорту. Або можна заблокувати приватний транспорт світлофорами, і тоді корки будуть на площі Митній.

«Тобто, основне рішення — це перехоплення транспортних потоків і їх відведення між суміжними вулицями. Це собою являє зміну напрямку руху і, відповідно, заборону паркування на ряді вулиць, щоб збільшити максимально пропускну спроможність».

Ще однією проблемою, зазначає він, є те, що пам'ятник Міцкевичу має національне значення. Тож ідея архітекторів щодо зменшення площі цього пам'ятника тягне за собою багато юридичних моментів. Проєкт слід погодити на рівні області і на рівні Міністерства культури, а також з ЮНЕСКО. Тож має бути забезпечена науково-дослідницька частина. І лише на основі висновків фахівців, які проведуть комплексне дослідження, можна робити заключення. Мають бути залучені історики, архітектори, археологи, геологи, пам’яткоохоронці, геотехніки.

На думку Товстиги, цей проєкт немає ніякої користі для громади. Якщо паркінг буде зведений, то міська рада хоче отримати певну кількість місць на безкоштовній основі. Бо місто не висловлює намір купити ці паркомісця. До того ж, спочатку паркінг мав бути побудований під готелем. Але в його підвалах знайшли історичні мури. Відповідно, підземного паркінгу в готелі побудувати вже не можуть. Тому в додаток ще й частина мість буде приватною:

«Фактично ми робимо в даному випадку паркінг для чиновників міської ради, які там матимуть свої паркомісця, і для готелю. Громаді з цього великого рахунку немає. Бо зараз ми лише створюємо незручності громаді в плані транспорту».

Архітектори ці нюанси перед будівництвом враховують

Проєкт дуже масштабний, зауважує архітектор Юрій Столяров. Відповійно й низка завдань, які передують будівництву, складні. Щодо річки Полтви, то під час будівництва її не чіпатимуть. Автор проєкту, за його словами, врахував усе коректно. Геологічні дослідження не потрібні, оскільки геологія ґрунтів за кількадесят років не змінюється, а формується сотні років. Єдине, що може статися, це просідання фундаменту якогось будинку, утворення тріщин. Але це вже інший вид досліджень.

«Паркінг нічим не має загрожувати Полтві, а Полтва не має загрожувати паркінгу».

На думку Столярова, проблему з транспортом можна вирішити поступово. Втілювати цей проєкт потрібно з огляду на рух транспорту: спочатку братися за роботи на поверхні, а потім переходити до тих, що треба виконати під землею. Є ідея пустити всі автомобілі зі сторони фасаду пам'ятника Міцкевичу, а позаду зробити площу і з'єднати її з готелем, будівлею банку і ближнью будівлею будинку книги. Згідно з проєктом, кількість хочуть скоротити до трьох (зараз їх п'ять): одну використовуватимуть для громадського транспорту, дві – для автомобілістів. Але ця ідея може бути реалізованою тільки після проведення відповідного експерименту:

«Можна поставити пластмасові обмежувачі проїзду, перегородити проїзд, умовно, за пам'ятником Міцкевича, зробити тимчасову розмітку на асфальті; поставити тимчасово знаки, стовпчики, конуси. Так можна на два-три місяці пустити транспорт за новою смугою. І тоді дискусії припиняться. Так ми наглядно побачимо, які рішення придумувати для реалізації проєкту».

Дійсно, погоджується Столяров, пам'ятник Міцкевичу має історичне значення. Але Закон України про «Охорону культурної спадщини» якраз передбачає, що до пам'яток такого значення повинен бути доступ пішоходів. Коли туристи хочуть підійти до нього ближче, то змушені перебігати дорогу, наражаючись на небезпеку потрапити під колеса автомобілях:

«На тих сходах (до пам'ятника — ред.) мали би сидіти люди, відпочивати, фотографуватися, як це є у Європі відбувається. А зараз пам'ятник фактично є заручником автомобільного кільця».

А ЮНЕСКО, каже він, треба поінформувати. Автори проєкту зроблять це через через Міністерство культури. Організція має право дати або позитивну відповідь, або позитивну із зауваженнями, застереженнями чи рекомендаціями.

Мета проєкту — доступ людей до пам'ятника Міцкевичу

Автор і розробник цієї містобудівної пропозиції Петро Крупа з концепцією формування пішохідних зон у центрі Львова працює ще з 1998 року. Основною ідеєю проєкту він зазнчає зменшення кількості транспорту в межах історичної пам'ятки і, навпаки, збільше простору для людей. Це можна зробити, з'єднавши пішохідну зону ділянки з пішохідною зоною центральної частини міста аж до площі Ринок.

«Сьогодні ця площа тільки називається як площа. А, по суті, там лиш транспортна розв'язка в межах історичної спадщини ЮНЕСКО. Щоб добратися туди, треба проходити через транспортні потоки. До пам'ятника немає як підійти», - каже він.

Ще однією проблемою біля площі Міцкевича є розташування місць для паркування поруч, наголошує Крупа. Рішенням цієї проблеми є переміщення того ж паркінгу під землю. Він розрахований на 40-45 автівок.

Питання збереження історичного середовища, наголошує автор проєкту, якраз полягає в тому, щоб його зберегти. Саме тому розробники відідйшли від першочергової концепції перебудови. Відтак, замість пандусів, ймовірно, у паркінг автівки потраплятимуть ліфтом. Це і зекономить площу.

До того ж, запевняє Петро Крупа, без проведення відповідних археологічних та гідрологічних досліджень будівництво розпочинати не будуть. Займатимуться цим інвестори. Немає проблем і, каже він, із Полтвою:

«Річка Полтва проходить перед пам'ятником, а паркінг знаходиться за 13-18 метрів. Це досить далеко. Причому дно Полтви є нижчим, ніж рівень паркінгу».

Про площу Міцкевича

За часів середньовіччя Полтва перед сучасною площею Міцкевича розділялась на два рукави і на невеличкому острові, який вони утворювали, з давніх часів була поставлена каплиця Божої Матері. Острівець той називався Марійний.

Згідно з дослідженнями Ярослава Вітвіцького, на території сучасної площі Міцкевича у період Речі Посполитої був ряд фортифікаційних споруд: вежі різників, бондарів та кушнірів, бастіони Фарський та Зміїний (він же Водяний), відтинок Високої стіни та земляного валу.

Ці укріплення знесли наприкінці XVIII століття австрійською владою, а з початку XIX століття площу почали забудовувати. Цю територію осушили, через річку Полтву, що протікала тут, перекинули два мости 1840 року. Таким чином сформувалася площа ерцгерцога Фердинанда, яка була названа так на честь Фердинанда д'Есте (нім. Ferdinad d'Este), австрійського намісника коронного краю Галичини та Володимирії у 1832—1846 роках. Назву Фердинанд-пляц (площа Фердинанда) територія отримала з 29 червня 1843 року.

1848 року, під час революції в Австрійській імперії («Весна Народів»), тут проходили демонстрації львівських студентів. А вже 1851 року саме тут проходила зустріч городянами австрійського імператора Франца Йосифа I, на честь якого була встановлена арка. У 1856 була здійснена спроба проводити на площі ярмарки.

У 1861 році посеред площі встановлено мармурову фігуру Діви Марії, яку 1859 року виготовив скульптор з Мюнхена Йоганн Непомук Гауттманн на кошти графині Северини Бадені, дружини галицького політика графа Владислава Бадені. Під час впорядкування назв львівських вулиць у 1871 році за площею закріпилася назва Марійської або Маріяцької. Згодом, через будівництво у 1899—1904 роках пам'ятника Адамові Міцкевичу, фігуру було перенесено на початок нинішнього проспекту Свободи. Для фігури Божої Матері, за проєктом Міхала Лужецького, зробили новий п'єдестал у вигляді фонтану, прикрашеного масками дельфінів. У зв'язку з цією подією у львівській пам'яті виник гіркий вислів: «Посунься, Матір Божа, бо Міцкевич іде!».

За радянських часів фігуру Божої Матері зняли, а замість неї облаштували фонтан — чашу на хвостах морських потвор-тритонів, витвір скульпторів Євгена Дзиндри та архітектора Анатолія Консулова. 1997 року цьому місцю повернули первісне призначення, встановивши над фонтаном копію фігури Божої Матері, де вона стоїть донині.

У 1904 році посеред площі був встановлений пам'ятник Адамові Міцкевичу роботи Антона Попеля. Завдяки пам'ятнику Міцкевичу площа і отримала свою сучасну назву.