Декомунізація Львова: вулиця, названа на честь патріарха

Львівська вулиця Кардинала Гузара розташована поруч з іншими вулицями, названими на честь видатних осіб, як-от Генерала Тарнавського, Ольги Басараб, Йосифа Сліпого, Тютюнників та інших.

У межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви».

Що відомо про патріарха — у матеріалі.

Завжди закликав творити добро

Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові. Прадідом Любомира був отець Дмитро Гузар — священник УГКЦ, парох у містечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького (більше відомого за пседонімом Василь Лукич).

Читайте також: В Україні з'явився перший пам'ятник Любомирові Гузару (фото)

Коли хлопчикові було 10 років, сім'я емігрувала до Австрії. Любомир продовжив навчання в українській гімназії у місті Зальцбург. Уже в такому ранньому віці він зробив непростий вибір щодо духовної стезі. Згодом, через п'ять років, родина переїхала до США. Там хлопець закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в Стемфорді штат Коннектикут.

Там він був пластуном і належав до куреня «Червона калина», де його називали братчик Любко. На честь висвячення друзі-пластуни подарували йому чашку, яку попросили освятити нью-йоркського римо-католицького єпископа. Також Гузар був капеланом молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) в американському Елленвілі, штат Нью-Йорк.

Духовна стежка

Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а в 1958, як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, здобув ліценціат богослов’я.

З 30 березня 1958 року владика Амвросій Сенишин висвятив 25-річного Любомира Гузара на священника для праці в Стемфордській єпархії. Там він продовжив філософські студії у Фордгамському університеті Нью-Йорка і в 1967 році здобув ступінь магістра.

Згодом 36-річний Любомир переїжджає до Риму для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов’я в 1972. Того ж року, 1969-го, вступив у монастир св. Теодора Студита у Ґроттаферрата в Італії.

2 квітня 1977, в монастирі Студійського уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима, Верховний архієпископ Йосип Сліпий висвятив Любомира Гузара на єпископа без згоди Римського архієрея (тому аж до 1996 не діяв як єпископ). У 1978 патріарх Йосип призначив єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України.

У 1984-1991 Гузар — протосинкел Львівської архієпархії в Римі.

На Батьківщину Любомир Гузар повернувся після проголошення Незалежності України, провівши в еміграції 46 років. Він став першим предстоятелем греко-католиків, обраним спеціальним синодом єпископів після виходу церкви з підпілля.

Дорога додому

Єпископ Гузар після повернення з довготривалої еміграції зі США мешкав у передмісті Львова – селі Зимна Вода. 2002 року він прийняв українське громадянство.

У серпні 2005 року Гузар офіційно змінив свій титул на «Верховний архієпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва, який на той час був центром греко-католицької церкви. Останні роки життя він проживав у селі Княжичі, що на Київщині. Туди ледь не щодня приїжджали люди за порадою чи просто, аби поспілкуватись із ним.

Він став першим в історії УГКЦ патріархом, хто зрікся престолу 2011 року.

Помер єпископ після тривалої хвороби на 85-му році життя 31 травня 2017 року. Відомо, що Гузар хворів на цукровий діабет.

Завжди вболівав за молоде покоління

За рік до смерті Любомир Гузар презентував у Києві книгу «Де скарб Твій…». До слова, це його четверта книга і, незаважаючи на те, що Блаженніший втратив зір і не міг писати власноруч, він надиктовував тексти, що також виходили як колонки в українських виданнях.

У книзі владика відповідає на запитання підприємців на завжди актуальні теми моралі та цінностей в особистому житті, у бізнесі, загалом у державі та суспільстві.

«Багатим треба вміти бути… Люди, які хизуються своїм багатством, – це люди дуже сумнівної вартості. Кожен мусить виробити свій ідеал, яким він хоче бути: чи хоче блистіти своїми діамантами, чи хоче блистіти своїми чеснотами… Робіть те, що робите, добре і чесно, Україна потребує багатих і чесних людей», — звертається до підприємців Блаженніший Любомир.

З його слів, дуже важливо, щоб імідж чесного і доброго підприємця був популярним серед молоді, щоби молоді люди мали переконання, що бути бізнесменом – це не лише чесний, а й почесний шлях життя, і щоб вони хотіли бути бізнесменами не тільки заради грошей, а й щоб отримували задоволення від роботи.

До слова, більше про декомунізацію та як вона проходить на Львівщині, читайте за цим посиланням.