Колись був місцем зустрічі та спілкування львівських хіпі: про храм Архистратига Михаїла

А в цей день, 2 серпня 1989 року, в стінах храму відбулася перша служба УГКЦ.

Архітектура

На одному з пагорбів Львова біля Порохової вежі розташований храм Архистратига Михаїла, до якого ведуть круті сходи з вулиці Винниченка.

Пам’ятка кам’яна, трьохнавна, з трансептом та масивними опорними стовпами в інтер'єрі. Будівля покрита двосхилим дахом з сиґнатуркою. У плані має форму видовженого прямокутника. Фасади почленовані пілястрами зі стриманим архітектурним декором, вікна — півциркульні, в обрамленнях.

Стилістично — це барокова споруда, яка є першою пам'яткою, яка започаткувала справжню епоху бароко у Львові. План цього костелу є доволі близьким до плану костелу єзуїтів, хоча ззовні будівлі відчутно відрізняються.

Територія кармелітського комплексу з оточенням замикається вулицями Винниченка, Лисенка, Просвіти і сквером від вулиці Короленка.

Інтер'єр

Інтер'єр костелу, як ми вже згадували, бароковий, але не вирізняється такою пишністю, як костели бернардинів чи єзуїтів. У ньому присутні цінні мистецькі пам’ятки, зокрема скульптура і живопис.

Окрасою костелу є великий вівтар-темп'єтто з чорного та червоного мармуру, спорудження якого приписують львівському скульпторові ХVII століття Олександрові Прохенковичу, учневі Йогана Пфістера. Це єдина мистецька пам'ятка, що походить з часу будівництва костелу. Її автором був італійський художник Джузеппе Педретті.

Окрім вівтарів, у костелі встановлений пам'ятник генералові Дверніцькому долота Париса Філіппі (1869), меморіяльна дошка з чорного мармуру з портретом Петра Браніцького (1762), пам'ятник Дунін-Борковському, пам'яткова таблиця Феліції Боберській роботи Станіслава-Романа Левандовського.

Нині з оздоблення інтер'єру збереглися лише фрески, надгробки і епітафії ХІХ століття. Вівтарі пошкоджені, живописні полотна і скульптура втрачені. У вівтарі північної нави біля пресвітерію частково збереглись дерев’яні скульптури, зокрема постать летючого ангела роботи львівського сницаря першої половини ХVIII століття А. Штиля.

Історія

Храм і монастир кармелітів розпочинають свою історію ще з 1613 року. Саме тоді було збудовано костел і монастир поблизу Краківської брами. Згодом, у 1633 році,  ченці одержали від міської влади пагорб за валами міських мурів для будівництва храму та монастиря. Зведення комплексу розпочалось у 1634 році.  Збудовано костел у стилі раннього бароко, у плані – це правильний прямокутник, який поділений на три нави. Автором проекту був італійський архітектор Ян Покорович. Споруджений храм фундацією брацлавського воєводи князя Олександра Заславського–Острозького  та львівського канцлера Александра Куропатви.

Ченці переселились в новий монастир у 1642 році. Тоді і виникла одна проблема, яка полягала в тому, що комплекс кармелітів знаходився далеко від брам міста. Це викликало незручності в пересуванні кармелітів, а також в тому, що ченцям не слід було очікувати на значну кількість віруючих. Ченці змогли добитись дозволу короля на створення проходу в укріпленнях. Хвіртка у зовнішній лінії стін отримала назву Босяцької і була збудована у 1643 році.

Ще не завершились всі будівельні роботи, як у 1648 році під час національно–визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького комплекс зайняли козаки, і він зазнав певних пошкоджень. Але вже у 1656 році роботи над інтер’єром монастиря продовжились. Слід зауважити, що храм і монастир змогли витримати турецьку облогу 1672 року.

Однією з трагічних сторінок як в житті Львова, так і монастиря є 1704 рік. Тоді будівлю захопили шведські війська Карла XII. Спочатку шведи захопили монастир, а потім через Босяцьку хвіртку – Львів. Як наслідок – місто пограбували.

Після захоплення монастирського комплексу шведами, ченці були змушені провести реставрацію ще недобудованої святині. У 1731 – 32 роках костел розписував італійський живописець Джузеппе Карло Педретті разом із своїм учнем Бенедиктом Мазуркевичем. До кінця ХVIII століття у храмі з’явилися дванадцять бічних вівтарів, в яких були розташовані чудотворні ікони святого апостола Юди-Тадея та Спасителя під хрестом.

Крім того, комплексу кармелітів торкнулася йосифінська касація. У 1784 році на час закриття монастиря, тут діяло 5 братств і жило 29 ченців. Після проведення реформи монастир було передано спочатку реформатам, а у 1789 році – кармелітам взутим, яким він належав до 1945 року. Зовнішній вигляд костелу зазнавав суттєвих змін. У 1835 році було спроектовано побудову біля храму двох веж. Автором проекту був Алоїз Вондрашка. У 1839 році було добудовано північну вежу з наметовим завершенням, а південну вежу збудували у 1906 році. Її спорудженням займався Владислав Галицький.

Тоді ж обидві вежі отримали барокове завершення, такий вигляд вони мають і до сьогодні.

У 1945 році радянська влада закрила монастир, а ченці переїхали до Кракова. У цей період в монастирі спочатку проживали безпритульні, а згодом тут розмістили склад.

Що цікаво, протягом 1960-1980 років сад колишнього монастиря був місцем зустрічі та спілкування львівських хіпі, а також інших неформальних груп.