Тест на (НЕ)доступність: чи інклюзивний простір біля Залізничного вокзалу у Львові

Спільно з ІА Дивись.info Надія перевіряла, наскільки територія біля Залізничного вокзалу є пристосованою для людей, які пересуваються на кріслах колісних.

Наша героїня деякий час мешкала у Львові, тож пам'ятає, з якими проблемами зіштовхувалась тут. Водночас Надія ділиться: якщо порівнювати із меншими містами, у Львові не все так погано, однак інклюзія завжди на часі.

Жінка отримала травму 27 років тому, коли у дитинстві впала із дерева.

«Загалом, якщо людина, яка користується кріслом колісним, зупинилася чи хоче зупинитись Львові бачимо, що вокзал є адаптований. Тут доступна вбиральня і загалом територія та транспорт. Адаптовані також переходи. Видно, що після реконструкції все відповідає нормам», — ділиться Надія.

Ми вирішили влаштувати променад місцями, які зазнали реконструкції. Цікаво, наскільки бізнесмени розуміють потребу у доступності та чи дотримується загалом місто ДБН. 

В одній із піцерій поблизу без проблем можна заїхати завдяки пандусу. Однак, звертає увагу жінка, краще би було, якби на цих пандусах були облаштовані поручні.

«Часто доводиться зіштовхуватись зі сходинками, тобто для того, щоби потрапити в маркет чи якесь кафе, ти завжди потребуєш допомоги і це трохи сумно», — ділиться героїня.

На жаль, зазначає Надія, люди просто не розуміють важливості створення інклюзивних просторів та закладів. Створюють перешкоди й там, де цього можна би було уникнути.

Іноді серед проблем, про які, здавалося б, не замислюєшся, є ширина проходу. Згідно з нормами, вона має бути не меншою, аніж 90 сантиметрів.

Так, у один із закладів Надії вдалось потрапити лише завдяки вузькому кріслові колісному.

«Але насправді якщо в людини буде інший візок, то буде трішки складно», — вважає жінка.

Це ж стосується порогів: здебільшого це є суттєвою перешкодою для людей на кріслах колісних.

Ще однією невидимою перепоною іноді стають пандуси. Зі слів героїні, їх потрібно робити із правильним кутом нахилу, який є визначений будівельними нормами, а це - не вище 8%.

Жінка каже - дуже важливо робити пандуси із правильним кутом нахилу, який є визначений будівельними нормами, а це - не вище 8%. І додає - сподівається, що невдовзі всі зрозуміють важливість інклюзії.

Останньою точкою, де біля вокзалу ми тестували доступність, став заклад грузинської кухні, втім потрапити туди Надії не вдалось через "бар'єр" - поріг.

Аби поїсти - повертаємось назад. Згадуємо про ще один заклад поблизу вокзалу, мабуть найбільший, тож їдемо тестувати доступність там.

Цей заклад виявився доступним. Та навіть перевершив наші сподівання: є ліфт, все гаразд із вбиральнею, достатньо простору для крісла колісного, а також - зручна висота столиків.

«Я особисто стикаюсь з тим, що люди мені говорять “А для чого, якщо ми тобі допоможемо? для чого я маю робити реконструкцію будівлі, якщо ти просто підійди і ми тобі допоможемо”. Але я не хочу постійно просити допомоги. Бо є відповідні норми ДБН і треба дотриматись того, щоб кожна людина почувала себе комфортно», — коментує Надія.

Вважає, що зміни у межах інклюзивності вже відбуваються, хоч і повільно.

Читайте також: Тест на (НЕ) доступність: день із життя Наталії, яка пересувається на кріслі колісному