Історія львівської залізниці

4 листопада 1861 року львівський вокзал прибув перший на території сучасної України потяг з Відня. Цей день вважається початком історії залізниць України. Тож Дивись.info розповідає історію львівської залізниці.

Про перші потяги

Львівська залізнична магістраль — найстаріша в Україні. Перший поїзд прибув до Львова 4 листопада 1861 року з Відня. У 1866 році було прокладено гілку до Чернівців, у 1869 році — до Бродів, а у 1870 року — до Тернополя.

Перший пасажирський поїзд з чотирьох вагонів під назвою «Ярослав» прибув з Перемишля до Львова 4 листопада 1861 року. На всіх станціях його курсування — у Медиці, Мостиськах, Судовій Вишні, навіть у Мшаній поїзд вітали сотні селян, прибуттям поїзда захоплювались і місцеві музиканти. З цієї дати почався літопис Львівської залізниці. З цього часу вона продовжувала розвиватись і не лише на західних, але й на східних, північних теренах. Коли звучали фанфари з приводу народження залізничного первістка у Східній Галичині, англійські інженери представили на затвердження технічний план будівництва магістралі, що з'єднала б Львів з Чернівцями. Проєкт було затверджено і за два роки уклали залізничне полотно завдовжки 267 км. 

1 вересня 1866 року від Львівського вокзалу вирушив перший поїзд, який через дев'ять годин вже зустрічали у Чернівцях.

Головний залізничний вокзал зазнав руйнувань під час І світової війни

Головний залізничний вокзал зазнав руйнувань під час І світової війни (20 червня 1915 року його підпалили російські війська при відступі зі Львова) та під час українсько-польської війни у 1918-19 рр. Відновлення вокзалу відбувалося під керівництвом Генрика Заремби і тривало аж до 1930 року. Вдруге будівлю головного вокзалу було пошкоджено під час бомбування Львова 1 вересня 1939 року, тобто у перший день ІІ світової війни. Після того, як Львів потрапив під радянську владу, вокзал встигли частково відновити, але у 1941 – 44 роках він знову зазнав руйнувань: 24 і 25 червня 1941 року німецька авіація активно бомбувала станцію Львів та локомотивне та вагонне депо.

У кінці липня 1944 року оперативна група керівництва Львівської залізниці під керівництвом головного інженера О. Григор’єва виїхала до Львова для того, щоб оцінити масштаби руйнування залізничного вузла і сформувати план його відновлення. 26 липня 1944 року залізничники уже були в містечку Винники біля Львова. На наступний день, коли німці покинули місто, залізничники приступили до обстеження залізничної інфраструктури. Обидва локомотивні депо та ремонтні майстерні були зруйновані, значних пошкоджень зазнав головний вокзал – його підземні переходи були завалені, а ферми дебаркадера сильно пошкоджені. Руйнувань зазнала і станція Підзамче.

До першочергових робіт по відновленню залізничної інфраструктури Львова було залучено мешканців міста. Перший поїзд до Львова прибув 4 серпня 1944 року – його прийняла станція Підзамче. План відновлення Львівського залізничного вузла був розроблений інженерами І.Г. Огоєвим та Б.М. Мішиним. Його реалізація дозволила до кінці 1944 року приймати і відправляти у Львові 72 пари поїздів. Загалом відновлення залізничної інфраструктури Львова розтягнулося на року – хоча відповідно до офіційних документів відновлення мало завершитися у 1948 році. Щодо головного вокзалу Львова, то вінчастково відновив свою роботу уже в 1946 році – тоді тут уже діяли каси, зал очікування, кімнати для метерів із дітьми, камери зберігання. Загалом відновлювальні роботи на головному вокзалі Львова тривали до 1957 року.

Розвиток приміських станцій

Приміський вокзал розмістився на місці давнього Чернівецького вокзалу – тобто вокзалу, спорудженого «Товариством Львівсько-Чернівецької залізниці» у 1866 році. Нагадаємо, що залізницю Перемишль – Львів збудувало «Товариство галицької залізниці імені Карла-Людвіга», а для будівництва залізниці до Чернівців і далі до Ясс у сучасній Румунії було створено інше акціонерне товариство, ідейним натхненником і керівником якого став Віктор Оффенгайм. Хоча акціонерами «Товариства галицької залізниці імені Карла-Людвіга» та «Товариства Львівсько-Чернівецької залізниці» були одні і ті ж самі особи, в тому числі і Людвіг Сапіга, самі компанії та їх правління ворогували між собою. Отож, компанії не змогли досягти угоди про спільне використання вокзалу, збудованого у 1861 році, отож для потягів, які прибували із Чернівців спорудили окремий вокзал біля сучасної вулиці Городоцької, який назвали «Чернівецьким». На жаль, ця гарна споруда зазнала значних руйнувань під час І світової війни і була розібрана.

Станція Рудне, яка розташована в однойменному селищі міського типу офіційно відкрита у 1964 році. Вона є вузловою – тут перетинаються залізниця Львів – Перемишль та залізничний обхід Львова, який з’єднує станції Підбірці та Скнилів. Зупинний пункт в Рудному існував іще за часів Австро-Угорщини, а сама станція стоїть на найдавнішій залізниці в Україні, рух по якій відкрито 4 листопада 1861 року. У середині 1990-х років станція Рудне була кінцевою зупинкою міського електропотяга Львів – Клепарів – Рясне – Рудне. Станція Рудне електрифікована 1972 року на постійному струмі в рамках електрифікації ділянки Львів – Мостиська-ІІ. При цьому залізничний обхід Львова зараз електрифіковано на змінному струмі.

Між станціями Рудно і Львів знаходиться зупинний пункт «5 парк». Поряд знаходиться однойменний лісопарк та пасажирське вагонне депо Львів із відстійником для нічних пасажирських поїздів. Вочевидь, зупинний пункт виник уже за часів СРСР після того, як було введено в експлуатацію пасажирське вагонне депо. Зараз тут зупиняються тільки приміські електропоїзди, які прямують в напрямку станцій Мостиська-ІІ та Шкло та в зворотному напрямку.

Станцію Сихів електрифіковано на постійному струмі у 1994 році – у той час влада міста Львова і Львівська залізниця намагалася реалізувати проект міської електрички Львів – Сихів. Електропоїзди за цим маршрутом курсували до початку 2000-х років, а у 2009 року був запущений «рейсовий автобус» Підзамче – Сихів. Проте цей проект згорнули уже навесні 2010 року через невисокий пасажиропотік і відсутності компенсації між собівартістю поїздки і встановленою ціною квитка зі сторони Львівської міськради. Власне перед запуском електрички Львів – Сихів було збудовано платформи «вул. Городоцька», «вул. Коновальця» та «Зубрівська», на яких нині зупиняються приміські дизель-потяги ходорівського напрямку.

Щодо станції Персенківка, то дата її заснування невідома. Швидше за все вона виникла на початку 1890-х років, коли на території сучасного Стрийського парку відбувалася Галицька крайова виставка 1894 року. До площі Виставки від залізниці Львів-Чернівці було збудовано вантажну гілку, якою доставлялися різноманітні вантажі. У 1910-ті роки неподалік залізничної станції Персенківка було збудовано Львівську електростанцію змінного струму, отож станція почала обслуговувати цю електростанцію. За часів СРСР станція Персенківка обслуговувала Львівський автобусний та Львівський бронетанковий ремонтний заводи – до останнього навіть була збудована власна залізнична гілка.

Сьогодні Львівський вокзал є важливою складовою мережі залізниць України

Сьогодні Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця» охоплює територію 7-ми західних областей України – Львівської, Волинської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької і Закарпатської. Експлуатаційна довжина залізниці складає 4497,4 км. Найбільшими транспортними вузлами є станції Стрий, Тернопіль, Івано-Франківськ, Рівне, Ковель, Чернівці, Ужгород, Чоп. Загалом на залізниці працюють 354 станції. Штат залізниці налічує 55 тисяч працівників.

Станція Львів, як великий залізничний вузол, історичний і культурний центр, пов'язана залізничними лініями зі всіма обласними центрами України, з двома третинами великих і малих міст області, з курортами Закарпаття, Чорного та Азовського морів.

Львівська залізниця є надзвичайно важливою складовою мережі залізниць України. Завдяки географічному розташуванню, магістраль забезпечує перевезення пасажирів і експортно-імпортних вантажів між Сходом і Заходом, Північчю і Півднем, а тому по праву називається головними воротами України в Європу. Залізничні сполучення з країнами Європи, СНД а також Балтії забезпечують 17 прикордонних переходів, які оснащені необхідною технікою для навантаження, перевантаження вантажів та перестановки вагонів. Усі дільниці обладнані сучасними засобами управління перевізним процесом, що забезпечує швидкісну доставку вантажів і високосервісне обслуговування пасажирів.

Залізниця має сучасну матеріально-технічну базу і може виконувати великий перелік робіт, у тому числі будівництво і ремонт колії, електрифікацію залізниць, капітальний ремонт тягового рухомого складу різного призначення. У структурі залізниці діє потужний будівельний підрозділ, який проводить промислове та цивільне будівництво.

За роки незалежності залізничники Львівської магістралі реконструювали десятки станцій, побудували нові вокзали (Моршин, Трускавець, Червоноград, Чоп, приміський вокзал у Львові), реконструювали та модернізували майже усі великі вокзальні комплекси.

Надзвичайно важливими є заходи Львівської залізниці щодо екологічної безпеки західноукраїнського регіону. Прикладом тут може бути відкриття на базі депо Дрогобич установки зі спалювання нафтошламових відходів, нової промивально-пропарювальної станції для вагонів та автоцистерн. Цей проект перебрав на себе левову частку утилізації відходів, що дало змогу врятувати від екологічної катастрофи перлини Прикарпаття.

Читайте також: Поруч із Львівським залізничним вокзалом немає укриття.