Відстежити усі шахрайські волонтерські схеми нереально, - інтерв'ю з волонтером

IA.Дивись.info поспілкувалася із волонтером Ростиславом Радишем про волонтерську діяльність до та під час війни, а також нагальні проблеми волонтерів в Україні, зокрема про постанову Мінсоцполітики.

– Чим Ви займалися до війни?

До війни я займався громадською діяльністю, а також волонтерством. Але моя основна професія — розробка програмного забезпечення. Я працював у Великій Британії. Ми розробляли систему банкінгу.

– Як вдалося поєднати фах із волонтерською діяльністю?

До 2022 року волонтерський рух в Україні не був надто активним, особливо якщо порівнювати із сьогоденням. Але люди на окупованих із 2014 року територіях рівноцінно потребували допомоги. Тому ми займалися різного роду соціальними проектами у сфері IT. До прикладу, наша команда отримала грант від «Програми розвитку та розбудови миру ООН». Таким чином була створена система поширення культури добросусідства у багатоквартирних будинках Донецької та Луганської областей: голови ОСББ могли вносити мешканців у реєстр, видавати довідки та квитанції у режимі онлайн; мешканці же, у свою чергу, через ботів отримували сповіщення, квитанції, проходили опитування та слідкували за коштами ОСББ.

Також ми розробили рукавички для людей з вадами зору. Це спеціальні браслети, які з допомогою датчиків руху можуть зорієнтувати у просторі: передбачити перешкоди, а також відстань до цих перешкод на шляху. Йдеться про сходи, відкриті вікна або двері, ями на дорогах. Фактично ці браслети починають частіше пульсувати із наближенням до перешкоди. Крім того, вони світяться уночі, аби водії могли бачити людину з таким браслетом на вулиці.

Звичайно, у нас були проекти і на військову тематику. Ми розробили планер для збору інформації, тобто розвідки, на запит військовослужбовців. Розмір його крил — два метри вісімдесят сантиметрів, управління — дистанційне, з ноутбука. Керуючи таким планером, військовий може переглядати відео у режимі реального часу на девайсі.

– Усі кошти на ці проекти — грантові?

Переважно так. Наші ініціативи підтримували українські компанії та ООН. Але водночас ми долучалися до організаційних моментів інших волонтерських проєктів та молодіжних організацій.

– Що змінилося 24 лютого 2022 року?

Коли почалася війна, о 8 ранку я отримав дзвінок від міської ради з вказівкою знайти десять волонтерів. Потрібно було організувати роботу для заповнення документів внутрішньо переміщених осіб, які вже прямували до Львова. Така формальність була необхідна, щоб їх поселити та забезпечити усім необхідним. Тож наша волонтерська команда створила чат «Волонтери.Львів». Дуже швидко там зібралася велика кількість підписників: за два дні близько тридцяти тисяч. Фактично ця спільнота стала основною платформою комунікації між волонтерами та людьми.

Зараз у чаті активно допомагають переселенцям, територіальній обороні області, збирають речі на фронт та роблять інші благодійні справи. Усе для того, аби якомога продуктивніше допомагати нашій країні. 

– Як виникла благодійна органцізація «Центр Об'єднаних Рішень»?

Наша команда до 24 лютого мала вже базу у вигляді створення різних соціальних проєктів. Ми планували продовжувати таку діяльність і створили юридичну особу. Але пізніше реалії війни вимагали від нас перетворення на громадську та волонтерську організацію. До нас долучилися люди з інших благодійних спільнот.

Загалом ми часто буваємо у зоні бойових дій. До прикладу, минулого тижня їздили на Схід для передачі на фронт зимового спорядження, одягу, трьох дронів FPV, шістьох рюкзаків із ліками та продукти харчування.

А у Львові знаходяться два автомобілі від наших партнерів з Чехії. Один з них вже готовий до відправлення на фронт, а інший — поки на СТО. Незабаром наші військові зможуть ними користуватися.

– Чого найбільше потребують військові на фронті?

Станнім часом акцент змістився у бік дронів. Тож найбільше запитів ми отримуємо на FPV. На часі також ремонт техніки — наявних авто, які є.

– Звідки Ви отримуєте допомогу, яку потім транспортуєте бійцям?

В основному, усі ці речі передають партнери з-за кордону, або гуманітарні штаби, або бізнеси, або донори. До прикладу, Мальтійська служба. Крім того, ми організовуємо збори або донати. От нещодавно організовували виставку артефактів війни у Львові.

Але логістичні витрати ми закриваємо власним коштом.

– Можна детальніше про виставку артефактів війни?

Відразу зазначу, що такі виставки ми проводимо регулярно. Ми зібрали воєнні трофеї російської армії — частини від ядерних ракет, крило безпілотника, артилерійські снаряди, джавелін та розстріляне авто, яким евакуйовували людей з Донбасу. Люди можуть приходити, дивитися і надихатися донатити на українську армію.

Наступну виставку плануємо на Площі Ринок.

– Як Ви зібрали волонтерську команду?

Зараз наша команда налічує орієнтовно 20 учасників. Час від часу ми оголошуємо про набір нових людей. Вони відбувають випробовувальний термін, а потім, якщо все добре, і посвяту. Буває таке, що учасники приводять своїх друзів чи знайомих. Це дуже круто, бо між такими людьми вже заздалегідь є зв'язок та довіра, і вони відповідно є хорошою командою. Створювати команду із геть незнайомих людей набагато важче.

– Як залучати людей до волонтерства?

Перші пів року після початку війни із пошуком волонтерів в Україні не було проблем. Тоді в людей було більше бажання та натхнення допомагати. Зараз же українці видихнули, зрозуміло, що вони думають більше про себе та своє життя. Тому тут має бути, в першу чершу, допомога від держави. Я маю на увазі розвиток цільових програм для підтримки волонтерських та громадських організацій, створення форумів ініціативних груп для вирішення проблем волонтерського руху.

– Які головні проблеми волонтерів в Україні?

Якщо не говорити про таку головну перманентну проблему як пошук коштів, то це погана комунікація між державою та волонтерським рухом. До прикладу, одне з найпоширеніших сьогодні питань — як ввозити гуманітарну допомогу з 1 грудня? З нового року для благодійних організацій, які працюють з гуманітарною допомогою, змінюються правила роботи. Мінсоцполітики заявляє, що це необхідно, аби боротися із «схемами» та убезпечити самі фонди від проблем. (Відповідну постанову ухвалили 5 вересня — ред). Це викликало хвилю обурення з боку волонтерів, які роками допомагають забезпечувати українське військо зв’язком, оптикою, медициною, автівками та захистом. Як на мене, держава має сприяти швидшому постачанню допомоги на фронт, а не створювати перешкоди.

Також у волонтерській спільноті ми часто зіштовхуємося із сумними новинами, коли поліція «пресує» волонтерів чи активістів. Бо коли ти бачиш в новинах, як до якогось знайомого волонтера з обшуками приходять з СБУ і виписують якісь «незрозумілі» статті, то виникає питання — а чи не прийдуть з такими ж обшуками завтра до тебе?

– Як відслідкувати прозорість діяльності волонтерської організації?

Якщо організація регулярно звітує, то можна орієнтуватися на це. Але всі ми розуміємо, що ці звіти можна підробити. Я зіштовхувався із ситуаціями, коли волонтерська організація збирала кошти на дрони, які напередодні отримала безкоштовно з-за кордону. По факту дрони на фронт потрапили, але гроші на місці, так би мовити, розчинилися. Загалом таких шахрайських схем є дуже багато, відслідкувати усіх нереально, бо їх з'являється усе більше.

Боротися із цим можна, як на мене, справедливою системою покарань.