Дослідниця літератури про Григорія Сковороду: усе його життя це мандрівка — зовнішня і внутрішня

Сьогодні минає 301 рік від дня народження Григорія Сковороди. З цієї нагоди ІА Дивись.іnfo поспілкувалася з Лілілею Бомко – докторкою філософії у галузі філологічних наук, медієвісткою та асистенткою кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка ЛНУ імені Івана Франка, яка розповіла цікаві факти із життя видатного українського філософа.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку (тепер Полтавська область) у козацькій родині Сави Сковороди та Пелагії. Батьки Григорія померли рано, ймовірно, коли той був ще юнаком.

Навчався в Києво-Могилянської академії та співав на балах

Лілія Бомко розповідає, що спочатку Григорій Сковорода навчався в чотирирічній школі в Чорнухав, а згодом,у 1734 році, виїхав до Києва і вступив до Києво-Могилянської академії. Його вчителями були Симон Тодорський, Михайло Козачинський та Інокентій Ґізель. Там він закінчив класи граматики, поетики й риторики, а також навчався на курсі філософії, який тривав два роки.

 «Одначе, вивчивши діалектику, логіку, етику, фізику й метафізику, Сковорода не закінчує курсу. Адже у 1741 році проходить конкурсний відбір до придворної капели імператриці Єлизавети, доньки Петра І та дружини українського козака Олексія Розумовського, котрий після одруження сам став графом», – зазначає дослідниця.

Тоді, за словами Лілії Бомко, він їде до Петербурга та Москви співати на балах при царському дворі. Саме музика стане найбільшим захопленням і розрадою Сковороди. Про це він зауважує в листах до свого улюбленого учня та найближчого друга Михайла Ковалинського, який одразу по смерті Сковороди написав першу біографію свого вчителя під назвою «Життя Григорія Сковороди».

Науковиця каже, що під час студентських років він повернувся до Києва, відновив навчання в академії та закінчив курс філософії. Проте Григорій так і не завершив навчання в академії та не пройшов заключний курс, яким була теологія, ‒ бо не планував ставати монахом.

Життя як шлях до пізнання себе, ближнього, Бога

«Сковорода багато подорожував. Усе його життя це мандрівка — зовнішня і внутрішня. Це шлях до пізнання себе, ближнього, Бога. У цій мандрівці Григорій Сковорода також навчається, постійно, усе своє життя, і пише власні твори. Письмо є його саморефлексією і має, сучасними словами, терапевтичний ефект», – підкреслює Лілія Бомко. 

За її словами, після навчання в Києво-Могилянській колегії, Григорій Сковорода багато подорожував Європою: відвідав Угорщину, був в Австрії,  Словаччині, можливо, і в Італії, Чехії, Німеччині; після повернення — учителював у Переяславі, жив на Черкащині в селі Ковраї, згодом у Харкові, де викладав у Харківському колегіумі, після звільнення з якого мешкав у селах Стариця, Бабаї, Іванівка (тепер Сковородинівка). Філософ також відвідував Ізюм, Валки, Великий Бурлук на Харківщині тощо, постійно скитаючись з місця на місце. Лілія Бомко підкреслює, що на схилі літ він називав себе «студентом».

«Вже молодий Григорій Сковорода вирізняється гостротою розуму та інтелектом, він знає церковнослов’янську, польську, латину, грецьку, німецьку, єврейську мови, а також  перекладає», – розповідає науковиця.

Творчість Григорія Сковороди

Лілія Бомко зазначає, що є низка дослідників творчості українського філософа. Це Дмитро Багалій, Дмитро Чижевський, Леонід Ушкалов, Богдана Криса, Назар Федорак, Тарас Лютий тощо. Крім того, сьогодні існує велика кількість видань творів Григорія Сковороди. Зокрема найповнішим є зібрання усіх його творів в оригіналі, включно з листами до Ковалинського, в упорядкуванні та з ґрунтовною передмовою Леоніда Ушкалова.

«Творчий доробок Сковороди складають його вірші, байки та філософські діалоги й трактати. Початковим у його творчості був період протягом 1755‒1759 років. Тоді він повертається до роботи домашнього вчителя Василя Томари в селі Ковраї, де й пише низку поезій з циклу «Сад божественних пісень», латиномовних віршів, зокрема й «De libertate» (Про свободу). Протягом свого життя Сковорода продовжував писати вірші», – каже Лілія Бомко.

Водночас Скригорій Сковорода писав тоді й свої прозові філософські твори. Зокрема, дослідниця зазначає, що у 1768 році він написав «Вхідні двері до християнського Доброчестя», а в 1769-70 рр. «Наркіс» («Розмова про те: пізнай себе»).

За словами Лілії Бомко, вже в більш зрілому віці в період з 1771 по 1891 роки він написав свої пізніші твори, як-от: Observatorium (Сіон), «Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті», «Кільце», «Алфавіт, або Буквар миру», «Книжечка, названа «Silenus Alcibiadis», тобто «Ікона Алківіадська», «Книжечка про читання Святого Письма, названа Жінка Лотова». У Гусинцях філософ написав діалоги «Вдячний Еродій», «Убогий Жайворонок» тощо.

У 1772 — 1774 роках Сковорода перебував у селі Бабаях неподалік Харкова. Тут філософ дописав й уклав збірку «Байки Харківські». У 1782 році він створив чотирнадцяту, і вже останню пісню до «Саду Божественних пісень», яка завершує формування циклу його віршів.

«Світ ловив мене, та не спіймав»

Помер Григорій Сковорода в селі Іванівка на Харківщині 9 листопада 1794 року. За бажанням філософа на його могилі викарбувані слова «Світ ловив мене, та не спіймав». Лілія Бомко розповідає, що означають ці рядки:

«Відповідь слід шукати в його ж творах. У трактаті «Silenus Alcibiadis» на основі біблійної цитати: «Хто дасть мені крила?», Сковорода розгортає сюжет про пустельника, який кожного дня заходить у сад і, убачивши там красивого Птаха, намагається спіймати, але не може. І тоді Птах промовляє до пустельника: «Ти будеш вік мене ловити для того, щоб ніколи не спіймати, а тільки забавлятися». Коли ж до пустельника приходить друг, він називає йому дві Забави – Птах, якого не може зловити і Початок, який не може знайти у вузлі ниток. Птах і Початок – це алегорії Божого Одкровення, яке завжди утримує певну відстань щодо людини, не даючи ступити за його межу».

Науковиця підкреслює, що пошук цього «правдивого Початку» у філософії та в житті Сковороди є безперервним пізнанням Бога і себе: «Подібно і ми, і сучасники Сковороди, не можемо його вловити та розгадати його таємницю невловимості, ми можемо лише наближуватись до нього».

Читайте також Поет «Розстріляного відродження», який «в полум'ї був спервовіку»: про життя Володимира Свідзінського

Щастя живе у самій людині – в її серці

Дослідниця підкреслює, що твори українського мислителя допомагають людині пізнати себе, власне призначення в житті, а за Сковородою – це «сродна праця».  Тексти філософа допомагають віднайти істинне щастя, яке, за його ж словами: «ні від землі, ні від небес не залежить», бо щастя живе в самій людині, у її серці.

«Сковорода розвиває філософію серця або кордоцентризм, що стає наскрізним в українській культурі. Серце для нього ‒  це основа людини, її дім і місце зустрічі із собою і з Богом, це маленький її власний інтимний світ. Філософ пише: «Кожен є там, де серцем сам», «Кожен є тим, чиє серце в нім»,

– розповідає Лілія Бомко.

Дослідниця також зауважує, що серце для Сковороди – це загалом сама людина. За її словами, людину філософ порівнює з посудиною, з тим, що можна наповнити Божою енергією. І як різний посуд має різну форму та об’єм, так і кожна людина є іншою.

«Так, Сковорода пояснює свою філософію «нерівної всім рівності». Достатньо поглянути бодай на п’ятисот гривневу купюру, щоб зрозуміти це. Нагадаю, що на ній зображений малюнок Сковороди, на якому фонтан, тобто Бог наповнює водою різні за розміром посудини, тобто людей — менші та більші. Сковорода говорить символами, він вчить читача думати та розвивати своє мислення», – зазначає дослідниця.

Лілія Бомко наголошує, що Сковорода завжди актуальний і особливо близький нам тепер, якої б теми ми не торкнулися — самопізнання, щастя, Бога, виховання. А також свободи, зокрема про неї можна прочитати у його вірші «De libertate» (Про свободу). Тут автор немов промовляє голосом свого народу:

Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!

---

ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.

Крім того, в межах проєкту «Декомунізація Львова» ІА Дивись.info розповідає містянам про видатних українців та історичні явища, на чию честь перейменували вулиці, що колись носили «радянські назви». Про це детальніше читайте тут.