День української хустки: якою вона була в різних регіонах та що означала здавна

З цієї нагоди ІА Дивись.info розповідає про те, коли з'явилося таке свято. А також – про особливості хустки в різних регіонах України.

Як виник День української хустки

У 2019 році свято започаткувала вінницька громадська діячка та депутатка Людмила Станіславенко. Вона запустила флешмоб «Зроби фото з хусткою» та опублікувала світлину з хештегом #УкраїнськаХустка у соцмережах. Тоді до акції долучилися пів мільйона українок. Учасницями стали й жінки із-за кордону – Канади, США, Казахстану, Португалії, Йорданії, Латвії, Іспанії, Польщі, Індії.

У 2019 році до флешмобу й долучилася громада Підберізцівської ОТГ Львівської області. На сторінці у Фейсбуці місцеві мешканки опублікували фото у хустках. Громада стала одна із перших на Львівщині, хто підтримав акцію.

Наступного, 2020 року, до свята доєдналися ще більше учасників. Тоді встановили національний рекорд - опублікували найбільшу за день кількість фотографій жінок у хустинах.

У 2021 році День української хустки почали відзначати в деяких інших містах України, зокрема в Тернополі, Запоріжжі, Дніпрі тощо.

Цього року до акції з нагоди Дня української хустки долучилася й Славська селищна рада, що розташована у Сколівському районі Львівської області та опублікувала у фейсбуці світлину.

Хустка як частина народного одягу в різних регіонах України

Ще здавна хустка була невід’ємною частиною як святкового, так і повсякденного одягу українок. Зазвичай це був чотирикутний шматок тканини - однотонний або з різнокольоровими орнаментами. Найчастіше її носили вже заміжні жінки, хоча й юні дівчата також одягали. Вони пов’язували хустку на голову «вінкоподібним способом». Загалом було багато методів пов’язання на голову хустки. Часто її накладали поверх очіпка, якого могли як закривати повністю, так і – залишати частину відкритим. Також пов’язували хустку трикутником, в такий спосіб два краї були по обидва боки обличчя. Крім того, хустку зав’язували, обвиваючи шию та закріплюючи ззаду її кінці.

У кожному історико-етнографічному регіоні побутував інших різновид хустки та були пов’язані з нею окремі традиції. Ба навіть більше – відомо різне найменування цього головного убору.

Так, в західних регіонах України полотняні хустки називали «плат», «обрус», «рантух». Зокрема на Галичині – «ширінка», а якщо вона була з бавовняної тканини – то «бавниця» або хустка тифтикова. Хустки з вовни фабричного виробництва мали назву «мацьок». На Івано-Франківщині та Бойківщині поширеною була хустка червоного кольору. Загалом на заході України на хустках були зображені геометричні фігури та рослинні орнаменти. Тут часто на білій тканині  із конопель чи льону вишивали узори чорного або червоного кольорів. Наприкінці 19 – на початку 20 століття на Яворівщині побутувала регіональна вишивка на хустці – «яворівський гапт». На ній створювали візерунки гладдю по контурах малюнка.

На Буковині хустку називали «завійка». Така ж назва й побутувала на Лемківщині. Водночас якщо вона була з бавовни, то йменували як «довга хустка». Крім того, там носили так звані «хустки-фацелики», яку виготовляли з білої тканини та накривали нею голову, не складаючи вдвоє.

На Гуцульщині фабрична хустка мала назву «фустка» чи «фустина». Там одягали такий тип головного убору з квітами.

На Закарпатті була популярною хустка барбарова, яка мала у своєму складі срібні нитки.

На Поліссі хустку з вовни називали «опинанка» та «кирух». Також в цьому регіоні носили полотняні «засновані хустки», оздоблені червоними смугами та «пописані хустки» – зі смужками, які утворюють клітинку. Зокрема у Рівненській області були заволочені білі хустки, кінці яких зашивали коричневою вовною.

На Слобожанщині жінки одягали хустки з синьою та червоною вишивкою. Зокрема в Сумській області були хустки зі зображенням тварин та птахів.

У центральних регіонах України на хустки з вовни говорили «черкасові сірі». На Київщині були популярними квіткові мотиви для оздоблення тканини цього головного убору.

В українських регіонах Причорномор’я хустки переважно в’язали з вовни. Їхні краї оздоблювали мереживною тасьмою з ниток.

Яку роль хустка виконувала в українських народних обрядах

Хустка також мала важливе символічне значення для українців. Зокрема її використовували в різних обрядах. Одним з найвідоміших дійств - передвесільний та весільний цикл. Так, коли парубок приходив свататися до дівчини, то, як символ згоди, вона пов’язувала на його руку хустку, а також дарувала її сватам, які з ним прийшли. Цікаво, що в деяких регіонах України наступний етап після сватання називали «хустки», тобто заручини. Тоді також наречена та наречений обдаровували родини одне одного хустками, що означало взаємну прихильність.

Безпосередньо на весіллі хустка мала декілька значень. Нею (або вишитим рушником) могли перев’язувати руки молодих під час вінчання. Це символізувало їхнє єднання та міцність шлюбу. Крім того, в західних регіонах України дружба підводив до столу молодих, які трималися за хустку. Також перед вінчанням матір могла давати своїй доньці хустину, щоб вона мала чим витирати «дівочі сльози».

У заключній частині весілля відбувався обряд, коли молода переходила в суспільний стан одруженої жінки – «покривання». Тоді дівчину саджали на подушку та знімали віночок, а пізніше – вельон (фату). Після цього матір або свекруха покривала голову хусткою. За традицією, в цей момент молода мала тричі демонстративно зняти хустку, таким чином показати, що вона не хоче прощатися з молоднечим життям. Проте на третій раз дівчина погоджувалася – їй зав’язували хустку, яка символізувала заміжжя. Така жінка вже не мала право ходити на вечорниці, а також повинна була завжди покривати голову. Після закінчення весілля цю хустку зберігали в домі, бо вона виконувала функцію родинного оберега.

Крім того, хустину, як оберіг під час дороги, дарувала дівчина своєму коханому, що символізувало вірність хлопцеві. Існувала традиція, якщо хтось з пари раптово помирав до весілля, то, наприклад, парубок клав цю хустку в труну дівчині, щоб її душа «не ходила» за ним протягом життя.

Нагадуємо, раніше майстриня розповіла ІА Дивись.info, якими є вишиванки в різних регіонах України.