Розвиток українського агросектору в процесі євроінтеграції

Про це говорив Керівник групи з розвитку продуктивності та доступу до ринків Програми USAID з аграрного та сільського розвитку АГРО Владислав Карпенко.

Євроінтеграційні кроки законодавства

Наразі законодавці мають у другому читанні два серйозних законопроєкти. Перший — це кодифікація двох законів — про карантин рослин і про обіг рослин в один базовий закон про державне регулювання сфери захисту рослин №8340. Щодо законопроєкту йде серйозна дискусія з європейськими колегами в питанні правил перевірок об’єктів господарювання з боку ДПСС та контролюючих органів. 

Другий законопроєкт — про виноград і виноградне вино. Справа в тому, що у європейських регламентах заборонено виробництво винограду сорту Ізабелла. Тому Україні потрібен перехідний період для того, щоб викорчувати ці виноградники або ж перенаправити продукцію на виробництво соків.

«Наступного року зосередимося на простежуваності продукції. У нас уже є перші кроки — це урядовий законопроєкт щодо простежуваності водних біоресурсів. Наступна проблема — санітарні та фітосанітарні норми і заходи. Нам потрібно збудувати контрольно-пропускні пункти, обладнані відповідно до стандартів ЄС для експорту тваринницької продукції до країн ЄС. Для цього потрібно внести зміни до низки законів», - каже Владислав Карпенко.

У Комітеті з питань аграрної політики відзначають, що відповідно до програми відновлення та відбудови України Ukraine Facility необхідно піднімати дві ключові галузі — ринки аграрної продукції та енергетики. І тут зелена енергетика для України вкрай важлива.

Потрібна фінансова підтримка від міжнародних партнерів

З огляду на реалії війни, впровадження стратегій сталого розвитку є значним викликом для українських аграріїв.

«Наразі в Україні із запровадженням екологічних практик та виходом на стандарти, які діють у Європейському Союзі, складається досить цікава ситуація. Існує чітке розуміння, що ЄС запроваджує систему Green Deal, котра для агросектору передбачає стратегію «від ферми до виделки». Однак для всього агросектору України, зважаючи на ті реалії, в яких ми сьогодні живемо, повний перехід на цю стратегію і запровадження зелених практик — це виклик».

Ще одна з причин полягає в тому, що зелені технології відносно дорогі, й для їх упровадження потрібно мати фінансову спроможність, котра є не в усіх українських агрокомпаній та фермерів. 

Якщо говорити про великі агрокомпанії, то вони почали запроваджувати екологічні практики ще задовго до 24 лютого 2022 року. Причини доволі прості: ці компанії мають можливість сформувати великі партії продукції, що означає роботу з великими покупцями, і саме вони в західному світі найчастіше дотримуються принципів сталого розвитку. 

Але сьогодні в Україні такі реалії, що аграрні підприємства вже другий рік поспіль зазнають збитків і за таких обставин не можуть почати впроваджувати технології сталого розвитку.

«Для покращення ситуації необхідно більше фінансової підтримки, а також роз'яснювальна робота, технології та ноу-хау. Великі аграрні компанії вже давно працюють із зеленими технологіями, тож можуть передавати свої знання малим і середнім підприємствам. За рахунок цього, а також економічної ефективності та можливості залучення західних фінансових ресурсів, існуватиме змога швидше поширити сталі практики в Україні», - зазначив фахівець.

Подолання наслідків війни в агропромисловості

В аграрному секторі впровадження сталого розвитку буде послідовним і потужним, але після перемоги. 

«Подолання наслідків війни в аграрному секторі буде пов’язане з розвитком сталого виробництва. Саме у системі встановлення і сталого розвитку дуже важлива підтримка аграрного сектору України. Будь-який бізнес має бути прибутковим, і для цього важливим елементом є розвиток, відновлення сталих ланцюгів постачання продукції».

Владислав Карпенко наголосив, що Україна насамперед орієнтована на експорт агропродукції, але, зважаючи на логістичні проблеми, які є сьогодні, відбувається зміна напрямів виробництва, тобто зменшуються обсяги виробництва зернової продукції, і аграрії орієнтуються на олійні. 

«Також Україна в першу чергу потребує суттєвого розвитку переробної галузі, новітніх технологій. У частині виробництва в рослинництві у нас досить високий рівень порівняно з іншими країнами. Тож зараз варто звернути увагу на переробку, щоб бути постачальником продукції з доданою вартістю. І в розвитку цього напряму ми сподіваємося на допомогу наших європейських партнерів», - зазначив він.

Читайте також: Євроінтеграція: політичний та економічний критерії.