Політик нової формації: про Віктора Ющенка

В цей день, 23 січня 2005 року, Віктор Ющенко зайняв посаду президента України. З цієї нагоди Дивись.info разом із політологом Іллею Рєпіним підбила підсумки його каденції.

Шлях до президентства

Розповідь про Президента України буде неповною без принаймні стислого огляду його біографії. З офіційного сайту Президента України дізнаємось таке: Ющенко Віктор Андрійович народився 23 лютого 1954 року в селі Хоружівка Сумської області у родині вчителів.

Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут. Після інституту служив в армії, службу проходив у прикордонних військах на радянсько-турецькому кордоні.

Від 1976 року працював у банківській системі. З 1985 року – заступник начальника, начальник управління Української республіканської контори Держбанку. Від 1992 року – перший заступник Голови правління акціонерного комерційного агропромислового банку.

Від січня 1993 до грудня 1999 року – Голова правління Національного банку України. Під керівництвом Віктора Ющенка в Україні було успішно проведено грошову реформу, створено Державну скарбницю, розпочато будівництво Банкнотно-монетного двору. У 1997 році за рейтингом впливового фінансового журналу «Global Finance» Віктор Ющенко увійшов до шістки найкращих банкірів світу.

Від грудня 1999 до квітня 2001 року – прем’єр-міністр України. Реалізація урядової програми «Реформи заради добробуту» дозволила Кабінету Міністрів В. Ющенка домогтися позитивної динаміки в економіці.

«Вперше за роки незалежності Україна отримала приріст ВВП. Вдалося радикально змінити механізм розрахунків і платежів у центральний та місцеві бюджети, відмовитися від бартеру і запозичень, оздоровити ситуацію на енергоринку, суттєво збільшити надходження в бюджет, витрати на соціальні потреби. За рік у країні була ліквідована бюджетна заборгованість із зарплатні, пенсій та стипендій», - розповідає політолог.

Коли почався шлях Ющенка на посаду Президента України нині однозначно сказати важко. Принаймні деякий час він таких амбіцій на здобуття влади не демонстрував. Коли ж у листопаді 1999 року Л. Кучма був вдруге обраний на посаду Президента України, Ющенка було призначено прем’єр-міністром. Вже тоді він мав репутацію реформатора, досвідченого фінансиста.

«Період прем’єрства Ющенка був відзначений зростанням економіки, скороченням боргів перед іноземними країнами. Разом з тим не без його зусиль було зменшено кількість категорій громадян, що мають право на пільги. Зокрема, їх втратили чимало осіб, що ними користувалися. Пільги залишилися практично у невеликої кількості людей: учасників бойових дій, пенсіонерів за віком, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС тощо».

Уряд, очолюваний Ющенком, відчував на собі тиск з боку різних фінансово-промислових груп. Деякі з них не приховували бажання позбавитись його на посаді прем’єра.

Події неминуче йшли до виборів Президента. Влада застосовувала проти Ющенка всі можливі засоби його дискредитації. Зокрема, навіть такі, як рекламні ролики на ТБ, де Ющенко зображався у ковбойському одязі на коні. Натяк був на нібито проамериканську орієнтацію Ющенка. Профіль коня дуже нагадував карту України, пригадує наш співрозмовник.

31 жовтня 2004 року відбувся 1-й тур виборів. Ющенко у ньому набрав 39,26% голосів. Янукович – 39,11%. Незважаючи навіть на чисельні фальсифікації, владі не вдалося забезпечити перемогу Януковича. 21 листопада пройшов другий тур цих виборів. Голосування супроводжувалося масовими фальсифікаціями на користь Януковича, зазначає експерт.

«Існувала ціла програма "відбирання" голосів у Ющенка і "додавання" голосів Януковичу. Центральна Виборча комісія (ЦВК) на чолі з С. Ківаловим теж демонструвала свою заангажованість і причетність до фальсифікацій. Результати незалежних екзит-полів дуже відрізнялися від офіційних заяв ЦВК. 24 листопада ЦВК на своєму засіданні поспішно заявила про перемогу Януковича», - розповідає він.

Таке ігнорування Центральною виборчою комісією результатів виборів сприяло масовому народному зриву, що увійшов в історію як Помаранчева революція. Вона власне почалася ще в ніч з 21 на 22 листопада 2004 року і тривала приблизно по 8 грудня. На Хрещатику і Майдані Незалежності зібралося дуже багато людей.

Далі події розгорнулися дуже швидко. Верховний Суд визнав результати другого туру недійсними. І призначив повторне голосування на 26 грудня 2004 року. Переголосування дало такі результати: 51,99% виборців проголосувало за Ющенка, а 44,21% - за Януковича. Інаугурація нового президента відбулася 23 січня 2005 року. Політичну кризу було розв’язано.

На переголосування було запрошено рекордну кількість міжнародних спостерігачів. Було підтверджено демократичність голосування. Янукович подав скаргу до Верховного Суду, проте її було відхилено. Переголосування проходило в умовах змін до Закону «Про вибори Президента», що унеможливлювало фальсифікації.

Його здобутки на посаді

Президент України Віктор Андрійович Ющенко відрізняється від двох своїх попередників. Його орієнтація на інтеграцію України у європейські і міжнародні структури очевидна. Він не приховував, що майбутнє України у Європейському союзі (ЄС) та НАТО.

Він мав великий авторитет серед відомих іноземних політиків. У нього багато добрих знайомих у цьому середовищі. Особиста дружба поєднує його з такими людьми, як Хав’єр Солана, Олександр Квасьневський, Лех Валенса, Президент Грузії Михаїл Саакашвілі.

«Чималий інтерес Ющенка до історії України. Він вважає себе нащадком останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Спостерігається інтерес Президента до музейної справи. Так, зокрема він виступає за відродження національних святинь України, таких як палац останнього гетьмана України Кирила Розумовського в Батурині чи національного комплексу Кам’яна Могила. Президент причетний також до створення величезного музейного комплексу на базі київського заводу "Арсенал"», - розповідає Ілля Рєпін.

Та чи не найбільше експрезидент догодив національно-орієнтованим нашим співвітчизникам. Українська духовність, культура, історія стали основним стрижнем його політики, яку часто називали такою, що принижує права нацменшин. Але хоч би як там було, після його каденції в українському кінотеатрі можна було нарешті подивитися фільм, як це не парадоксально, українською мовою, купити дитячу книжку, яка прищеплює любов до рідного слова.

Ющенко був і лишається переконаним прихильником ненасильницького розв'язання усіх суспільних конфліктів. Згадаємо, каже політолог, як він щовечора заклинав Майдан і всю Україну через телеекрани: «Тільки без крові! Тільки без жертв! Тільки шляхом ненасильницьких дій! З нами Бог і Україна, з нами духовна сила – тому ми не можемо уподібнитися тим, хто будує політику на обмані і силі!».

Одним із найяскравіших проявів української демократії стала свобода слова, якої до 2005 року наше суспільство не знало. Президент, який власноруч дав журналістам волю, неодноразово сам від цього страждав, адже критика саме на його вчинки і дії лилася особливо рясним потоком.

«Проте слід віддати належне керманичеві країни, він жодного разу не намагався повернутися до сформованого його попередниками дистанційного керування засобами масової інформації. Це позначилося не лише на свідомості журналістів, а за принципом доміно вплинуло на все суспільство, якісно змінивши його спосіб мислення», - міркує політолог.

Слід віддати належне, попри всі проблеми, які маємо із Президентом Ющенком у зовнішній політиці, саме завдяки його імені та старанням були скасовані поправки Джексона-Веніка до закону про торгівлю США, що обмежували торгівлю із країнами соціалістичного блоку. Нині із цього переліку, крім України, вилучено ще тільки три країни — Киргизію, Грузію та Вірменію.

«Нас також прийняли до СОТ. А на порозі тоді було — підписання угоди про асоціацію з ЄС».

Ще один із плюсів Віктора Ющенка — збільшення виплати за народження дитини. Як результат — зростання народжуваності, кількості матерів-героїнь. Водночас почастішали випадки усиновлення українських малюків із дитбудинків нашими ж родинами. Не останнім чинником у цьому стало те, що за усиновлення передбачили разову допомогу в розмірі більш як 12 тисяч гривень.

Але він розчарував виборців

Вибори-2010 продемонстрували разючий спад народної довіри до чинного керівника держави. Якщо в 2004-му Віктора Ющенка підтримало майже 40 відсотків населення, то після каденції повірило трохи більше п’яти відсотків українців. Цей факт, мабуть, сам по собі свідчить про те, що недоліків у його роботі допущено чимало.

«Передусім, це пов’язано з тим, що на помаранчевого лідера покладалися великі надії. У відповідь на це він роздавав щирі обіцянки. Але відомо: великі сподівання можуть призвести до ще більших розчарувань. На жаль, так і сталося», - розповідає Ілля.

Слід відзначити, що у 2004-му Віктор Ющенко запропонував своїм виборцям дуже чітку і грамотну передвиборчу програму. Особливо у ній підкупляв економічний блок. Люди повірили, що певну м’якосердість, яка не зовсім личить Президенту, перекриє професіоналізм Віктора Ющенка.

«Послідовність описаних у його програмі кроків давала підстави сподіватися на це. Він обіцяв змусити владу працювати на людей і провести політичну реформу, позбутися корупції і забезпечити прозорість судів, створити робочі місця і привести із собою команду професіоналів. Чи не з цієї останньої позиції й почалися перші промахи Президента Ющенка. Мабуть, кожен може пригадати день, коли оголошували новий склад уряду у 2005-му і своє розчарування від окремих призначень».

Саме з того часу українські політики уникають звернення «любі друзі», бо воно набуло негативних ознак. Трохи пізніше стало очевидним, що далеко не всі «бандити сидітимуть у тюрмах». Не додало плюсів Віктору Ющенко і те, що промовисті обіцянки оприлюднити імена замовників вбивства Гонгадзе та власного отруєння не перейшли в реальну площину. Судячи з усього, ці справи так і залишаться нерозкритими.

Не менш важливою хибою, якої допустився Віктор Ющенко, став розкол помаранчевого табору.

Власне, це, мабуть, найбільша помилка, каже експерт. І річ навіть не в тому, хто кому встромив ніж у спину. Гнучкий політик має знаходити спільну мову не тільки із своїми поплічниками, а й з опонентами, в які фактично перейшла команда Юлії Тимошенко. Цілком ймовірно, що така позиція не «з’їла» б рейтинг президента-миротворця, а навпаки, зміцнила б його.

Масла у вогонь долив безлад між владними гілками. Проведення політичної реформи — одна з передвиборчих обіцянок Віктора Ющенка, яка також залишилася нереалізованою. Саме розбалансованість державної влади назвав одним із негативних результатів роботи Президента його вірний соратник Володимир Огризко.

Із самого початку своєї каденції Віктор Ющенко намагався оновити Основний Закон. Однак, організована спеціально для цього Конституційна рада, до якої увійшли представники усіх політичних сил, науковці, юристи, історики, не провівши й кілька повноцінних зібрань, розбіглася. Пропозиції Президента щодо покращення основного українського закону Венеціанська комісія розкритикувала. Громадське обговорення документа також можна назвати швидше критичним.

На тлі постійної внутрішньої напруги всередині країни за часи правління Віктора Ющенка суттєво ускладнилися наші позиції на міжнародній арені. Йдеться не тільки про гостру конфронтацію з Росією. Закладений самим Віктором Ющенком фундамент іміджу України, як країни із демократією, що розвивається, дав тріщину.

«Якщо в 2004-му нас уже бачили на порозі Євросоюзу, то нині — попросили стати в чергу.Чимало прихильників Віктора Ющенка «відсіялися» на таких темах, як Голодомор, присвоєння звання Героя України Степанові Бандері, чи прославлення подвигів бійців УПА. Йому закидали, що замість того, аби займатися покращенням економічного та політичного клімату в країні, глава держави розпалює внутрішні протистояння».

Читайте також: Дешевий газ та олігархат: ким був для України Леонід Кучма.