Як в Україні допомагають дітям, повернутим після депортації РФ
Депортація і незаконне переміщення – не єдина проблема, яку довелося пережити дітям через агресію РФ. У когось на очах загинули батьки та друзі, у когось – зруйноване житло. І після повернення дітей в Україну потрібно ще багато роботи, щоб нормалізувати їхній психологічний стан.
Про це на Форумі «Психосоціальні послуги: виклики сьогодення, пропозиції рішень, система координації, доступність для людини» говорив національний директор МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка» Україна Сергій Лукашов.
Вплив російського перевиховання на українських дітей
Депортовані діти, які перебували на території Росії або у межах окупованих територій України, тривалий час зазнавали руйнівного впливу російської пропаганди. Дітей залякували тим, що вони ніколи не побачать своїх батьків, що їх батьки або загинули, або відмовились від них і в цьому винна українська сторона.
«Це могло відобразитися на змінах у світосприйнятті та уявленні про поточну ситуацію, з огляду на вік дітей та їх емоційну незрілість, а також примусову асиміляцію в російське суспільство, особливо при поміщенні дітей до прийомних сімей», - каже Сергій.
Частина дітей, яким вдалося повернутися, стверджують про примусове перевиховання та навіть військову підготовку. Такі дії російської сторони є порушенням прав дитини, закріплених на міжнародному рівні.
«Якщо після повернення діти починають висловлювати російські наративи та висловлюватися на підтримку Росії, то це не завжди свідчить про їхнє свідоме та умисне рішення, зважаючи на умови, в яких вони перебували, насадження їм російських ідей та застосування до них психологічного примусу».
Діти, які тривалий час перебувають на території Росії, зазнають впливу, що має на меті їх максимально натуралізувати та асимілювати, а неможливість контактів з батьками інтенсифікує такий вплив. У групі ризику діти, яким вже виповнилося 16 років та які вже є суб’єктом злочину.
«На етапі повернення таких дітей українська сторона повинна усвідомлювати, що тривалий час українські діти зазнавали руйнівного психологічного впливу. Навіть за певних
проявів наслідків перевиховання повинні бути створені умови для відновлення психологічного стану дітей та їх реабілітації», - додає представник громадського сектору.
Допомога дітям після повернення додому
В Україні створений єдиний алгоритм допомоги дітям, які були примусово вивезені окупантами на територію Росію та піддавалися там психологічному тиску. При цьому характер допомоги залежить від віку дитини та умов її перебування в РФ.
«Розроблений єдиний механізм, алгоритм підтримки дитини, яка була повернута. Кожна дитина проходить індивідуальну оцінку потреби, складається розуміння, чи потрібна їй допомога в закладах охорони здоров’я, тобто чи потребує дитина лікування, в якому обсязі потребується психологічна допомога, яке забезпечення інших гуманітарних потреб чи допомоги родині дитини. Адже дитина повертається назад до своєї родини — це важливо», — зазначив посадовець.
За його словами, індивідуальна оцінка потреб дитини відбувається відразу, після чого їй надається допомога.
«Але однозначно підтверджую, діти зазнали серйозних травм. Крім того, що вони були часто викрадені з таких місць, де їм було дуже несолодко. Я кажу про окупований Маріуполь, з якого вивозили дуже велику кількість дітей, викрадали, примусово переміщували та депортували. Там діти бачили смерті рідних і близьких, голод і багато чого. Тому, починаючи з тих умов, звідки забрали дитину, вже там натерпілася дитина».
Окрім того, у депортації та при примусовому переміщені росіяни жорстоко поводилися з дітьми, додав він.
«Вони постійно психологічно їх пресували, розповідали, що вони не потрібні Україні, взагалі немає такої країни як Україна, як нації такої немає, що вони не потрібні своїм родинам, за ними ніхто не приїде, не поверне, їх ніхто не любить. Тому ті діти, які повертаються, вони потребують реабілітації і в плані возз’єднання дитини з родиною».
При цьому дітям старшого віку, яких вивозили до Росії, зокрема в табори, намагалися нав’язати почуття провини.
«Що вони поїхали, що їх не повертають, що у нас війна. І коли така дитина підліткового віку повертається, їм також потрібна допомога саме з почуттям провини. Агресор завдає жертві дуже тяжкої психологічної травми, коли жертва вважає, що вона винна в чомусь, в нападі агресора».
Час на реабілітацію залежить від віку дитини. Дітям молодшого віку складніше чинити опір, відтак їм потрібна більша допомога.
«Дітям старшого віку було трошки легше, вони все-таки розуміли і знали, що відбувається. Також залежить від того, скільки діти там перебували — три місяці чи понад рік. Де саме перебували - в таборах чи в прийомних родинах. Тим дітям, яких карали, били, постійно принижували, їм потрібна допомога, але вони чітко ідентифікують себе з Україною, там не виникає питань. А ті діти, які потрапили в родину, меншого віку — звичайно, вони дуже піддавалися російській пропаганді, тому що це дитина, це психіка дитини», - розповів Сергій.
Він підсумував, що діти, які стали жертвами агресії РФ, отримали непоправну травму.
Депортація українських дітей під час війни
З початку збройної агресії Російської Федерації проти України, попри порушення норм міжнародного гуманітарного права, велика кількість громадян України, в тому числі дітей, були примусово переміщені або депортовані в тимчасово окуповані регіони України або на територію держави-агресора.
«Є цифра у понад 19 540 офіційно підтверджених депортованих українських дітей. Якщо ми будемо повертати одну дитину кожного дня, то нам треба 55 років. Та, на жаль, ми не маємо дуже багато інструментів, як нам повернути всіх українських депортованих дітей. Але ми шукаємо все нові інструментарії для цього», – зауважив Сергій.
Українських дітей, що перебувають на тимчасово окупованих територіях або на території держави-агресора, наголосив він, влаштовують в інтернатні заклади або в російські сім’ї. І, незалежно від форми влаштування, вони завжди опиняються в повністю російському середовищі, включаючи мову, звичаї та релігію, піддаються проросійській інформаційній кампанії, яка часто зводиться до цілеспрямованого перевиховання, а також залучаються до військової освіти.
«Держава-агресор не робить жодних кроків для активного сприяння поверненню українських дітей. Навпаки, вона створює різноманітні перешкоди для сімей, які прагнуть повернути своїх дітей. Для багатьох дітей без супроводу дорослих, розлучених із сім’єю та осиротілих, процес возз’єднання з членами сім’ї або опікунами та виїзд з окупованих районів України або Росії є складним».
Порушення міжнародного права
Діти належать до найбільш уразливих верств цивільного населення, які зазнають страждань унаслідок збройного конфлікту. Тому міжнародне гуманітарне право передбачає низку абсолютних і непорушних правил для захисту дітей, незалежно від їхнього віку, які опинилися в пастці збройного конфлікту.
Ці положення викладено в чотирьох Женевських конвенціях 1949 року, а також у Додаткових протоколах до них 1977 року.
Конвенція ООН про права дитини, ратифікована майже всіма країнами світу, передбачає, що держави-учасниці зобов’язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для якнайшвидшого відновлення її індивідуальності.
З правом дитини на ідентичність тісно пов’язано право дитини на сім’ю, яке широко охоплює право не розлучатися з батьками (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини), право на возз’єднання сім’ї (стаття 10 Конвенції ООН про права дитини) та право на сімейне оточення, включаючи усиновлення (статті 20 та 21 2 Конвенції ООН про права дитини).
Ці положення чітко визначають, що держава може розлучити дитину з батьками лише в тому випадку, якщо цього вимагають найкращі інтереси відповідної дитини.
Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.
Коментарі