Які програми з реінтеграції українських ветеранів проводить ООН

Про це на Форумі «Психосоціальні послуги: виклики сьогодення, пропозиції рішень, система координації, доступність для людини» говорив керівник проектів з реінтеграції ветеранів від ООН Нік Вуд.

«Шлях стійкості»: реінтеграція українських ветеранів ООН

Міжнародна організація з міграції (МОМ), Представництво в Україні, за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини проводить заходи для громад України для підвищення стійкості українців через посилення можливостей психосоціальної підтримки ветеранів.

«Ветерани, які повернулись до цивільного життя, є не лише вирішальними для майбутнього соціально-економічного розвитку, а й відіграють важливу роль у розв’язанні локальних конфліктів. Вони є частиною суспільних зусиль, спрямованих на розвиток стійких і згуртованих спільнот і зменшення ймовірності майбутніх переміщень. Тож наша робота спрямована на посилення національної здатності психологічної та соціальної підтримки ветеранів», - пояснює Нік Вуд.

За допомогою цього конкурсу МОМ докладає зусиль, аби посилити спроможність реінтеграції ветеранів/-ок у громаду, а також матиме на меті визначення та впровадження рішень, орієнтованих на громаду.

Географія проведення заходів:

Громади таких областей, як Чернігівська, Чернівецька, Черкаська, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Харківська, Хмельницька, Кіровоградська, Київська (та Київ), Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Вінницька, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Житомирська можуть взяти участь цьому конкурсі.

«Однак проєктні заходи реалізовуються у громадах, які знаходяться під контролем Уряду України та де безпекова ситуація дозволяє проведення подібних заходів», - зауважує представник ООН.

Критерії вибору учасників програми:

• кількість ветеранів/-ок  на обліку – не менше 100.

• наявність ініціативної групи у кількості не менше 15 людей (до складу групи також повинні входити представники соціально незахищених верств населення, таких як люди з інвалідністю, національні меншини, а також представники різних професійних груп, місцевої влади, люди різного віку, активні жителі громади тощо. Обов'язкова кількість ветеранів/-ок або членів сімей ветеранів/-ок (у тому числі сімей загиблих) в ініціативній групі має становити не менше 50% від загальної кількості.

• є попередній план та ідеї щодо соціальних, культурних, просвітницьких заходів соціальної згуртованості, включаючи заходи, спрямовані на захист прав ветеранів/-ок  та їхніх сімей, у тому числі загиблих ветеранів/-ок  та членів їхніх сімей, членів сімей загиблих, підтримку реінтеграції.

• наявний об’єкт соціальної інфраструктури, що перебуває у комунальній власності, або орендований громадською організацією соціальний об’єкт, який надає соціальні послуги населенню та широко використовується всіма представниками громади (ветерани/-ки, в тому числі люди з інвалідністю, члени їхніх сімей, загиблих, місцевих жителів, переселенців, національних меншин та етнічних груп тощо).

Світова практика реінтеграції ветеранів

У кожній з країн свій підхід до розробки програм з реінтеграції ветеранів. Переважно йдеться про те, що на державному та місцевому рівнях розроблені стратегії повернення військових до повноцінного цивільного життя у своїх громадах. Розробники враховували як характер збройного конфлікту в якому довелося брати участь громадянам держави, так і місцевий контекст та культуру. 

У матеріалі Ольги  Шабан «Шлях додому у різних країнах світу: реабілітаційні програми для колишніх учасників бойових дій», який вона підготувала для сайту Гурт, йдеться, що в Сполучених Штатах Америки на національному рівні працює програма з іпотерапії, що перекладається українською як «Коні для героїв». Фінансується вона коштом держави та благодійників. Ця реабілітаційна програма для американських ветеранів воєнних дій стала загальнонаціональним механізмом. 

Програма реалізується завдяки співпраці спеціалізованих військових госпіталів з кінськими клубами. Послуги іпотерапії надаються колишнім солдатам на безоплатній основі. Взаємодія із тваринами, які подібно до людей мають свій характер, позитивно впливає на емоційний фон осіб у стані депресії, а в поєднанні з груповими заїздами сприяє соціалізації та реінтеграції у суспільство.

Що стосується Шрі-Ланки, то тут завдання було складнішим. Адже після завершення тривалого збройного конфлікту між центральним урядом і збройними формуваннями «Тигри визволення Таміл-Ілама» у 2009 році перед державою постало надскладне завдання – реабілітація та соціальна інтеграція молодих людей, які брали участь у збройному конфлікті з обох боків. 

Тоді уряд країни створив Службу Верховного Комісара з питань реабілітації – державний орган, покликаний допомогти молоді повернутися до нормального життя через творчі, психологічно-соціальні, освітні, духовні, релігійні та інші практики.

Була розроблена програма під назвою «4R» (Реабілітація, включення у суспільство, реінтеграція, примирення). Пізніше вона трансформувалася в «Модель 6+1», відповідно була доповнена духовно-релігійною складовою, що відповідало потребам інтеграції ветеранів до багатокультурного і мультиетнічного населення Шрі-Ланки.

Подібна ситуація була і в Сьєрра-Леоне. До збройного конфлікту між силами центрального уряду було залучено більше 25 тисяч осіб із обох сторін. Задля їхньої реабілітації Німецьке товариство технічного співробітництва (GTZ)  у співпраці з урядом запровадило спеціальний проект.

Він передбачав загальну довгострокову програму професійної та соціальної інтеграції учасників бойових дій у суспільство, надання соціального житла у нових поселеннях, забезпечення професійного навчання та перекваліфікації. Крім цього, програма містила детальну розробку компоненту реабілітації та інтеграції дітей воїнів. За результатами програми, 80% колишніх учасників збройних формувань успішно пройшли навчальну програму та інтегрувалися у суспільство, 60% стали найманими працівниками або підприємцями, 66% учасників програми реінтеграції зазначили, що відчувають себе прийнятими спільнотою.

В той же час в Ізраїлі життя ветеранів збройних сил, які отримали інвалідність, забезпечується завдяки співпраці уряду та Beit Halochem – міжнародної мережі закладів допомоги в результаті участі у воєнних конфліктах. 

Великі центри площею від 5,500 до 10,000 квадратних метрів надають ветеранам та членам їхніх родин послуги фізіотерапії, гідротерапії та реабілітації. Окрім тренажерних залів і басейнів, такі центри пропонують низку освітніх та культурних заходів, а також творчих майстерень.

Мережа центрів існує за підтримки неприбуткових організації різних країн, а також спеціального Відділу реабілітації при Міністерстві оборони. Щорічно колишні учасники бойових дій мають можливість отримати академічну стипендію для навчання.