Хто такі патронатні вихователі та чому Львівщині їх потрібно більше

Що це таке, — розповідає ІА Дивись.info.

Цієї весни надавати тимчасовий прихисток дітям у складних життєвих обставинах вирішили і вони з чоловіком Володимиром. Зібрали документи, пройшли медогляд та спеціальне навчання для кандидатів.

«Ще студентами ми думали про те, як допомагати дітям, коли провідували їх в інтернатах. Замислювались про усиновлення. Зараз у нас двоє своїх дітей, але ми бачимо скільки хлопчиків та дівчат потребують сімейного тепла і підтримки. Тому обрали патронат. Ми знаємо, на що йдемо, знайомі з процедурою та усвідомлюємо, чого очікувати на цьому шляху», – ділиться кандидатка у патронатні виховательки. 

Патронат – це  така соціальна послуга, екстрена допомога дитині. Поки її біологічні батьки долають складні життєві обставини або поки дитині шукають нову родину. Так вона потрапляє у сімейне середовище до підготовленого вихователя, а не в дитячий заклад. 

Вимоги до кандидатів прості: бути несудимими, мати задовільний стан здоров’я, досвід виховання дітей (своїх чи у професійній діяльності), кімнату для влаштованої дитини.

Також у кожного патронатного вихователя чи виховательки має бути добровільний помічник або помічниця. Це не обов'язково хтось із подружжя, допомагати може мама, сестра або повнолітня дитина. 

І хоча послугу сімейного патронату на законодавчому рівні в Україні закріпили у 2016 році, про неї знають не всі — розповідає Наталія. Тому вона намагається проводити власну просвітницьку роботу серед знайомих. 

«Я багато розповідаю про патронат тим, кого знаю. Виявляється, мало хто взагалі розуміє це слово “патронат”. Навіть у поліклініці, коли я проходила медогляд, лікарі не знали, що це таке. Я казала, що йду у патронатні вихователі, а вони перепитували, що я маю на увазі. І це вже не кажучи про моїх знайомих, які почули про патронат вперше», – зауважила жінка. 

Для того, щоб патронатних сімей стало більше,  в Україні стартував проєкт ЮНІСЕФ та Міністерства соціальної політики «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату». Його реалізує міжнародна благодійна організація Партнерство «Кожній дитині».

У п’ятьох областях України організували спеціальне навчання для підготовки сімей. Участь взяли кандидати і кандидатки в усиновлювачі, опікуни / піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі та патронатні вихователі. На Львівщині загалом долучились 18 сімей. 

На родину Мазур покладають особливі надії, каже тренерка Наталія Тибура. Адже вони стануть патронатною сім’єю у другому поколінні. І таких родин Львівщині треба більше.

«Патронат потрібен, щоб діти не потрапляли в інституційні заклади, а отримували підтримку, індивідуальний догляд та реабілітацію в сімейному середовищі», — наголошує Наталія Тибура.

Під час занять кандидати «приміряють» на себе роль патронатного вихователя — розповідає Марина Безрук, спеціалістка з навчально-методичної роботи Партнерства «Кожній дитині». 

«Вони мають можливість більше пізнати себе, своє родинне середовище, сімейні традиції, методи та стилі виховання. Учасники та учасниці усвідомлюють, які зміни можуть статися з приходом дитини чи дітей в родину й підготуватися до них», — пояснює Марина Безрук.

Загалом упродовж лютого і березня тренери й тренерки навчать 84 сім’ї кандидатів в усиновлювачі, опікуни/піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі та патронатні вихователі у п’яти областях: Житомирській, Львівській, Івано-Франківській, Чернігівській та Запорізькій. 

За даними Національної соціальної сервісної служби, в Україні працюють близько 300 патронатних сімей. 

Головна світлина - depositphotos.com.ua.