Син, який продовжив боротьбу батька: яким був Юрій Шухевич

ІА Дивись.info розповідає факти із життя видатного українця у день його уродин.

Арештована еліта

Він народився наприкінці березня 1933 року в Оглядові — невеликому селі у Львівській області, звідки родом щонайменше п'ятеро відомих людей: письменник і літкритик Осип Турянський, а також організатор українського національного громадського і культурного життя у Галичині Євген Купчинський. Син Головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича з'явився на світ вже у наступному столітті.

Серед предків майбутнього Героя України були етнографи, публіцисти, редактори часописів, організатори Львівської української громадської організації культурно-освітянського спрямування «Просвіти».

Коли Юркові було 11 років його разом із мамою арештували та заслали до Сибіру. Це був 1944 рік. Червоноармійці прийшли на західноукраїнські землі.

Читайте також: «Етнічна чистка»: як комуністи депортували тисячі українців у товарних вагонах 76 років тому

На Росії підліток пробув два роки, потім його забрали та примусово поселили у дитбудинок, де мешкали нащадки так званих ворогів народу. Це було у Донецькій області. Юрій двічі втікав, але всі рази — його повертали просто з порогу дому.

«Щоб втекти, не треба було так багато сміливості. Тоді було дуже багато таких безпритульних хлопців, які під час війни втратили батьків. А роки були голодні – 46-ий, 47-ий. У пошуках шматка хліба вони їхали сюди, на Галичину, бо тут не було ще колгоспів. Ось діти сюди приїжджали, пасли корови, інші жебракували, хтось крав. Такий приклад втікачів завжди був у мене перед очима. Я не думав ні жебракувати, ні худобу пасти. Я хотів вирватися сюди, пов’язатися з батьком. Що мені і вдалося зробити після двох невдалих втеч», — розповідав Шухевич ІА Дивись.info 2016 року.

За політичну діяльність свого батька Юрія ще підлітком судив радянський режим. Так, коли хлопцеві було 16 років, його засудили на 10 років в'язниці у російському Володимирові.

Шухевичові-молодшому пощастило вийти з-за ґратів на чотири роки раніше. Тоді, 1954-го року діяв закон про амністію неповнолітніх. Про смерть свого батька 21-річний юнак дізнався, коли був у в'язниці на Лонцького, що у Львові. Юрія привезли в обласне управління, аби він був на впізнанні. Він вважав, що був, мабуть, першим, хто побачив Романа Шухевича вже мертвим.

Загалом Юрій Шухевич пробув у в'язницях і таборах 31 рік.

У 35 років Шухевича звільнили з в'язниці та заборонили жити в Україні. Тоді він мешкав у Кабардино-Балкарській республіці. Обіймав посаду електромонтера. Пізніше були табори в Мордовії. І ще ув'язнення впродовж 20 років. де він втратив зір .

1988 року закінчився термін заслання Юрія Шухевича до Сибіру.

До України він повернувся у 57 років. Як проголосили Незалежність України, на запрошення світових правозахисних організацій та української діаспори відвідав країни Західної Європи, США, Канаду й оселився у Львові.

Коли Юрієві Шухевичу було 73 року третій президент України Віктор Ющенко присвоїв йому звання Герой України. Довгий час Юрій мешкав у Львові, де брав активну участь у громадському житті країни. Синхронно Шухевич був очільником партії Українська Національна Асамблея та командиром Українською Народної Самооборони аж до 2014 року.

В останні роки життя Герой України лікувався за кордоном. Помер у ніч проти 22 листопада у німецькому Мюнхені. Його серце зупинилось на 90-му році життя.

Його поховали у одній могилі з Дарією Гусяк, останньою зв'язковою його батька, на Личаківському цвинтарі у Львові.