Очільник Львівського братства ветеранів та воїн УПА — ким був Олесь Гуменюк

ІА Дивись.info розповідає про його постать.

Псевдо — «Скорий»

Олесь Гуменюк народився у листопаді 1925 року у Білих Ославах — селі на Прикарпатті. Його батько, Микола, був воякою Української галицької армії.

У 12 років хлопчик вступив до Коломийської гімназії, та провчився два роки — поки не прийшли «совіти».

Вже повнолітній Олесь став добровольцем у лави дивізії «Галичина», де пройшов військовий вишкіл. Це був 1943 рік. До слова, ІА Дивись.info розповідала історію першого кулеметника дивізії Леоніда Мухи.

Олесь Гуменюк воював у лавах УПА на Бродівщині. Ним керував сотенний «Чорняк». Отримав поранення через рік, у битві під Бродами у липні 1944 року. Олесеві було лише 19 років.

Та вже наступного місяця Гуменюк стає стільцем Надвірнянської районної боївки, обіймав посаду писара-слідчого служби безпеки Станіславської округи Карпатського краю (ЗУЗ).

Листопад 1945 року. Олесь Гуменюк бере участь в операції зі захоплення агента Левчука. Під час неї воїн зривається із п'ятиметрової висоти.

Менш ніж за тиждень через донос його почали допитувати вдома, а все закінчилось у лісі біля Яремчі.

Військовий трибунал наступного року виносить вирок Гуменюкові — 15 років каторги і п'ять років «пораження прав». Він відбував покарання у Норильську, що на Росії.

1953 року Олесь Гуменюк бере участь у постанні політичних в'язнів Норильського концтабору. Воно тривало майже три місяці.

Після повернення вступив до сільськогосподарського технікуму й працював токарем.

Був одним із засновників Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби 1993 року, а згодом очолив його.

Нагороджений орденами «За заслуги» 3-го і 2-го ступеня, багатьма відзнаками Львівської обласної військової адміністрації та Львівської обласної ради.

Він помер на 95-му році життя. Поховали Олеся Гуменюка на Личаківському цвинтарі у Львові.

Гуменюк говорив:

«Пройдуть літа – народиться п’яте, шосте, десяте покоління і розгорнуть вони сторінки новітньої історії про національно-визвольну боротьбу. І будуть думати, вивчати, де така в світі ще є аналогія, щоби молоді хлопці, коли Україна була втягнута в бойню, не маючи абсолютно нічого окрім патріотизму, почали боротьбу з чистого аркуша. Хлопці, які не мали ніякої абсолютно зовнішньої допомоги і союзників, а треба було відстоювати нашу рідну землицю від трьох окупантів. Я горджуся тим і шкодую звичайно, що не дожили кілька місяців наші славні лицарі-партизани, які воювали. Слава українській нації і новому поколінню, якому ми в спадок вагон Незалежності поставили на рейки, тільки ті рейки ще не досконалі. І вам продовжити те, що не встигли ми».

До слова, 2019 року презентували документальний фільм «Покоління повстанців», знятий за мотивами книги Гуменюка «Спогади про буремні роки визвольних змагань». У стрічці взяв участь його син Андрій, котрий є бійцем добровольчого батальйону ОУН з позивним «Кельт».