«До Канева…»: як друзі Шевченка повернули його тіло в Україну

В цей день, 22 травня 1861 року, Тараса Шевченка було перепоховано в Каневі на Чернечій горі. Тож ІА Дивись.info розповідає, що відомо про смерть, поховання та перепоховання видатного українця.

Перед смертю Шевченко багато хворів

Смерть Шевченка не була сюрпризом для його оточення. В останні роки у нього було дуже багато болячок. Спершу привезений із заслання ревматизм, який переріс у ваду серця. Потім поліартрит і цироз печінки, а згодом і водянка.

Водночас Кобзар мав душевні переживання: депресія, відсутність сім'ї, нестатки, туга за рідною Україною (жив у Петербурзі), повсякчасне нервове напруження і тривога у зв'язку з постійними переслідуваннями і загрозою нових репресій. 

Та й клімат Петербурга, де видатний українець проживав останні роки життя, з його сильною вологістю, був несприятливий для людини з хворим серцем. У тісному приміщенні, де жив Шевченко в Академії мистецтв, не вистачало повітря, до того ж воно було отруєне кислотами, що застосовувалися при гравіруванні. 

Тоді поет все ще не залишав надії повернутися в Україну.

Як 17 квітня 1846 року змінило життя Кобзаря — читайте тут.

Помер Кобзар у Петербурзі

Восени 1860 року Григоровичу стало геть погано. Майже всю зиму не виходив зі своєї маленької кімнати.

Що цікаво, до останніх днів він продовжував працювати. Перед смертю поет записав олівцем на офорті автопортрета 1860 року свій останній вірш «Чи не покинуть нам, небого». Пізніше український літературознавець Павло Зайцев назвав цей твір «незрівнянним поетичним документом боротьби безсмертної душі з тлінним тілом перед обличчям фізичної смерті».

У ніч з 24 на 25 лютого у Шевченка стався тяжкий приступ задишки, його мучив нестерпний біль у грудях. Всю ніч він не міг лежати, не знаходячи собі місця. Вранці 25 лютого до Шевченка прийшов Михайло Лазаревський, близький товариш, який застав його в неймовірних стражданнях. Хвороба ускладнилася загальною водянкою та набряком легенів.

Поет помер о п'ятій годині ранку, 26 лютого 1861 року, внаслідок паралічу серця.

Похорон Шевченка на Росії

У день смерті Тараса Шевченка його друзі художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські вирішили відповідно до волі поета поховати його в Україні, адже про це він просив у «Заповіті». І передсмертними словами 47-річного Тараса були: «До Канева…».

Хоч Шевченку було дозволено повернутися з заслання, його не було реабілітовано. Тобто, щоб поховати «неблагонадійного» поета в Україні, потрібен був дозвіл. Тому 28 лютого друзі поховали Тараса на Смоленському цвинтарі поруч з академіками, професорами Імператорської Академії мистецтв. Смоленськ - місто на Росії, розташоване за 419 км від Москви у верхній течії Дніпра.

На панахиду прийшли представники української, польської, грецької громад. Через брак грошей рідні (брати Йосип, Микита, сестра Ярина) не приїхали.

Перепоховання в Україні

58 днів Тарас Григорович був похований в Петербурзі. Але у вірші «Заповіт» він чітко зазначив, що хоче бути похований в Україні. Про це пам'ятали його друзі.

Після клопотання Михайла Лазаревського труну відкопали, відправили до Москви, далі через Серпухів, Орел і Ніжин його нарешті доставили до Києва, в церкву Різдва на Подолі. Сюди прийшла велика кількість киян, рідні і близькі, щоб попрощатися з письменником.

Родичі хотіли поховати письменника в Києві: Варфоломій Шевченко прийняв рішення і розпорядився копати яму на київській горі Щековиці. Але приятель Шевченка, Григорій Честахівський, наполягав на похованні у Каневі.

В травні, 19 числа, труну понесли на руках до пароплава, який і доставив прах письменника в Канів. Так як генерал-губернатор заборонив будь-які промови в церкві, то свій жаль люди виголошували на шляху від церкви до пароплава.

20 травня о 7-мій ранку тіло було відправлено до Канева в супроводі братів Шевченка: Йосипа та  Микити.

21 травня люди з сіл відкопали могилу та змурували склеп. Як відомо, в панахиді приймали участь 2000 чоловік. 

Тож, врешті-решт, Тарас Григорович Шевченко був похований на Чернечій горі, де видно і Дніпро, і кручі.