Чех, який звів пів Львова, однак сам залишився таємницею

ІА Дивись.info розповідає про чи не найзагадковішу постать в історії архітектури Галичини XX століття.

Майбутній архітектор народився в чеському містечку Колінець, неподалік Плзеня. Однак достеменно невідомо, у якому саме році: джерела вказують то 1868, то 1969 рік. Хлопець навчався у Вищій будівельно-технічній школі при Державній промисловій школі у місті Брно, де він переймає техніку проєктування, яку привіз згодом до Львова.

Загадковість не від природи

2018 року у Львові сучасний історик мистецтва та енциклопедист Юрій Бірюльов у міському Центрі історії присвятив лекцію у межах проєкту «Гордість міста» 2.0 львівському архітектору Боубліку.

Дослідник зазначив, що його постать є дуже визначною в історії архітектури Галичини, втім, доволі загадковою. Донині не знайдено жодної світлини Карела Боубліка, тому ми можемо лише припускати, який вигляд він мав.

І ось наприкінці 1880-их юнак переїжджає до Львова, де потім впродовж двох років 20-річний Карел працює рисувальником, а пізніше — підмайстром, тобто стажується у технічному бюро фірми архітектора Івана Левинського у Львові.

Уже в 26 років кар’єра Боубліка стрімко пішла вгору. 1894 року йому доручили курувати проєктом спорудження найбільшого об’єкту Галицької крайової виставки — наймасштабнішого ярмарку в історії Королівства Галичини та Володимирії, що відбувався з 5 червня до 10 жовтня 1894 року на верхній терасі Стрийського парку у Львові, щоб продемонструвати культурні та цивілізаційні здобутки.

Там він керував зведенням Палацу промисловості.

Палац промисловості, 1894/Едвард Тшемеський.

Це промисловий павільйон, який звели за проєктом головного архітектора виставки Францішека Сковрона. Саме цією будовою керував Боублік.

«У листопаді 1896-го він успішно складає іспит у Галицькому намісництві: за проєкт ратуші для 50-тисячного міста він отримав оцінку «добре», за усну розповідь про будівельні статути, і будівельну гігієну — оцінку «задовільно». І через рік отримує вже саму концесію, якої добивався – патент від Львівського магістрату на право будівельної діяльності у місті», — розповів Юрій Бірюльов.

Тим часом Боублік здобуває статус уповноваженого архітектора і одразу після отримання патента починає займатись зведенням багатоквартирних будинків у Львові.

Тут, у Львові, молодик побрався із чешкою Зденкою, яка теж була родом з Брно, де Боублік навчався. У подружжя народжується єдиний нащадок — син Карел, який загине під час Першої світової війни.

Власне це, як пояснює пан Бірюльов, і стало підставою вважати, чому не зберігся його особистий архів, і неможливо знайти портрета самого Карела Боубліка.

Подружжя часто переїжджає з різних помешкань. Спершу Карел і Зденка оселяються в будинку на вулиці Кохановського (нинішня Костя Левицького у Личаківському районі) у будинку №3.

Згодом шість років сім’я мешкала на вулиці Забинкевича (тепер Івана Франка), а з 1907 проживав на вулиці Курковій (тепер Лисенка, 5).

Його проєктне бюро функціонувало на теперішній вулиці Павла Римляна,12. Нині же тут житловий будинок.

У 1900-их роках тут діяло проєктне бюро Боубліка/ Googlemups

Ґама вподобань та умінь

Поміж усім, Боублік входив до товариства «Чеська бесіда», яке є найстаршим у світі товариством поза межами Чехії.

«Боублік був талановитим актором, мав гарний голос, чудово декламував вірші та грав на сцені аматорського театру "Чеської бесіди". 32-річний Карел грає роль міського голови, Томаша Пєштени, в п'єсі Вацлава Штеха "Містечкові традиції". Бере участь у двох комедіях Ярослава Вихлицького в п’єсі Ярослава Дістля "Блакитна кров". 1903 року в залі Стрільниці Боублік грає в комедії Карела Жеренського "Тета з Росії", в січні 1906 року Чеський театр поставив у приміщенні педагогічного товариства у Львові п’єсу Йосифа Каєтана Тила "Стратоницькій дудек", (дудар, тобто волинщик). І Боублік виступив на цей раз як режисер і автор декорацій. Тобто він займався і живописом», — розповідає Юрій Бірюльов.

Окрім цього, архітектор був ще й хорошим режисером багатьох аматорських вистав. Востаннє Карел вийшов на сцену театру у 44 роки, де зіграв Степана Чубакова у п’єсі Чехова «Пропозиція».

Трохи про Львів, який забудував Боублік

Архітектор є автором десятків львівських будинків, які збереглися донині, а також кількох скульптурних надбань у місті.

Одним із найвидатніших творінь Карела Боубліка вважають ансамбль багатоквартирних кам’яниць підприємця Юліуша Спеннаделя, що на розі площ Галицької, 7 і Соборної, 1-2а.

Загалом він працював у напрямі історизму та необароко, що переросло у модерн. Боублік упродовж 17 років зводив житлові будинки у Львові, у яких досі хтось мешкає.

У 1911-1912 роках він споруджує «Дім преси» на розі Підвальної та Валової.  Це колишній будинок Шпрехерів, збудований у стилі історизму. У 1919-1939 роках тут була редакція єврейської газети, влітку 1941 року діяла організація «Жіноча служба Україні», яка допомагала колишнім полоненим, бездомним дітям, а також безробітним жінкам.

Будинок №29 на вулиці Валовій/«Фотографії старого Львова»

Серед інших творінь чеського архітектора варто відзначити будинки на Дорошенка, 11, Куліша,1, Чупринки, 47, будинки «Під павою» на Котляревського, 22 і 24, житловий комплекс на Парковій, кам’яницю на Личаківській, 16, «будинок з атлантами» на Грабовського, 6. Скульптурне оздоблення більшості з них виконав постійний партнер Боубліка Броніслав Солтис.

Житловий будинок на вулиці Дорошенка,11 у Львові, який зводив Карел Боублік. Фото: березень 2021 рік.

У Ходорові, що на Львівщині, Боублік збудував дім товариства «Сокіл».

Як розповів під час лекції дослідник мистецтва Бірюльов, Боублік також проєктував інтер’єр кав’ярні «Американська» з концертним залом, читальнею і більярдною, в будинку на вулиці Третього травня (нині Січових Стрільців), 11.

Фото: архів Бірюрьова

«Під час Першої світової війни архітектор проживав у Брно. Однак його постійно тягнуло до Львова, куди по війні він знову повернувся. Тут він і помер 1 травня 1925 року у віці 55 років. На жаль, його надгробок на Личаківському цвинтарі не зберігся», — розповів дослідник.