Кава робить дива: як львівський волонтер збирає гроші на ЗСУ

436316353_18432767398032299_3693799818350510031_n

Юрист зі Львова Юрій Танасійчук волонтерить з 2014 року. З початку повномасштабного вторгнення він з командою ще більш інтенсивно збирає й організовує допомогу для воїнів, передає та відвозить її на фронт. А ще Юрій створив у власному офісі виробництво дронів.

Про мотивацію, волонтерську діяльність та створення дронів він розповів в інтерв'ю ІА Дивись.info.

Коли ви почали створювати дрони? Чи важко було стартувати?

Влітку 2023 року ми почали досліджувати сегмент FPV-дронів. Ми не інженери, тож потрібно було дослідити, чи нам це вдасться. Ми не планували створювати велике підприємство, та й досі не плануємо. Поза тим, зібравши, крихта за крихтою, інформацію, у вересні минулого року склали перших тестових “пташок”, і аж поки не впевнились у їх справності та здатності виконувати завдання - не відправляли, доточували і вдосконалювали.

Перші наші дрони від “Ейпрілу” помчали на фронт у листопаді. З того часу працюємо в тому сегменті безупинно. Щоразу вдосконалюємо, шукаємо ще кращі  технічні рішення. Тож закономірно, що дрони, які ми робимо зараз, набагато кращі, ніж були у листопаді торік.

Ключове наше завдання - аби ймовірність їх влучання по ворожій цілі була високою. Маневреність, швидкість, надійність — ті речі, які ми можемо вирішити і вирішуємо. За нашою статистикою, технічну несправність може мати один дрон зі ста. Це навіть для високотехнічних виробників дуже круто.

Особливістю фонду є відсутність фотозвітів. Чому так?

Є відео, де ці дрони виносять бліндажі. Натомість щодо стандартних фотозвітів (їх відсутності) -  є дуже просте пояснення: поїдьте на лінію фронту і попросіть бійця, який дві години тому вийшов з бою, зробити фото. Чи це не цинічно?! Вважаю, що просити звіти за якусь коробку, навіть, якщо вона з чимось потужно-технічним, це прояв неповаги.

Водночас, коли хлопці хочуть самі записати відео, то ми це приймаємо і публікуємо, звісно, але вимагати класичні фотозвіти не будемо. Інколи ми маємо закриті звіти, але це стосується речей, про які знає дуже вузьке коло людей. 

З якими проблемами загалом зіштовхуєтесь?

Наш головний (та не єдиний) напрям роботи - виробництво FPV-дронів. Це дорого. Якщо оцінити вартість дрона з батареєю, то йдеться щонайменше про 550 доларів. Множимо це на 80-100 штук. Величезний бюджет! А ще автівки. А ще високотехніка. А ще медицина. Шалені кошти, як зжирає війна і немає поки на те ради.

Тому я щасливий, що є безліч людей, які просто приходять, донатять, допомагають, не ставлять зайвих запитань. І розуміють, що вони це роблять насамперед для себе, для внутрішньої сатисфакції за заподіяне, для спокою на рідній землі.

Додам ще, що ми не женемось за хайпом, не робимо великих розіграшів. Натомість меценатам ми даруємо книги, статуетки зі Степаном Бандерою - ідеологічні дарунки в знак вдячності за постійну вагому дію для світлих ідейних людей, друзів, партнерів фонду.

Так, є спільноти, які нам допомагають та роблять розіграші, але це залежить від їхнього бажання. Ми тішимось, що допомога буде, але не впливаємо ані на її форму, ані на зміст.

Чим ще, окрім дронів, займається фонд?

У нас зараз три основні напрямки. Це дрони, звісно.

Також  автомобілі. Непростий напрямок. Нещодавно знайшли машину, віддали на фронт, а вона прожила там 2 дні… Війна є війна. Водночас, з 1 січня до 1 червня лише цього року від нашого фонду передано фронту 16 автомобілів, а також ще 6 передали спільно з партнерами. 

Третій напрямок — це медицина. Підтримуємо декілька стабілізаційних пунктів. Стабпункт - це перша точка евакуації пораненого бійця. У них є особливі запити — медикаменти, обладнання. Ми стараємося там також включатися на повну. Це, як правило, така невидима робота, але дуже важка, бо деколи роздобути ці речі дуже непросто. 

У вас зараз триває «Великий весняний збір». Розкажіть про нього...

Чому ми назвали «Великий весняний збір» - бо він стартував весною і він справді великий. Йдеться про 15 бригад Збройних сил України, від яких у нас є запити загалом на 2,5 мільйони гривень: там і паверстанції, і тепловізори, і автомобілі, і дрони. Багато всього. 

Ти з тими хлопцями пройшов вже рік, півтора, два. Ти не можеш їм сказати: «Ні, у нас зараз на це немає можливостей». Тож ми спробували об'єднати всі запити і реалізувати збори.  Зараз ми перетнули межу у 2 млн грн, ще кількасот тисяч - і потреби будуть закриті.  Усі реквізити є на сайті та у соцмережах, тож прошу долучатися. 

Хочу сказати головне: кава робить дива. Тобто навіть 50 гривень — це донат, який працює. Якщо 20-30 людей цим не знехтували, то для власного бюджету це не так відчутно, а для збору — значна допомога.

Закликаю підтримати збір, хлопці чекають на це технічне забезпечення. І ще - це дуже умовно, що ми це робимо для 15-ти бригад ЗСУ. Треба бути реалістом і розуміти, що ми це робимо для себе. Для власного спокою та безпеки.

Чи можете сказати скільки всього уже відправили на фронт? Хто донатить?

Ми робимо річні звіти та намагаємось звітувати щоквартально. Більше можна подивитися у нас на сайті. Але якщо, наприклад, зупинитися на дронах, то за  перший квартал ми відправили більш ніж 350 FPV-дронів. Ідеться про понад 150 тисяч доларів бюджету, з яких 80% — допомога українців. Інша частина донаторів — українці, які живуть за кордоном. Також активно донатять жінки, які виїхали за межі України 2022 року. А ось особливої підтримки від чоловіків, котрі, наприклад, виїхали за кордон після початку повномасштабної війни, наш фонд не відчуває.

Є також українці з паспортами інших країн. Наприклад, Богдан з Канади. Просто приїхав сюди, ми поспілкувались, і він каже: «Вам потрібен 3D-принтер, то я вам його придбаю». Є ще спільнота зі Штатів. Ось це і є великі, добрі серця, які по-справжньому люблять Україну.

Головна місія фонду?

“Ейпріл” - це про технологічну підтримку Сил оборони України. Аби їм було легше захищати нашу землю, і аби додому вони повернулися живими, здоровими. Все – для захисту української землі і порятунку життя. Це наша місія, наша віра, наша найбільша цінність.

Щодо назви: чому саме “Ейпріл”?

«Ейпріл» - спільнота, створена на основі однойменної правничої компанії APRIL consult. Коли створювали фонд - не було особливо часу фантазувати над якоюсь новою назвою, тож так і залишили.

Додам також, що це не просто про однакову назву. Ще не було такого місяця від початку війни, щоби ми (як правнича компанія) донатили на ЗСУ менше, ніж 20 тисяч. Це було і в той час, коли на початку вторгнення юристи нікому не були потрібні, і ми мали дуже невеликий обсяг роботи. Це були запаси, які поступово себе вичерпували, однак це не стало підставою, аби зупинитись. Фірма зараз обрала місію — гасити гарячі питання, коли у фонду в конкретну мить недостатньо ресурсів. Не менше одного потужного дрона в місяць — це якщо брати в розрізі техніки, потрібної для фронту. Як мінімум.

Які є потреби безпосередньо в «Ейпрілу»?

Ми постійно оновлюємо 3D-принтери, адже вони працюють у шаленому ритмі, цілодобово. Тож не відмовимось, якщо хтось хоче нам подарувати. Звісно, бажано, аби пристрій був справним. Про критерії розповімо тим, хто цікавиться і має таке бажання.

Хто у вас відвозить допомогу на фронт?

Ми їздимо не рідше, ніж раз у півтора місяці. У нас є група із восьми водіїв, котрі заїжджають на першу лінію. Ці поїздки є дороговартісними (пальне, харчування, ночівля), тому “катаєм” не надто часто (не щотижня). Водночас, і не їхати неможливо.  Бо є речі, які не відправиш поштою. Ідеться про авто та інші високотехнічні речі.

По-друге, будучи там, ти усвідомлюєш й оцінюєш стан речей і розумієш, що може бути завтра. Однак це лише гіпотези. Завтра показує правильні вони чи ні. Як правило, все справджується.

І наостанок: який настрій у хлопців?

Настрій у хлопців такий, як у суспільстві. Тільки вони втомленіші. Загалом ЗСУ та волонтери — це зріз суспільства. Якщо там є питання до фронту, а вони є, то насамперед нехай кожен дивиться в дзеркало. Для мудрої людини дуже дієвий метод.

А ще, думаю, варто прибрати із лексикону оце «пришвидшуємо перемогу». Але не сприймайте мене як песиміста. Я точно за те, щоби цю сволоту, як націю, знищили. Стільки, скільки вони нам принесли горя, я їм цього ніколи не пробачу. Але вони вміють воювати, така правда. Тому «пришвидшуємо перемогу» з лексикону прибираємо. Натомість робимо все для того, щоби їх знищити.

Чим ця війна закінчиться? Я думаю, що ніхто у світі зараз не може дати відповідь на це запитання. Але кожен сам собі може дати відповідь на запитання “Чи достатньо я зробив/-ла, аби мої рідні жили вдома? Чи достатньо я зробив/-ла для підтримки своєї армії? Точно достатньо?” 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: