Як у Львові створили легіон Українських січових стрільців

Сьогодні минає 110 років від дня створення легіону Українських січових стрільців. З цієї нагоди ІА Дивись.info розповідає про їх заснування та виняткову роль в історії.

Історія заснування легіону Українських січових стрільців

Передісторія Українських січових стрільців розпочинається ще 18 березня 1913 року в Галичині, коли на зборах українські діячі вирішили створити військове об’єднання «Січові стрільці». В його межах діяло близько 50 товариств: стрілецькі сотні, чоти, курені, спеціальні фахові школи.

З початком Першої світової війни Австро-Угорська імперія здійснювала активну мобілізацію. У Львові на той час саме розпочала роботу Українська народна рада, заснувавши два утворення: політичну організацію – Союз визволення України (4 серпня 1914 р.) та окремий військовий легіон – Українські січові стрільці (6 серпня 1914 р.).

У Відні прийняли пропозицію від України, адже потребували щонайбільше бойових сил і вже у серпні розпочалася мобілізація. Спочатку до війська Українських січових стрільців записалися 28 тисяч добровольців, проте військове командування Австро-Угорщини погодилося прийняти лише дві з половиною тисячі юнаків. Відібрали лише найкращих – цвіт молодої української інтелігенції. Фактично, усі з них мали вищу освіту та були амбітними молодими людьми, які свідомо йшли у бій.

Усіх стрільців поділили на десять сотень по 250 стрільців в кожній. Спочатку Українських січових стрільців відправили на Закарпаття для навчання військового ремесла. Утім навчання тривало недовго, адже тим часом російські війська наступали на Галичину і наближалися до Закарпаття. Тож австрійське командування вирішило відправити український легіон. І вже стрільці сотні командира Василя Дідушка 10 вересня 1914 року здійснили перший військовий похід на Верецький перевал.

Першу перемогу Українські січові стрільці здобули 3 травня 1915 року в Боях на горі Маківці. Згодом успішними були бої під Болеховом, Завадовом, Семиківцями.

Вплив Українських січових стрільців на формування національної свідомості

Важливою у стратегії Українських січових стрільців була ідея української державності, задля якої відбулося об’єднання галичан і наддніпрянців, Львова і Києва. Однак й на початках ядро їхнього війська складали саме галичани. Згодом вони позбулися австрійського підданства. Високий рівень національної свідомості та відповідальності перед батьківщиною став моральним і культурним рушієм у житті українців в умовах війни.

Водночас із першими походами і боями, Українські січові стрільці набули визнання серед народу. На місці своїх зупинок вони організовували інформаційні та культурні осередки, як-от під час перебування в Мукачівському замку сформували Пресову квартиру (сучасними словами пресцентр), у якій діяли стрілецька читальня, бібліотека та лекційний гурток.

Саме Українські січові стрільці вплинули на формування національного світогляду українців. Особливим був побут січових стрільців: де і як вони жили під час своїх походів. Військові ночували в селянських хатах, спілкувалися з селянами та гралися з їхніми дітьми. Стрільці навчали народних і патріотичних пісень закарпатську молодь, ходили до церкви та співали українською мовою в хорах на богослужіннях.

Пісні Українських січових стрільців

Культурним феноменом Українських січових стрільців стала воєнна художня творчість – стрілецькі пісні, які є унікальними у світовій воєнній поезії. Такі пісні виникли в легіоні Українських січових стрільців в період національно-визвольної боротьби, з 1914 по 1918 роки. До стрілецьких пісень належать маршово-бойові, жалобні, любовні, жартівливі.

Джерелами для стрілецьких пісень були козацькі та народні українські традиції.

Гімном січових стрільців була й відома до сьогодні пісня «Ой у лузі червона калина»,  яка стала символом визвольної боротьби українців. До цієї пісні повертається і переспівує сучасне покоління українських військових.

Серед знаних стрілецьких пісень також є:

• «Чуєш брате мій» («Журавлі»),
• «При каноні стояв»,
•  «Ой на горі на Маківці»,
•  «Заквітчали дівчаточка»;
• «Не сміє бути в нас страху»,
•  «Чи то буря, чи то грім»,
• «Йде січове військо»,
• «Зійде зоря, настане воля» та інші.

Першими авторами стрілецьких пісень були безпосередньо учасники війни: Михайло Гайворонський, Левко Лепкий, Роман Купчинський, Антін Лотоцький, Микола Угрин-Безгрішний, Антін Баландюк, Богдан Крижанівський, Григорій Трух. А основними творцями стрілецьких пісень були  троє композиторів: Михайло Гайворонський, Роман Купчинський і Левко. Так, Левко Лепкий написав музику на слова поезії «Видиш брате мій» свого брата Богдана Лепкого. У процесі поширення композиції популярності набула версія з першим рядком: «Чуєш брате мій».

Крім того, пісні Українських січових стрільців співали і повстанці ОУН і УПА під час Другої світової війни та наступних Визвольних змаганнях.

Читайте також Як у Львові 4 липня 1914 року заснували Союз визволення України