Як у Львові 4 липня 1914 року заснували Союз визволення України

ІА Дивись.info розповідає детальніше про Союз визволення України, їхню діяльність та засновників. 

Історія виникнення Союзу визволення України

Союз визволення України (СВУ) виник 4 серпня 1914 року водночас із початком Першої світової війни, яка вибухнула між Російською імперією та Австро-Угорщиною  –  державами, між якими тоді була поділена Україна. Молоді емігранти з Наддніпрянської України, яка перебувала під російським пануванням, створили політичну організацію СВУ, що мала сприяти поразці Росії та відновленню української незалежності.

Учасники Союзу визволення України потрапили в Східну Галичину внаслідок царських репресій Російської імперії. Вони захищали інтереси українців, які потерпали від російських утисків. Організацію очолювала президія, до складу якої входили Андрій Жук, Дмитро Донцов, Володимир Дорошенко, Микола Залізняк, Маркіян Меленевський, Олександр Скоропис-Йолтуховський. Керівниками СВУ були Дмитро Донцов і Микола Залізняк.

Союз визволення України підтримували і всіляко допомагали різні діячі культури й науки з Галичини й Буковини, як-от: Богдан Лепкий, Михайло Лозинський, Іван Креп’якевич, Степан і Роман Смаль-Стоцькі, Степан Рудницький, Михайло Возняк, Василь Сімович та інші.

Галицька інтелігенція разом з наддністрянськими емігрантами стала на бік Німеччини та Австро-Угорщини, розуміючи, що небажана перемога Російської імперії буде важким ударом для України. Таким чином виникли два об’єднання: політичне  –  «Союз визволення України» та військове  –  «Українські січові стрільці».

Після захоплення Львова російською владою 4 вересня 1914 року організацію перенесли до Відня, де розгорнули жваву діяльність. Заради створення самостійної України та протидії Росії вона співпрацювала з Німеччиною та Австро-Угорщиною.

Політична організація Союз визволення України проіснувала чотири роки і 1 липня 1918 року офіційно припинила своє існування. Усі матеріали СВУ Андрій Жук передав до Музею визвольної боротьби України в Празі.

Видавнича діяльність СВУ та «Вісник Союзу визволення України»

Свою активну діяльність у Відні СВУ зосередив довкола видавничої справи та інформаційної політики. За час свого існування в організації видали низку праць, присвячених Україні: 

• журнал «Вісник Союзу визволення України», тижневик «Ukrainische Nachrichten», десятки книг і брошур різними мовами (англійською, німецькою, французькою, італійською, хорватською, чеською, шведською тощо);
• кілька великих праць, зокрема такі як: «Geschichte der Ukraine» М. Грушевського, «Ukraina, Land and Volk» С. Рудницького, «Галичина в житті України» М. Лозинського, «Півтораста літ української політичної думки» В. Дорошенка, «Українське військо» І. Крип’якевича, «Українські Січові Стрільці» В. Темницького та інші.

Провідним виданням СВУ був часопис «Вісник Союзу визволення України», перший номер якого вийшов 4 жовтня 1914 року у Відні. У часописі було опубліковано низку програмних документів організації: «Наша платформа», «До громадської думки Європи», «До українського народу Росії», «Відозви СВУ до болгарського, румунського народу». Документи окреслювали національно-політичну ідею і мету СВУ та мали вплинути на долю України в боротьбі за її самостійність.

Часопис «Вісник Союзу визволення України» виходив до 13 листопада 1918 року. За час існування організації опубліковані його 226 номерів загальним обсягом у 5 тисяч примірників. На сторінках часопису публікувалися статті, які висвітлювали різні сторони життя України під час Першої світової війни: про бої на фронтах, про становище населення, про визвольну боротьбу. 

Читайте також Як у Львові 1941 року проголосили Акт відновлення Української Держави

Багато матеріалів розповідали про дипломатичну діяльність СВУ за кордоном, інформування країн Антанти та центральних держав про справи організації, а деякі праці висвітлювали реакцію зарубіжної преси на активні процеси української справи на міжнародній арені.

Дмитро Донцов: «Читаючи історію Росії, не бачимо нічого, опріч темної маси»

Одним із перших очільників Союзу визвольної України та його чільним учасником був Дмитро Донцов – визначний український публіцист, літературний критик, філософ, політичний діяч. Він написав такі праці:

•  «Націоналізм»;
• «Що таке інтернаціоналізм»;
• «Росія чи Європа та інші есеї»;
•  «Московська отрута»;
• «Дух нашої давнини»;
•  «Дороговказ у майбутнє» та багато інших.

Дмитро Донцов розвивав ідеї українського націоналізму, її демократичної моделі, що стверджували про цілковитий відхід від Росії, натомість звертався до культури Європи. Він постійно наголошував на небезпеці захоплення соціалістичними ідеями, які приходили з Росії.

«Нація є те, що протиставляє себе географічно, історично і політично своїм сусідам», бо «Ідеал московської свободи  –  зрівняння всіх», – зазначав публіцист.

Майбутнє України Донцов бачив у повній відокремленості від усього російського. Він закликав створити «Український коронний край» в межах Австрійської імперії. 

«Коли читаємо історію Європи, – читаємо історію її народів. Читаючи історію Росії, не бачимо нічого, опріч темної маси»,

– писав Дмитро Донцов.

Крім того, для політичний діяч розглядав ідеї традиціоналізму також в націоцентричній перспективі. У такому разі, за його поглядами, це повинно було скерувати українську молодь на певне повернення та вивчення давніх українських пам’яток та звичаїв наших предків.

Читайте також Як у Львові майже століття тому заснували найбільшу політичну партію