Як у Львові 1941 року проголосили Акт відновлення Української Держави

ІА Дивись.info. розповідає детальніше про цю подію, яка стала важливою сторінкою в історії України. 

Нова фаза у Другій світовій війні 

У червні 1941 року в Європі відбуваються активні бойові дії під час Другої світової війни. Тоді особлива напруга наростає між Німеччиною та СРСР, які ще в 1939 році підписали угоду про ненапад (таємний пакт Пакт Молотова — Ріббентропа) та розділили між собою європейські території. Однак домовленість швидко порушилася.

22 червня 1941 року нацисти нападають на СРСР. Тоді радянська влада та військові покидають Львів та інші західні території України. У цей час вони здійснили масові розстріли в  містах. Зокрема НКВД вбили тисячі політичних в’язів у львівських в’язницях. 

Одразу як радянська влада залишила Львів, 30 червня до міста приходять загони легіону «Нахтігаль». Він складався переважно з українських військових, які сподівалися, що зможуть під керівництвом ОУН (Організація Українських Націоналістів) стати армією відновленої України.

Акт відновлення Української держави після 23 років неволі

Після того, як Українська Народна Республіка проголосила у 1918 році свою незалежність, її окупували більшовики, які захопили владу. Однак, попри це, український рух не припинився.

На заході України утворився громадсько-політичний рух ОУН, який активно готувався до відновлення держави. Тому коли з’явилася така можливість вони її не оминули.

У 1941 році спробу відновити Українську Державу здійснили представники ОУН(Б), які були під проводом Степана Бандери. 30 червня оунівці організували Українські національні збори. На них були присутні близько ста делегатів від усієї України, які прийняли спільне рішення відновити Українську Державу.

Читайте також Новий лад вільної автономної України: як Центральна Рада проголосила Перший Універсал

Одним з авторів Акту був Степан Бандера. Адже він також готував його проголошення. Існує припущення, що Ярослав Стецько лише редагував вже готовий текст. 

«Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України,

—  зазначили в тексті Акту. 

Серед учасників зборів також був єпископ Йосиф Сліпий, який представляв митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. Останній також підтримав таке рішення зборів та виголосив щодо цього промову до українського народу.

«З волі Всемогучого й Всемилосердного Бога в Тройці Єдиного зачалася нова епоха в житті Державної Соборної Самостійної України. Народні Збори, що відбулися вчорашнього дня, ствердили й проголосили ту історичну подію»,

— промовив митрополит Андрей Шептицький.

Читайте також: Воля у 70, або Чого ми не знаємо про життя патріарха Йосифа Сліпого

На зібранні також створили тимчасовий уряд під назвою Українське Державне Управління, яке очолив Ярослав Стецько. Крім того, згодом започаткували ще один державний орган — Українську національну раду. Її головою призначили Костя Левицького.

1 липня 1941 року Акт відновлення Української держави лунав по радіо. Його на львіській радіостанції зачитав Юліан Савицький. 

Акт відновлення Української Державності був важливою подією для українців, які знову після 23 років неволі хотіли бути незалежною країною. Особливо в документі наголошувалася про звільнення від московської окупації території України. Оскільки Акт зачитали у Львові, то після цього самостійність мала поширюватися на всю території держави, що зазначили в другому пункті документа:

«2.На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України  — Києві з волі українського народу».

Відомо, що останні пункти в тексті Акту відновлення Української Держави внесли в останній момент. Адже в них йдеться про співпрацю з Німеччиною, яка б мала підтримувати відновлення України. Однак оунівцям не вдалося поставити Гітлера перед фактом події, бо він мав інші плани щодо українських територій.

Такий пункт оунівці внесли через те, що німці теж мали намір боротися проти Радянського Союзу. Крім того, вони розуміли, що найближчим часом Німеччина може захопити українські територію. Тому хотіли якнайшвидше заявити про самостійність українців.

Що стало після проголошення Акту

Услід за проголошенням Акту відновлення Української Держави у Львові подібні події сталися в інших містах та селах Галичини. Така тенденція також спостерігалася і на Буковині, після того як звідти відійшла радянська армія. Тут головним представником ОУН був Мирослав Кіндзірський.

Однак і цього разу відновлена Українська Держава не змогла довго утриматися та проіснувала лише 10 днів. Німецька влада не прийняла такого вчинку від українців з самого початку. В день проголошення Акту на збори прийшли двоє німецьких офіцерів: Ганс Кох і Ернест фон цу Айкерн. Тоді вони виступили проти намірів українців.

Згодом після урочистого проголошення німці вимагали від Ярослава Стецька та Степана Бандери відкликати Акт. Після того як вони відмовилися це зробити нациська влада діяла більш радикально. 11 липня 1941 року вони видали наказ про заборону українських рухів та організації та розпочали жорстоке придушення оунівців: їх масово арештовували та розстрілювали.

Крім того, 4 липня того ж року нацисти затримали Степана Бандеру, а 9 липня — Ярослава Стецька. Обохт представників національного руху вислали до концтабору Заксенгаузен. Масові арешти націоналістів продовжувалися ще довгий час після того, як Німеччина захопила українські території.