Трагедія всеукраїнського масштабу: як НКВД розстріляло тисячі політв'язнів у львівських тюрмах

Як це було — розповідає ІА Дивись.info.

Увага! Фото, оприлюднене нижче, може вразити (18+)

«Евакуація» українських політв'язнів під час нападу німців

У квітні 1941 року в УРСР діяло 62 в’язниці. З них — 26 тюрем у Західній Україні. На час нападу Німеччини на СРСР, внутрішні тюрми НКВС УРСР були переповнені в’язнями. Станом на 10 червня 1941 року в них утримували 72 тисячі 768 людей. Це українські політики, релігійні діячі, представники інтелігенції, колишні чиновники та військові, вихідці з «буржуазії», «куркулі», активісти національно-визвольного руху, кримінальні злочинці та арештовані за різні побутові злочини.

Органи державної безпеки УРСР намагалися вивезти заарештованих із прифронтової смуги вглиб території Радянського Союзу. План евакуації в’язнів із західного регіону, затверджений заступником Комісара НКВС СРСР Чернишовим, 23 червня 1941-го начальник тюремного управління НКВС республіки Філіппов направив командирові 13-ї дивізії НКВС полковнику Зав’ялову. За цим документом, передбачали вивезти 23 тисяці 236 осіб у тюрми й табори Киргизії, Башкірії, Красноярського та Орджонікідзівського країв, Чкаловської. Архангельської, Івановської, Молотовської, Ростовської, Новосибірської, Орловської, Тульської, Свердловської, Харківської, Омської, Вологодської та Читинської областей. Разом із планом евакуації Чернишов на ім’я наркома НКВС Сергієнка переказав рознарядку виділити 778 залізничних вагонів.

Швидкий наступ нацистів, проблеми з транспортом та активізація націоналістичного підпілля, яке час від часу атакувало тюрми, визволяючи своїх, поставили радянські каральні органи перед неможливістю реалізації плану. За телеграмою-інструкцією із  Москви вирішили «згідно з розпорядженням Лаврентія Берії, за списком, затвердженим прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебували під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини за статею 170 Кримінального кодексу, та осіб, які здійснили розтрати, а підсудних та засуджених, які не проходять за цими статтями Кримінального кодексу, – звільнити». 

Евакуювати частину в’язнів змогли лише в окремих містах, однак більшість із них не доїхали до місця призначення. Інші під час переміщення були страчені або загинули від нападів нацистської авіації. Транспортні засоби використовували лише для вивезення цінних речей і товарів, а більшість в’язнів етапували пішки. Із таких «маршів смерті» вціліли лише 214 осіб. Зокрема, з Чорткова Тернопільської області було евакуйовано 954 в’язні, дорогою з них розстріляли 123, а з Умані – 767. У Биківні поблизу Києва знищили 110 осіб, вивезених етапом із Західної України. 7 липня 1941 року вагони із політв’язнями з Коломиї та Буковини на станції Заліщики Тернопільської області викинули зі зруйнованого вибухом мосту в річку Дністер.

Знищення українських діячів

У багатьох містах Західної України після сильних нацистських бомбардувань місцеві очільники НКВС самостійно почали знищувати в’язнів. Підставою для розстрілів стала директива народного комісара Держбезпеки СРСР Меркулова № 2445-М від 23 червня 1941 року, згідно з якою на осіб, що утримувалися в тюрмах західних областей України, складались списки, за якими вони підлягали розстрілу за місцем їх утримання у зв’язку з початком війни з Німеччиною. Розстрілювались не тільки люди, щодо яких були винесені вироки про вищу міру покарання, але і засуджені до позбавлення волі, а також ті, що перебували під слідством і не мали вироків суду.

22 червня у Львівській в’язниці №1 виконали вироки щодо 108 осіб, які були засуджені до вищої міри покарання. 23 червня, згідно з наказом Меркулова, місцеві органи НКВС розпочали розстріли ув’язнених в усіх тюрмах Львова.

Усього, у в’язницях Львівської області 22-28 червня (Львів, Буськ, Городок, Комарно-Рудки, Щирець, Бібрка, Жовква, Кам’янка-Бузька, Судова Вишня, Яворів, Лопатин) було розстріляно 4 тисячі 591 людину.

У трьох в’язницях Дрогобицької (Дрогобич, Самбір, Стрий) – 3 тисячі 301, у тюрмах Станіслава (нині – Івано-Франківськ) – 2 тисячі 500, Тернополя – 1 тисяча, Перемишля та Добромиля – 2 тисячі в’язнів, Рівного – 150, Дубно – 1 тисяча 500.

У Волинській області в тюрмах Луцька радянська влада знищила понад 2 тисячі в’язнів (за різними даними, кількість загиблих називають 2754 і 3500 осіб), Ковеля – 250 (за іншими даними 195), Володимира-Волинського – близько 2 тисяч. 

Електронний архів українського визвольного руху публікує списки розстріляних того кривавого літа. Тут є як оригінальні «розстрільні» списки 1941 року з резолюціями чекістів про страту, так і переліки, складені в 1990-х на підставі ексгумацій останків з місць розстрілів, архівних пошуків та даних свідків:

Розстріли у тюрмах Львова

Доленосними для багатьох мешканків Львова та їх родин стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Володимира Меркулова від 23 червня 1941 року та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 року.

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в ІТЛ (йдеться про виправні трудові табори), і тих, кого необхідно розстріляти. Останнє завдання входило в обов'язки місцевого керівництва НКҐБ). У другому документі говорилося про евакуацію в’язнів, до нього додавався «План евакуації», згідно якого депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч в’язнів. Для цього виділялося 204 вагони. Проте евакуювали лише 1 822 в’язнів.3 602 в’язні залишилось у тюрмах Львова.

Увага! Фото, оприлюднене нижче, може вразити (18+)

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня – розстріляно засуджених до смертної кари (108 осіб). Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи, а 26 червня затвердили розстрільні списки – ще 2068 осіб, що підлягали знищенню. Їх розстріляли протягом 24-28 червня. Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в’язнів. Близько півтисячі осіб було заарештовано протягом 22-28 червня, коли тривали розстріли.

У доповідній Лермана йшлося про те, що тюремні документи на нових в’язнів належним чином не оформлювали. У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали в’язнів причетними до ОУН, шпигунами, диверсантами, тобто особами, що підлягають розстрілу. Зокрема у тюрмі на Лонцького було розстріляно 1681 особу, що складає 42 % від усіх розстріляних в’язнів Львова.

Увага! Фото, оприлюднене нижче, може вразити (18+)

Спочатку в’язнів розстрілювали у звичний для практики НКВД спосіб: індивідуальні у спецкамерах пострілом у потилицю. Коли наближався фронт, а плани не було виконано – розстрілювали масово: зганяли в’язнів до камер підвалів та через дверцята для передачі їжі стріляли з автоматичної зброї. А в останні дні перебування НКВД у тюрмах кидали до камер гранати, або відкривали двері камер, в’язні виходили в коридор, гадаючи, що їх звільняють, та в цей момент їх розстрілювали з автоматичної зброї.

Трупи вивозили вантажівками та ховали у спеціальних місцях, котрі сьогодні поступово відкриваються археологами. Проте в останні дні перебування у містах співробітники НКВД, поспішаючи, ховали знищених у подвір’ях та підвалах тюрем. У зовнішньому дворі тюрми на Лонцького було поховано близько 700 осіб. Трупи були залиті гашеним вапном (щоб пришвидчити процес розкладання) та на частині могил посаджено молоді дерева. Згодом розкопки цих гекатомб стали матеріалом для нацистської антирадянської пропаганди.

Більшість убитих були молодими людьми

Сьогодні відомі лише 747 імен розстріляних у тюрмі на Лонцького в кінці червня 1941 рок. Серед них було:

• 509 українців, що складає 67 %,
• 177 поляків — 23,3 %,
• 53 євреї – 7 %,
• 11 росіян – 1,5 %
• 7 осіб інших національностей – 0,9 %.

Серед розстріляних умовно виділяємо три вікові категорії.

• перша – це люди до 30-ти років включно,
• друга – від 31 до 59 років,
• третя – 60 років та більше.

Серед осіб першої вікової категорії було двоє неповнолітніх (до кримінальної відповідальності за політичні злочини у СРСР притягали з 12-ти років) поляків: 14-літній Хіль Кароль Станіславович та 13-річний Марциховський Вітольд Степанович. Найстаршим серед жертв був 78-річний українець Мишогриб Ілля Федорович.

Вас може зацікавити: Тюрма на Лонцького: братська могила посеред Львова або свідок двох окупацій (Фото)