Добірка фільмів, що документують незалежність України
При Львівській муніципальній бібліотеці діє кіноклуб Docudays UA, який організовує покази документальних фільмів та їхнє обговорення у Львові. Модераторка кіноклубів Віра Карпінська поділилася добіркою стрічок, які варто переглянути до Дня Незалежності України.
Колонка модераторки клубу документального кіно Docudays UA при Львівській муніципальній бібліотеці Віри Карпінської
Я обожнюю документальне кіно та понад усе переконана, що такі стрічки є потужним інструментом у пізнанні себе, світу, в якому ми живемо, та своєї історії. Тому зібрала фільми з колекції Кіноклубів Docudays UA, які рекомендую переглянути до Дня Незалежності і вкотре переконатися, наскільки прекрасна наша країна та люди, які її творять.
«Мова», реж. Сергій Лисенко, 2015 рік
Нещодавно фільмом «Мова» наш кіноклуб Docudays UA при Львівській муніципальній бібліотеці завершував книгообмін «Книжкова площа». Під час заходу учасниця обговорення фільму Яна Сабляш, викладачка української мови та методистка онлайн-курсів «Є-мова», про які йдеться у стрічці, зазначила: «Мова – це кордон». Після перегляду фільму це відчуття лише посилюється, і виникає бажання ще рішучіше захищати цей мовний кордон.
У фільмі йдеться про те, як активісти і волонтери d 2013 році організували курси української мови на Сході та Півдні України. Спочатку це були два міста, а згодом ініціатива охопила 32 міста країни. Крім того, волонтери організували «Книжковий ярмарок на колесах», проводили літературні вечори з українськими письменниками та письменницями тощо. У фільмі ви можете побачити та переконатися, наскільки українська мова, культура та книги зуміли згуртувати навколо себе громаду. Це не може не захоплювати.
«Літургія протитанкових перешкод», реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук, 2022 рік
У цьому 12-хвилинному документальному фільмі майже немає слів. На тлі звучить церковна літургія, перемежована новинами з передової та сиренами повітряної тривоги. Це перші дні повномасштабного вторгнення, і люди ще не знають, що сказати. Кожен і кожна змінюють свою професію, аби допомогти військовим і цивільним. Скульптори в своїх майстернях почали зварювати захисні металеві конструкції для війська. А поки вони працюють, їхні скульптури — янголи, Ісуси, козаки — мовчки спостерігають за новою роботою своїх творців.
«Нескорений Херсон», реж. Устим Данчук, 2023 рік
В описі до фільму зазначено, що «Нескорений Херсон» – це зізнання в любові до рідного міста. Журналісти медіа «Вгору» з початку повномасштабного вторгнення документують події, які відбуваються в Херсоні. За півтора роки вони разом із херсонцями пережили захоплення міста, мітинги, окупацію та звільнення. Після визволення журналісти залишилися в місті й під постійними обстрілами продовжують фіксувати історію, розповідаючи світові про підрив Каховської ГЕС та про небезпеку, в якій живуть люди. Попри всі труднощі, їм вдалося зафіксувати, як сильно мешканці Херсона люблять своє місто і вірять у перемогу.
«Казка про коника», реж. Уляна Осовська та Денис Страшний, 2021 рік
Чесно кажучи, вже втратила рахунок, скільки разів дивилася цей фільм. Це один із моїх улюблених кінострічок, і я наполегливо раджу всім його подивитися хоча б раз у житті. Окрім вражаючої естетики кадрів, кольорів та анімації, фільм порушує важливу тему волонтерства, життя людей і тварин у зоні бойових дій.
З 2014 року монах у миру та художник Анатолій Лютюк, який мешкає у старовинній камʼяній вежі в Таллінні, їздить на прифронтові території з волонтерською місією. Він допомагає людям, слухає їхні історії та збирає розповіді про тварин на війні, які потім записує та ілюструє у своїх саморобних книгах. Це дуже тепла й важлива історія. Рекомендую!
«89 днів», реж. Павло Дорогой, 2022 рік
Це 20-хвилинний фільм-замальовка про те, як з перших днів повномасштабного вторгнення харківський метрополітен став бомбосховищем для жителів міста. Протягом 89 днів харків'яни облаштовували там своє життя: взаємодіяли з іншими, турбувалися про рідних і про тварин. Фільм завершується моментом, коли люди змушені залишити підземку, оскільки місцева влада та керівництво метрополітену прийняли рішення відновити роботу транспортної мережі.
«Фортеця Маріуполь. Орест», реж. Юлія Гонтарук, 2022 рік
«Фортеця Маріуполь» – це цикл фільмів, які режисерка побудувала на відеодзвінках до захисників Маріуполя, які були оточені російською армією на заводі «Азовсталь». Режисерка сама від початку облоги веде розмови з військовими. Героєм цього фільму є Дмитро «Орест» Козацький, у минулому звʼязківець, а зараз – голова пресслужби полку «Азов». Саме Орест робив у облозі світлини, які стали відомими на весь світ. Орест чотири місяці був у російському полоні.
«Євромайдан SOS», реж. Сергій Лисенко, 2016 рік
У фільмі йдеться про «Євромайдан SOS» – ініціативу молодих правозахисників та активістів, які об’єдналися 30 листопада після побиття студентів на Євромайдані. Нині громадська організація веде моніторинг воєнних злочинів, займається міжнародною адвокацією та бореться за звільнення політичних в'язнів та військовополонених українців.
Ось така підбірка документальних стрічок, які я рекомендую подивитися. Ці фільми торкають, бентежать, відкривають, обурюють, засмучують, надихають. Фільми як холодний душ, фільми як тепла ковдра, вони такі різні, але про одне – про нас з вами.
Якщо у вас виникне запит подивитись якусь із цих стрічок, пишіть мені – і ми організуємо кінопоказ у одній з наших бібліотек.
Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.
Коментарі