«Тричі мені являлася любов»: про особисте життя Івана Франка
Сьогодні, 27 серпня, минає 168 років від дня народження Великого Каменяра. Його життя було сповнене різноманітних перипетій, які також супроводжувалися нещасливими історіями кохання. Власні переживання щодо цього письменник зобразив у художніх творах.
«Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом», – зазначав Іван Франко.
Деяким жінкам він присвятив вірш «Тричі мені являлася любов», який є у збірці «Зів’яле листя». В ньому він описує три іскри кохання – три жінки. Перша – «несміла як лілея», друга – «гордая княгиня», третя – «женщина чи звір».
ІА Дивись.info розповідає детальніше про особисте життя Івана Франка: жінок, які його покидали, надихали, ранили та підтримували. Зокрема звернімо увагу на стосунки поета з Ольгою Рошкевич, Юзефою Дзвонковською, Целіною Журовською та офіційною дружиною – Ольгою Хоружинською.
«Одна несміла, як лілея біла»
У 1875 році Іван Франко закінчив Дрогобицьку гімназію та вступив до Львівського університету. Тут він навчався на філософському факультеті.
Коли поет був студентом, то мешкав на площі Галицькій в Бойківській кам’яниці у Львові. Тоді він жив разом в одній квартирі з Михайлом Павликом. Після нещасливого кохання Іван Франко переїхав на вулицю Каменярів, 4.
Тоді палкі почуття в письменника спалахнули до доньки священника Ольги Рошкевич та тривали майже 10 років. Вони познайомилися ще у 1874 році, коли Франко приїхав в гості до свого товариша та брата дівчини – Ярослава Рошкевича. Після зустрічі молоді люди все більше спілкувалися, а їхні почуття були взаємними.
Згодом пара навіть майже заручилася. Поет вже був студентом та мав безліч мрій та планів на майбутнє. Однак доля склалася інакше – весілля так і не сталося.
В університеті Іван Франко долучився до активної громадської діяльності, яку австрійська влада сприйняла як соціалістичну пропаганду. За це у 1877 році його заарештували та виключили на деякий час з університету. Таке становище вплинуло на стосунки поета. Батьки Ольги Рошкевич заборонили їй спілкуватися з Іваном Франком. А згодом вона під їхнім тиском прийняла пропозицію руки та серця від іншого – священника Володимира Озаркевича.
Така подія розбиває серце Франкові та надовго залишає шрами в його душі. Після цього свої внутрішні переживання поет викладав у власних віршах та творах, зокрема написав збірку поезій «Зів’яле листя», де зобразив нещасливе кохання ліричного героя.
«Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, із обснов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо гай…»
(уривок про любов до Ольги Рошкевич з вірша «Тричі мені являлася любов»).
«Явилась друга – гордая княгиня»
Другим коханням Франка, яке зображено у вірші «Тричі мені являлася любов», стала полячка Юзефа Дзвонковська. Дівчина була надзвичайно вродливою, розумною та зі шляхетної сім’ї. Письменник познайомився з нею в Івано-Франківську (тоді Станіславі) та деякий час листувався. Проте й цього разу поету відмовили в одруженні.
Дослідники вважають, що Двонковська зробила це не просто так, а через недугу. Вона хворіла на туберкульоз, який тоді був невиліковним захворюванням. Тому дівчина зрозуміла, що житиме недовго та не хотіла створювати труднощів поету.
Так і сталося. Через деякий час після їхнього розставання Франко дізнався, що Юзефа померла.
«Явилась друга — гордая княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня.
Мене рукою зимною вона
Відсунула і шепнула таємно:
«Мені не жить, тож най умру одна!»
І мовчки щезла там, де вічно темно…»
(уривок про Юзефу Дзвонковську з вірша «Тричі мені являлася любов»).
«Явилась третя – женщина чи звір?»
Наступною жінкою, яка викликала в письменника почуття захоплення була Целіна Журовська. Дівчина працювала на пошті неподалік від будинку, де він мешкав. Тому Іван Франко часто туди ходив, щоб відправити листи.
Целіна настільки заполонила серце поета, що інколи він міг відправляти листи самому собі для того, щоб зустрітися з нею. Водночас Журовська не покохала письменника. Вона була досить примхливою до вибору свого партнера. Тому причиною, чому не хоче зустрічатися з Франком назвала в тому, що їй подобаються брюнети, а поет – рудий.
Через деякий час дівчина одружилася з поліцейським, що знову розбило серце Франкові. Проте тоді шлюб Журовської тривав недовго. Її чоловік швидко помер, а вона залишилася вдовою з двома дітьми.
Цікаво, що протягом усього життя Іван Франко продовжував спілкуватися з Целіною. Він матеріально їй допомагав. Деякий час вона навіть жила в домі письменника, коли він вже був одружений з Ольгою Хоружинською. Тоді поет поселив її як домогосподарку.
«Явилась третя — женщина чи звір?
Глядиш на неї — і очам приємно,
Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне,
І сила розпливається в простір.
Спершу я думав, що бокує, тоне
Десь в тіні, що на мене й не зирне, —
Та враз мов бухло полум'я червоне.
За саме серце вхопила мене,
Мов сфінкс, у душу кігтями вп'ялилась,
І смокче кров, і геть спокій жене»
(уривок про Целіну Журовську з вірша «Тричі мені являлася любов»).
Ольга Хоружинська – дружина Івана Франка
У 1885 році Іван Франко приїхав до Києва, щоб зустрітися з представниками місцевої громади. Оскільки намагався заснувати власний незалежний орган «Поступ», тому налагоджував зв'язки з українською інтелігенцією. Тоді він познайомився в Ольгою Хоружинською. У цей час її було 21 рік, а йому – 29.
Ольга була родом Полтавщини, а навчалася в Харківському інституті шляхетних дівчат. Вона також активно займалася громадською діяльністю, була високоосвіченою, знала п’ять мов та цікавилася тогочасними суспільними та культурними справами. Сім’я дівчини належала до старовинного козацького шляхетського роду. Мешкала у Києві, де закінчила вищі жіночі курси.
Дівчина закохалася в письменника, хоча знала про його бурхливе минуле. Після цього вони листувалися. Одному з листів Іван Франко написав їй:
«Від самого повороту з Києва я збирався і не міг відважитись. А діло про котре я хотів писати вам, ось яке. Що сказали б ви, якби який-небудь галичанин, приміром я, приступив до вас з просьбою: будьте моєю дружиною, моєю жінкою?».
Хоча близькі відмовляли Ольгу від одруження з Франком, вона погодилася на його пропозицію. У 1886 році пара повінчалася. Таку подію київська інтелігенція сприйняла досить символічно як поєднання двох частин України – західної та східної.
Деякий час подружжя Франків жило на найманих квартирах у Львові. Однак сім’я збільшувалася. У них народилося четверо дітей: три сини – Петро, Андрій, Тарас та дочка Анна.
Зліва направо: вгорі – Тарас (1889–1971), Андрій (1887–1913), Петро (1890–1941), унизу – Анна (1892–1988)
Згодом Франко вирішив придбати земельну ділянку у Львові для спорудження будинку. Дім забажали чималий – близько на сім кімнат. Майстри змогли побудувати оселю менш ніж за рік. У 1902 році сім’я Франко оселилася в новому помешканні. Сьогодні у цьому будинку розміщений Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка, де зберегли атмосферу, в якій жив письменник.
Ольга Хоружинська постійно підтримувала свого чоловіка та намагалася бути люблячою дружиною. Вона допомагала Франкові видавати його книги, збирати та упорядковувати фольклор, а також разом з ним працювали над журналом «Час і слово». Крім того, саме Хоружинська наполягла на тому, щоб він поїхав до Відня та захистив свою дисертацію.
Натомість Іван Франко мав більш дружні почуття до своєї жінки. В одному з листів до Агатангела Кримського поет зізнався, що одружився без любові, яку відчував до попередніх жінок.
Тому жити з генієм української літератури Ользі було не завжди просто. Галицька інтелігенція не прийняла в своє коло Хоружинської, бо вона була немісцева. Так, інколи в подружжя були нелегкі часи та скрута з грошима, інколи – особисті непорозуміння. Важким періодом для жінки стала смерть сина Андрія. Після цього в неї загострився психічний розклад, і вона потрапила до медичного закладу. Тому не змогла бути на похороні свого чоловіка.
Не зважаючи на трагічні моменти в житті, Ольга Хоружинська завжди намагалися створити в домі затишну атмосферу. Це було цінним для Івана Франка, який постійно багато працював на благо українського народу.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
Коментарі