В осінні дощові дні одним зі способів відпочити є перегляд цікавих фільмів, які доповнюють атмосферу за вікном. Водночас не так легко знайти цікаву кінострічку, яка б зачарувала з першої хвилини показу.
Редакція ІА Дивись.info рекомендує якраз такі фільми.
«Легенди осені»
1994 рік, режисер Едвард Цвік
Едвард Цвік — американський режисер. Відомий за фільмами «Закоханий Шекспір», «Мужність під вогнем» та «Останній самурай». У 1998 році отримав премію «Оскар» кінострічку «Закоханий Шекспір».
Кіно «Легенди осені» отримало нагороду «Оскар» за «Найкращу операторську роботу». У кінострічці на фоні осінньої атмосфери оповідається історія про трьох братів у сім’ї Ладлоу. Одного разу наймолодший з них, Семюель, приходить додому зі своєю коханою Сюззанною, аби познайомити її з родиною. Дівчина одразу всім подобається. Брати юнака в неї ледь не закохуються.
Однак Семюелю не судилося бути разом зі Сюззаною. Адже він гине в Першій світовій війні на очах свого старшого брата Трістана, який не може пробачити собі смерть брата.
У фільмі — чудові кадри осінньої природи Америки. Крім того, тут зображений індіанський колорит у сценах.
«Товариство мертвих поетів»
1989 рік, режисер Пітер Вір
Пітер Вір — австралійський режисер та продюсер. У його творчому доробку є такі кінострічки, які встигли увійти в світовий кінематограф, як-от: «Автомобілі, які з'їли Париж», «Рік небезпечного життя», «Спілка мертвих поетів», «Шоу Трумена» тощо.
У фільмі «Товариство мертвих поетів» йдеться про учнів підготовчої школи у Велтон, що в штаті Вермонт (США). Під час навчання юнаки познайомилися з неординарним викладачем англійської літератури. Він відкриває перед своїми учнями невідомий художній світ літератури, зокрема поезії. Під впливом його уроків хлопці хочуть відродити власне «Товариство мертвих поетів». Вони влаштовують зібрання в таємному місці, де читають тексти улюблених авторів.
Водночас, під час занять з викладачем літератури учні краще починають зрозуміти себе та своє покликання. Однак юнаки зіштовхнуться з суворою реальністю та нерозуміння з боку своїх батьків, що стане для них неабияким викликом.
«Небо над Берліном»
1987 рік, режисер Вім Вендерс
Вім Вендерс — німецький режисер, сценарист та фотограф, який деякий час був президентом Європейської кіноакадемії. Брав участь у зніманні таких кінострічок, як: «З плином часу», «Коли настане кінець світу», «Поза хмарами», «Сіль Землі» та інші.
«Небо над Берліном» — це особлива чорно-біла стрічка в цьому списку. У таких тонах лише перша частина фільму, інша ж — кольорова. Таким способом режисер відмежував два світи: вічність — у якій існують ангели та земля, де люди обмежені у своєму житті часом.
Кіно розпочинається з історії про ангелів, які спостерігають за мешканцями міста. Один з них, Даміель, так зачаровується звичайним життям, що й сам хоче стати людиною. Адже він також бажає відчувати любов, пристрасть, радість, біль, розпач та відповідальність за свої дії. Тому таке життя є різнобарвним та унікальним навіть для ангелів.
«Памфір»
2023 рік, режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук
Дмитро Сухолиткий-Собчук — український режисер та сценарист. Його дебют в кінематографі стався саме завдяки фільму «Памфір».
Стрічка «Памфір» вийшла на екрани минулого цього року. Зокрема її презентували на Каннському кінофестивалі.
Сюжет фільму розгортається навколо головного героя, який має загадкове прізвисько — Памфір. Чоловік є колишнім контрабандистом, який мешкає в селищі на Буковині. Останні роки він працював за кордоном, адже вирішив більше не займатися контрабандою та показувати кращий приклад своєму синові. Однак саме його син стане причиною того, що Памфір повернеться до старої справи.
Одного разу хлопець підпалив «Дім молитви» для того, щоб батько залишився в селі на свято Маланки. Після цього чоловік має великий борг перед власником будівлі. Через це Памфір знову планує переправити контрабандою товар.
У фільмі висвітлено низка проблем в Україні, зокрема корупційні схеми та нечесні принципи влади, які існують в окремих регіонах країни. Також особливе місце у кіно посідають кадри обряду Маланки та зображення природи восени та взимку.
«Коли Гаррі зустрів Саллі»
1989 рік, режисер Роб Райнер
Роб Райнер — американський режисер, актор та сценарист. Першим фільмом, який він зняв, була комедія «This Is Spinal Tap».
Кінострічка «Коли Гаррі зустрів Саллі» містить чимало естетичних кадрів осені. Сюжет фільму розгортається навколо історії стосунків Гаррі та Саллі. Якось вони зустрілися зовсім випадково. Саллі на прохання своєї подруги по дорозі в інше місто взяла зі собою Гаррі. Під час поїздки випадкові подорожні легко знаходять спільну мову. Крім того, тоді Гаррі дуже сподобалася дівчина, проте вона певна, що може бути з цим чоловіком лише друзями.
Після цього вони розлучаються на багато років. Проте вони ще не раз зустрінуться. Тож все залежить від Гаррі та Салі – чи будуть разом та зрозуміють, що насправді відчуваються одне до одного.
«Дощовий день у Нью-Йорку»
2019 рік, режисер Вуді Аллен
Вуді Аллен — американський актор, режисер і сценарист. Його кінострічка «Енні Голл» отримала премію «Оскари» у трьох номінаціях. Також відомий за фільмами – «Ганна та її сестри», «Сенсація», «Ірраціональна людина», «Римські пригоди» тощо.
У фільмі «Дощовий день у Нью-Йорку» зіграли зіркові актори, як-от: співачка Селена Гомес, Тімоті Шалеме (відомий за кіно «Дюна»), Ель Феннінг (відома за ролі в «Малефісента», «Неоновий демон).
У цьому кіно, як вже зрозуміло від його назви, є багато дощової погоди. Саме це й створює відчуття осені. В основі сюжету бачимо розповідь про молоду пару. Ешлі — журналістка, яка хоче взяти інтерв’ю у відомого режисера, тому вирушила до американського міста. Разом з нею їде її хлопець Гетсбі. Поки його дівчина заклопотана амбітними планами в роботі, у нього з’являються почуття до іншої дівчини. Хоча й Ешлі теж не проти потрапити в обійми режисера, з яким тільки познайомилася.
«Доґвіль»
2003 рік, режисер Ларс фон Трієр
Ларс фон Трієр — данський режисер та сценарист. У його фільмографії містяться такі фільми, як: «Розсікаючи хвилі», «Меланхолія», «Та, що танцює у темряві», «Дім, який побудував Джек» та інші.
Фільм «Доґвіль» режисер зняв без декорацій, які б відтворювали реальне життя. Тому кіно нагадує чимось виставу в театрі, хоча не зовсім так.
Стрічка є досить непростою під час перегляду, адже має багато символів та метафор, які можна інтерпретувати по-різному. «Доґвіль» складається з дев'яти глав та прологу, кожна з яких має власну назву та поступового розкриває сюжет кіно.
У сюжеті фільму бачимо історію незнайомки Ґрейс, яка втікає від людей, які, за її словами, хочуть її схопити. Жінка потрапляє в містечко Доґвіль, де просить містян заховати її. Однак виявляється, що люди в цьому місті втратили свої моральні чесноти та здатні на жорстокість. Так Ґрейс для них стане перевіркою на людяність.
Як українські документальні фільми висвітлюють сучасні реалії – дивись добірку кінострічок тут.
