Вбили «гуцульською сокиркою»: як радянський пропагандист Ярослав Галан закінчив у Львові

длрили
фото: Кабінет Ярослава Галана після вбивства, архів СБУ, Центру досліджень визвольного руху

24 жовтня 1948 року у Львові вбили Ярослава Галана — радянського пропагандиста. Його зарубали сокирою в робочому кабінеті. Це було резонансне політичне вбивство повоєнного Львова.

З тих пір минули 75 років. Дивись.іnfo розповідає, як і чому це сталося.

Він був радянським пропагандистом у Львові: ліквідував УГКЦ

Попри тотальний репресивний апарат, радянська влада вирішила зчепитися з УГКЦ не прямо, а залучивши пропагандиста. Цю роль відіграв Ярослав Галан, який вирізнявся серед земляків: колишній випускник Віденського та Краківського університетів, активний учасник комуністичного підпілля в міжвоєнній Польщі. Він був послідовним прихильником СРСР настільки, що коли в 1937 році в Харкові під репресії та страту потрапила його дружина, Галан це проігнорував.

Його справді значний виступ датований 8 квітня 1945 року. Тоді на сторінках щоденної львівської газети «Вільна Україна» під псевдонімом «Росович» опублікували його статтю «З хрестом чи ножем». Це був гострий виступ проти церкви. Уже згодом дослідники встановили, що матеріали Галан брав із досьє НКДБ – тож це відбулося не лише на замовлення відповідних органів, а й за їхнього безпосереднього сприяння.

9 квітня цей текст транслювало львівське радіо, а 10-го надрукувало центральне столичне видання «Радянська Україна» у спеціальному додатку для західних областей.

12 квітня статтю у вигляді окремої брошури підписали до друку, і вона побачила світ 10-тисячним накладом. Тож менш ніж за тиждень «праця» пропагандиста була тиражована всіма можливими тогочасними засобами. Це була «творчість» Галана, яку тиражувала та поширювала радянська пропаганда, щоб «ліквідувати» УГКЦ не лише в Галичині, а й на Закарпатті.

Вбили «гуцульською сокиркою»: як радянський пропагандист Ярослав Галан закінчив у Львові - 2
фото: обкладинка російськомовного варіанту брошури «З хрестом чи ножем», видання 1962 рокутогочасними засобами

Його вбили «гуцульською сокиркою»

У понеділок, 24 жовтня 1949 року, приблизно опівдні у квартирі львівського письменника Петра Козланюка задзвонив телефон. На тому кінці дроту був головний редактор обкомівської газети «Львовская правда» Тиміш Одудько. Він повідомив, що Галана вбито у власній квартирі. Козланюк жив в одному з Галаном будинку, тому відразу побіг на місце злочину. Убитий лежав на підлозі в піжамі. На паркеті та стіні була кров. Поряд — перекинутий стілець, закривавлена сокира й виношений плащ одного з убивць. На столі — написана вночі стаття для газети «Известия». Протягом багатьох років сторінку зі слідами крови експонували у Музеї Галана, що постав у його квартирі.

Судмедекспертиза встановила, що письменник помер унаслідок одинадцяти рубаних ран, десять із яких були летальними.

Єдиним свідком події виявилася хатня робітниця Євстахія Довгун, яку арештували того ж дня. Саме за її свідченнями слідчі українського Міністерства державної безпеки могли реконструювати хід подій.

Вони встановили, що в годині 11 того дня у під’їзд будинку № 18 на досить людній вулиці Гвардійській увійшли двоє молодиків. Один мав русяве волосся, був середньої тілобудови, вбраний у костюм темного кольору і пісочний плащ, під яким ховав невеличку господарську сокирку. Інший, що представився «студентом», — білявець вище середнього зросту, одягнений у сірий костюм. Вони попрямували на четвертий поверх у квартиру № 10. Їх впустила Довгун, впізнавши одного по голосу. До них вийшов Галан, і вони разом попрямували до кабінету.

Хатня робітниця ще трохи поговорила з сусідками й пішла прибирати в сусідній кімнаті. За кілька хвилин до неї прийшли двоє «студентів» зі зброєю в руках, зв’язали її телефонним дротом і пішли. Невдовзі Довгун вдалося звільнитися і, зайшовши до кабінету письменника, вона виявила його тіло з численними ушкодженнями голови.

Вбили «гуцульською сокиркою»: як радянський пропагандист Ярослав Галан закінчив у Львові - 3
фото: Кабінет Ярослава Галана після вбивства, архів СБУ, Центру досліджень визвольного руху

Інцидент набув політичного значення

Жорстоке вбивство відомого комуністичного письменника збурило все місто. Похорон, що відбувся наступного дня, перетворився на багатотисячний мітинг. Червону труну везли на вантажівці, яку з усіх боків охороняли солдати та офіцери МДБ.

Справа відразу стала політичною. У листі від 25 жовтня 1949 року Хрущов проінформував Сталіна про інцидент, додавши від себе драматичну деталь: буцімто Галана убили невеличкою «національною гуцульською сокиркою». Мотивом до вбивства визначили його статті проти лідерів націоналістичного підпілля, Папи Римського та «його агентів» на Західній Україні. А виконавцями назвали «українських буржуазних націоналістів».

Вбили «гуцульською сокиркою»: як радянський пропагандист Ярослав Галан закінчив у Львові - 4
фото: пам’ятник Ярославу Галану у Львові (демонтований у 1990-х), з відкритих джерел

Тож Сталін скерував до Львова своїх довірених осіб — керівника радянської зовнішньої розвідки Павла Судоплатова та заступника міністра держбезпеки СРСР Миколу Селівановського. Їхнім основним завданням було ліквідувати головнокомандувача УПА Романа Шухевича: його вбили через пів року, у травні 1950-го.

Є дві версії слідства

Виконавців замаху Галана «знайшов» Богдан Сташинський — радянський шпигун та убивця Степана Бандери. У той час він лише починав свою службу в МДБ, а його першим завданням було інформувати органи про контакти молодшої сестри з націоналістичним підпіллям. У 1951-му Сташинський приєднався до одного з повстанських загонів, щоб здобути інформацію про вбивць Ярослава Галана. Перебуваючи більше трьох місяців разом із підпільниками, він не лише отримав інформацію про перебіг атентату, а й провів добу з одним із виконавців — Михайлом Стахуром.

На відкритому й показовому суді під головуванням генерального прокурора Української РСР Романа Руденка натхненником убивств пропагандиста визнали Ватикан. Виконавців замаху — Михайла Стахура та Іларія Лукашевича — засудили до смертної кари, а батька одного із засуджених — отця Дениса Лукашевича, який, між іншим, перейшов на православ’я, засудили на 25 років ув’язнення.

За іншою версією, Галана як «відпрацьований матеріал», що дозволяв собі критикували місцеве партійне керівництво, прибрала сама влада. До того ж це був зручний привід «почистити» студентське середовище Львова. Опосередковано ця версія з’явилася завдяки іншому радянському пропагандисту Володимиру Бєляєву. Він згадував, що напередодні вбивства в Галана забрали наявний у нього пістолет та зняли охорону. В еміграції зачепилися за ці факти й побачили в цьому слід відповідних органів.

Вбили «гуцульською сокиркою»: як радянський пропагандист Ярослав Галан закінчив у Львові - 5
фото: Ярослав Галан, вікіпедія

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: