«Однією рукою дарує квіти, а іншою — б'є», — львівська феміністка Марта Чумало про проблему 8 березня
Щороку День боротьби за права жінок і миру в Україні викликає дискусії щодо його змісту та значення. Частина суспільства сприймає цей день як свято весни, краси та подарунків, тоді як інші наголошують на його історичному сенсі — боротьбі за права жінок.
Про те, в чому проблематика святкування 8 березня та чому про цей день важливо говорити, розповіла гендерна експертка та керівниця проєктів Центру «Жіночі перспективи» у Львові Марта Чумало.
В чому сенс 8 березня та важливість жінок
«Сучасне святкування 8 березня ще більше закріплює патріархальні норми, де жінку зводять до ролі прикраси, турботливої господині, відповідальної за побут, дітей, літніх батьків і навіть хатніх тварин», — наголошує активістка.
За її словами, іронія полягає в тому, що жінок намагаються вшанувати саме через ті інструменти, які використовували для їхнього закріпачення. «Що дарують жінкам? Каструлі, кухонне приладдя, пилососи».
Марта Чумало наголошує, що сучасний контекст 8 березня ще більше загострює питання рівноправності, адже жінки в Україні відіграють критично важливу роль як у тилу, так і на передовій. «Жінки забезпечують значну частину волонтерської роботи, займаються фандрейзингом, особливо у перші місяці повномасштабного вторгнення. Саме вони збирали гроші на бронежилети, дрони, тепловізори» — розповідає вона.
За її словами, тисячі жінок залишаються невидимими для суспільства, хоча саме вони утримують гуманітарний та соціальний фронт. «Їх знають лише близькі. Вони скромні, виснажені, вигорають від навантаження. Але їхня праця неоціненна, і про них потрібно говорити не лише 8 березня, а щодня».
Крім того, жінки не лише допомагають армії, а й самі служать у Збройних силах, проте стикаються з додатковими труднощами. «Окрім бойових завдань, на них часто лягають побутові обов’язки, вони зазнають сексуальних домагань і дискримінації», — додає правозахисниця.
Чи має бути вихідний 8 березня
«Я категорично проти того, щоб 8 березня втратило статус вихідного. Це має бути день, коли жінки можуть не лише відпочити, а й вийти на марші, порефлексувати над станом захисту своїх прав. Люди, які виступають за скасування вихідного, просто не усвідомлюють своїх привілеїв», — зазначає вона.
Правозахисниця пояснює, що найбільш вразливі групи жінок не можуть дозволити собі взяти відгул за власний рахунок, щоб долучитися до подій цього дня. «Є ідеї, що жінки можуть піти на марш у неробочий час або взяти вихідний коштом власної зарплати. Але для багатьох це означає фінансові втрати, а також проблему через негнучкий робочий графік. Якщо держава хоче економити, то точно не на правах жінок».
Ще однією спірною ініціативою було об’єднання 8 березня з Днем матері. На думку активістки, така пропозиція підкреслює репродуктивну функцію жінок і зводить їхню роль виключно до материнства. «Фактично це звучить як заклик: «Всі жінки — матері, тому народжуйте». Але замість тиску на жінок слід створювати умови, щоб вони могли поєднувати роботу та материнство. Це і гідні виплати, і садочки з гнучким графіком, а не з 9:00 до 17:00, коли жінка ще на роботі, а дитину вже треба забирати», — пояснює вона.
Забезпечення дошкільною освітою — ще одна проблема, яка лягає переважно на плечі матерів. «Місць у садочках бракує, і якщо жінка не подала заявку одразу після народження дитини, вона може просто не потрапити в чергу. Внутрішньо переміщеним жінкам у Львові ще складніше, ніж місцевим мешканкам».
Тема насильства щодо жінок є однією з ключових, про яку потрібно говорити 8 березня.
«З одного боку, нам говорять: «Ви такі прекрасні, ми вас так любимо», а з іншого — статистика звернень жінок про випадки домашнього насильства просто вражає. І не тільки статистика —достатньо придивитися до того, що відбувається за сусідніми дверима. Це маніпуляція: дарувати квіти однією рукою, а другою бити по обличчю», — зазначає вона.
Чи зникнуть стереотипи, пов'язані з 8 березня
Щодо змін у сприйнятті цього дня, активістка переконана, що один день на рік нічого не вирішує. Проте поступово суспільство трансформується, і це помітно навіть у порівнянні з подіями 10-20-річної давнини.
«Коли ми виходили на перші марші у Львові, це були буквально кілька жінок біля Оперного театру. Наступного року нас було більше, але поліція заявила, що не зможе гарантувати нашу безпеку —бо на акцію прийшло ще більше опонентів, зокрема праворадикальних груп. Вони просто перекрили нам шлях. Це виглядало абсурдно: начебто в нас є Конституція, яка гарантує рівність, але ніхто не читає її глибше», — пригадує Марта Чумало.
Вона звертає увагу на формулювання, закріплене в Основному законі України: «У Конституції написано, що жінкам надають рівні права з чоловіками. Але чому це звучить так, ніби нам їх «надають»? Жінки, як і чоловіки, мають права людини за народженням.
Проте зміни все ж відбуваються. Суспільство стало більш чутливим до питань насильства та дискримінації, про які ще 20 років тому навіть не говорили відкрито.
«Раніше було неможливо уявити, що студентки вийдуть і говоритимуть про сексуальні домагання в університетах, у театрах, що прозвучать історії про викладачів і режисерів. Так, ці жінки стикаються з величезним хейтом, але вони не мовчать. Ми вже бачимо, як змінюється громадянське суспільство, як меншає патріархальних цінностей. І це не означає, що дискримінація зникла, але хоча б є дискусія, є рух уперед», — зауважує активістка.
За її словами, такі зміни — це довготривалий процес, що відбувається поступово. Кожна історія, кожна розповідь, кожен випадок підтримки важливі.
«Еволюція суспільства відбувається щодня. Коли ми починаємо говорити про порушення своїх прав, коли знаходимо в собі сили допомогти іншій жінці, коли проявляємо солідарність — це і є рушій змін. І навіть якщо ми не завжди поділяємо думки одна одної, важливо знаходити можливість підтримати жінку у складний момент. Це і є День солідарності, який має значення не тільки 8 березня, а й щодня», — зазначає правозахисниця.
Основні виклики для прав жінок в Україні
Сьогодні права жінок в Україні стикаються з низкою серйозних викликів, які загострюються на тлі війни, економічної нестабільності та суспільних трансформацій. За словами правозахисниці, ці проблеми не лише існували раніше, але й значно посилилися за останні роки.
Репродуктивний тиск
«Ми спостерігаємо зростання репродуктивного тиску – тобто примусу до народження дітей. Ця тенденція лише посилюватиметься, адже через війну країна втрачає людей, і це впливатиме на демографічну політику», — пояснює Марта Чумало.
Вона зазначає, що замість створення умов для того, щоб жінки самостійно ухвалювали рішення про материнство, держава може вдатися до обмеження їхніх прав, що стане серйозною загрозою свободі вибору.
Економічна нерівність та загроза експлуатації
Ще один важливий виклик — це погіршення економічного становища жінок.
«Можливості заробити гроші, прогодувати себе та дітей стають обмеженішими. Економічні труднощі спричинять більшу експлуатацію жінок, зменшення соціальних гарантій. Відповідно, жінки будуть змушені працювати більше, виснажуватися сильніше», — зазначає активістка.
Нестача стабільного доходу та соціального захисту посилює дискримінацію на ринку праці та робить жінок вразливішими до різних форм насильства та експлуатації.
Поствоєнний синдром та зростання рівня насильства
Ще одна проблема, про яку варто говорити, — це насильство з боку військових, які повертаються з війни.
«Ми вже бачили це після 2014 року, і це знову станеться: чоловіки, які пройшли війну, матимуть проблеми з контролем агресії. Те, що на фронті допомагало вижити, у мирному житті може перетворитися на насильство в сім’ях. Не всі будуть проявляти таку поведінку, але ми розуміємо, що рівень домашнього насильства зросте».
Окрім цього, вона говорить про збільшення випадків сексуального насильства та домагань, коли жінки стають об’єктом для реалізації бажань тих, хто має більше влади.
«Зараз в Україні багато зброї, а разом із нею — можливості використання її для залякування, тиску», — додає правозахисниця.
Доступ до якісної медицини
Ще один важливий аспект — це здоров’я жінок, яке значно погіршується через стрес та загальну ситуацію в країні.
«Рівень стресу, в якому ми живемо, призводить до зростання проблем із соматичним і психічним здоров’ям. Ми вже бачимо збільшення онкологічних захворювань, гормональних порушень, проблем із серцево-судинною системою. Всі мають мати доступ до якісної медицини».
Безпека у містах: домагання та загрози на вулицях
Окремою проблемою залишається небезпека для жінок у містах, особливо у публічних місцях та транспорті.
«Місто має бути безпечним для жінок і дівчат. Але ми маємо великі проблеми з сексуальними домаганнями – у транспорті, на вулицях, у гуртожитках. Вразливі жінки, зокрема студентки, змушені миритися з цим, бо немає дієвих механізмів захисту», — зазначає Марта Чумало.
Нерівність в оплаті праці
«Є зафіксовані випадки, коли на однакових посадах чоловіки та жінки отримують різну оплату. Наприклад, ми документували ситуацію в одній іноземній компанії: коли в них настала криза, вони звільнили частину співробітників-чоловіків, потім взяли жінок на ті ж самі посади, але з нижчою оплатою праці. Тобто робота залишилася тією самою, а зарплата зменшилася», — пояснює активістка.
Подібна ситуація є і на фронті. Жінки, які виконують бойові завдання, нерідко отримують посади, що не відповідають їхнім реальним обов’язкам.
«Ми бачили випадки, коли жінка-снайперка або військовослужбовиця виконувала ту ж саму роботу, що й чоловік, але офіційно значилася кухаркою чи, наприклад, директоркою лазні, якої взагалі не було на цій ділянці фронту. Через прогалини в законодавстві вони отримували значно нижчу зарплату, ніж чоловіки, які виконували ті ж самі завдання».
Нерідко механізм дискримінації є у додаткових виплатах, які отримують чоловіки.
«Візьмімо, наприклад, школу. Якщо уважно переглянути тарифну сітку й виділити маркером зарплати чоловіків, то стане очевидним, що вони отримують більше, ніж жінки на тих самих посадах. Це відбувається тому, що їм часто додають якісь довантаження – класне керівництво, гуртки, чергування, які можуть навіть не виконувати, але за них йде оплата», — пояснює правозахисниця.
Ще одним фактором розриву в зарплатах є гендерна сегрегація у сфері зайнятості.
«Якщо ми подивимося на високооплачувані сфери, наприклад, IT, то побачимо, що жінки там здебільшого працюють тестувальницями або виконують інші допоміжні ролі. А ось розробники, керівні позиції – це в основному чоловіки. В результаті маємо таку піраміду».
На думку Марти Чумало, Міжнародний день боротьби за права жінок і миру має залишатися нагодою для осмислення викликів, із якими стикаються жінки в Україні, особливо під час війни.
Читайте також: «Важливо, щоб вона не почувалась ізольованою», — львівська активістка захисту жінок від домашнього насильства Марта Чумало.
