Від початку року на Львівщині виявили понад півтори сотні випадків туберкульозу

Про це у відповідь на інформаційний запит журналістки ІА Дивись.info повідомив виконувач обов'язків гендиректора у Центру легеневого здоров'я Любомир Рак.

Березень — місяць боротьби з туберкульозом, тож ми шукали відповіді на найпоширеніші питання про цю хворобу.

Захворюваність на туберкульоз на Львівщині

Там кажуть, що серед усіх випадків виявлення недуги є один — серед дітей віком 15-19 років.

У Центрі легеневого здоров'я уточнили, що до 2019 року у Львівській області поступово знижувалась захворюваність на туберкульоз. А втім, «після різкого зниження захворюваності, яке відбулось через обмежений доступ населення до медичних послуг на тлі пандемії коронавірусу, вже 2021 року воно зросло».

Це пов'язано зі стабілізацією роботи системи охорони здоров'я в умовах пандемії та поверненням до звичного ритму роботи первинної ланки надання медичної допомоги, додає Любомир Рак.

З початком повномашстабної війни захворюваність зросла

За даними Центру легеневого здоров'я, з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року зафіксували «стрибок» захворюваності на туберкульоз, зокрема через вимушених переселенців, котрі поселились на Львівщині, а також військових.

Уже торік недугу діагностували у 1150 мешканців регіону. Це на 17,7% менше, ніж роком раніше — 2023-го.

Нині ж на стаціонарному лікуванні, себто в медзакладі, перебувають 237 людей, серед яких з діагнозом «туберкульоз» — 54 пацієнти. Вдома ж лікуються 434 людини і отримують допомогу амбулаторно.

Що це за недуга?

Інфекційне бактеріальне захворювання. Воно спричинене мікобактерією, котра зазвичай вражає легені. Передається повітряно-крапельним шляхом від людини до людини.

Як розповів в.о гендиректора Центру легеневого здоров’я Любомир Рак, ідеться про такі симптоми недуги:

• кашель, який триває понад два тижні;
• крововідхаркування (відкашлювання з дихальних шляхів крові або кров'янистого мокротиння);
• підвищена втомлюваність, а також слабкість;
• підвищена пітливість, зокрема серед ночі;
• суттєве схуднення без причин;
• температура (має значення навіть незначне підвищення – до 37 – 37,2°С);
• задишка при незначному фізичному навантаженні;
• біль у грудній клітці.

Що брешуть про недугу?

А втім довкола туберкульозу досі вигадують низку історій, які не мають зв'язку із реальністю. Їх вже встигли спростувати у Міністерстві охорони здоров'я України. Переказуємо найпоширеніші.

Міф-1. Часто-густо можна почути, що туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.

Як насправді?

Туберкульоз передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування.

Міф-2. Аби не підхопити недугу, варто частіше мити руки та прибирати там, де є великі скупчення людей

Як насправді?

Мити руки і прибирати дійсно необхідно, це допомагає запобігти багатьом хворобам. Але це не допоможе захиститись від туберкульоз. Оскільки туберкульоз передається повітрям, єдиний спосіб знизити ризик – регулярне провітрювання. У медустановах, де хворі на туберкульоз проходять лікування, ще застосовується постійне ультрафіолетове опромінення повітря. Якщо у вашому оточенні є людина, яка кашляє понад два тижні – краще делікатно порекомендувати їй звернутися до сімейного лікаря. Ще один момент – у будь-якому випадку спілкуватися з такою людиною краще просто неба – там туберкульоз, як і інші інфекції дихальних шляхів, не передається.

Міф-3. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.

Як насправді?

За певних умов ризик захворіти збільшується. На туберкульоз частіше хворіють безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги. Ризик приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку. Тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Як ми бачимо, від більшості цих обставин ніхто не застрахований.

Міф-4. У СРСР туберкульоз був під контролем, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження. Проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування радянської диспансерної системи.

Як насправді?

Нині захворюваність на туберкульоз в Україні є на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. Інша річ, що завдяки неконтрольованому застосуванню антибіотиків у ті часи, Україна, як і решта пострадянських країн, страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби.

Суцільне флюрографічне (або правильніше – радіологічне) обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення ані туберкульозу, ані інших захворювань унаслідок малої чутливості і нездатності виявлення причини змін в легенях, кажуть у МОЗ.

Пояснюють: нині, на відміну від попередніх часів, існують надійні та швидкі методи лабораторної і радіологічної діагностики. Усі вони доступні в Україні. Щоб ефективно застосовувати ці методи, необхідно вчасно запідозрити захворювання. Для цього сімейні лікарі зобов’язані проводити опитування стосовно наявності чинників ризику і симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз (тривалого кашлю, пітливості, тривалого, навіть незначного, підвищення температури, слабкості, схуднення) за звернення до них з будь-якого приводу. За результатами цього опитування людину можуть скерувати на радіологічне обстеження та аналізи.

Міф-5. Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу, становить велику небезпеку для оточення.

Як насправді?

Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Через декілька тижнів після початку лікування, така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник. Єдина умова – щоденний прийом ліків, що призначені з урахуванням чутливості.

Міф-6. Туберкульозом можна заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті.

Як насправді?

Туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції, пояснюють фахівці. Зазвичай заражаються люди, які проводять з хворим на туберкульоз легень тривалий час: приблизна межа – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування. Тож на реальний ризик наражаються люди, які живуть або працюють з особою, яка кашляє тривалий час, але не обстежується на туберкульоз і не лікується.

До того ж, значна кількість дорослих людей вже інфікована туберкульозом. 90% з них ніколи не захворіє – природний протитуберкульозний імунітет дуже сильний.

Міф-7. Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта, крім того, в уколах ліки краще засвоюються.

Як насправді?

Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома.

У залежності від стану пацієнта та обставин його життя, або він сам може приходити до лікувального закладу, або йому приносять ліки. Доцільність цього обґрунтована такими фактами:

• Пацієнт з туберкульозом, який акуратно лікується, не потребує ізоляції. Нагадуємо про перший міф.
• Стан більшості хворих зазвичай значно покращується через декілька тижнів лікування, тож необхідності у особливому спокої та догляді немає, людина може працювати впродовж курсу лікування, якщо це не викликає перевтоми.
• Майже всі протитуберкульозні ліки краще приймати у пігулках, за необхідності ін’єкції роблять на пункті амбулаторного лікування.
• Перенаселені лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.
• Лікування туберкульозу тривале, воно потребує від 6 до 20 місяців. Перебування у звичному оточенні, підтримка сім’ї та друзів, посильна робота та захоплення допомагають пацієнту пережити цей складний час.

Проте є випадки, коли пацієнти потребують стаціонарного лікування. У лікарнях, які не перевантажені, легше створити гідні і безпечні умови для них.

Міф-8. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.

Як насправді?

Здебільшого навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Нині в Україні є безкоштовними всі заходи вчасної діагностики туберкульозу і всі препарати для лікування різних форм захворювання, доступні в світі. Однак, якщо людина приймає ліки з перервами, або взагалі відмовляється від лікування завчасно, збудник стає «тренованим» до дії ліків – набуває медикаментозної стійкості. При такій формі захворювання лікування триватиме довше, і воно є менш ефективним. А також у цьому разі людина поширює стійкі форми інфекції до свого оточення, тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.

Міф-9. Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.

Як насправді?

Так, лікування може призводити до побічних реакцій. Вони можуть потребувати лікування, але за тяжкістю їх не можна порівнювати із туберкульозом. Єдине, що зробило туберкульоз виліковним – це спеціальні антибактеріальні ліки. Світова наука витрачає значні ресурси на пошук нових, більш ефективних препаратів, які дозволять скоротити час лікування і мають менше побічних ефектів. Усі «традиційні» засоби боротьби з туберкульозом (собачій чи борсучій жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання. У такий спосіб намагалися компенсувати дефіцит необхідних для одужання харчових речовин– білків, мікро- і макроелементів. Але в ті часи туберкульоз усе одне був смертельною недугою. Тож, одужати без спеціального лікування не можна.

Міф-10. Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – місце ін’єкції часто довго не загоюється. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одне хворіють.

Як насправді?

Вакцинація проти туберкульозу (БЦЖ), яку роблять на 3-5 день життя дитини за відсутності протипоказань, є однією з найбезпечніших. Ускладнення, більшість з яких не потребує лікування, трапляються менше, ніж у 1% випадків. Нагноєння і утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція, що може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету.

Однак вакцинація дійсно не може повністю захистити від зараження і захворювання, а лише знижує ризик. Та саме завдяки вакцині нині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко, у них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або ставали інвалідами: передусім, туберкульозного менінгіту, туберкульозу хребта.

Звертаємо увагу, що цей матеріал є ознайомчим, його не варто сприймати як підґрунтя для вставлення діагнозу. Якщо вам потрібна допомога, зверніться до фахівця.