Цей день в історії: 112 років тому у Львові виникли «Українські січові стрільці»

Журналіст ІА Дивись.info розповідає основні факти з історії січового стрілецтва.

Виникнення і поширення на Галичині

«Січові стрільці» постали як українське військове товариство. Про заснування організації оголосили у Львові 18 березня 1913 року на зборах, які ініціювали діячі Галичини. На цьому ж зібранні головою мілітарного товариства (отаманом) затвердили Володимира Старосольського. Обов'язки заступника (осавула) мав виконувати Дмитро Катамай.

Важливою особою для формування стрільців також є Кирило Трильовський. Саме він зміг переконати тодішню владу Галицького намісництва затвердити статут товариства. На основі цього документа організація й змогла виникнути.

Стрілецькі товариства швидко поширилися по усій території Галичини. Про це свідчить відкриття організацій у:

• Бориславі (керівники — Клим Гутковський, Левко Лепкий, Пилип Левицький), 
• Сокалі (керівники — Осип Демчук, Осип Семенюк), 
• Яворові (керівник — Роман Харамбура), 
• Ясениці Сільній (керівник — Григорій Коссак).

Ці осередки, зазвичай, засновували як окремі секції при місцевих товариствах «Січ» або «Сокіл». До початку Першої світової війни стрільці утворили 96 товариств на Галичині. Частина з них підпорядковувалася «Українському січовому союзові», а інші — «Соколу-Батьку».

Чим займалися січові стрільці

Організація чітко визначала пріоритетними два типи витрат:

• на придбання зброї (зокрема, карабінів з пристроєм до кімнатної стрільби та кімнатних набоїв);
• на забезпечення стрільців інструкціями та підручниками з військової справи. До слова, зусиллями спеціальної комісії товариства було випущено десяток підручників з теорії військової підготовки.

Для членів січового стрілецтва проводили навчання в передмістях Львова. Зокрема, учасники проходили постійний теоретичний і практичний військовий вишкіл. Цими навчаннями керували старшини запасу австрійської армії Михайло Волошин та Степан Рудницький. Основні заняття проводили з польової та бойової служби, стрільби, технічних основ зброї.

Січові стрільці також проводили спільні польові вправи. Вперше такий захід організували спільно з «Повітовою січчю» у квітні 1914 року.

А наймасовішим виступом товариства стало Шевченківське свято 28 червня 1914 року у Львові. Це був перший відкритий виступ близько 500 стрільців в одностроях. Додатково деякі з учасників були озброєні гвинтівками. На своєрідному військовому марші-параді були представлені старшини українських стрільців, кінний відділ, декілька чот (взводів) зі львівських та обласних осередків. Тоді ж пройшов перший показовий виступ бориславського стрілецтва, яке показало свій стройовий вишкіл на площі «Сокола-Батька».

У роки Першої світової війни

З початком Першої світової війни долучитися до «Українських січових стрільців» були готові 28 тисяч добровольців. Це були люди, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради долучитися до боротьби проти Російської імперії. З усіх добровольців влада Австро-Угорщини обрала 2,5 тисячі людей та сформувала з них легіон Українських січових стрільців. Угруповання стало першим українським національним бойовим підрозділом за останні два століття.

Усіх стрільців було поділено на 10 сотень по 250 бійців, згодом їх відправили на вишкіл до Закарпаття. Після коротких навчань січові стрільці воювали у складі бригад австрійської армії у Карпатах.

Зокрема, легіон уславився боями проти російських військ за гору Маківка наприкінці квітня — на початку травня 1915 року. Росіяни планували захопити гору, щоб полегшити свій подальший наступ. Врешті їм це вдалося, однак вони втратили у боях близько трьох тисяч убитих і поранених солдатів. Водночас у лавах Січових стрільців загинули понад 40 бійців, близько 70 дістали поранення, а ще понад 30 потрапили в полон.

Окрім цього, легіон Українських січових стрільців брав участь у боях у Борецькому й Ужоцькому перевалах, під Галичем, Бережанами, під час Брусиловського прориву російської армії, а також біля гори Лисоня.

Цікаві факти про січове стрілецтво

• У 1914 році січові стрільці склали присягу на вірність не лише цісарю Австро-Угорщини, а й Україні. Це відбулося таємно.
• У різний час членами або командирами Українських січових стрільців були Євген Коновалець, Андрій Мельник, Петро Франко, Олена Степанів, Дмитро Вітовський, Іван Чмола, Василь Вишиваний.
• У складі легіону Українських січових стрільців існувала жіноча чота, до якої належали щонайменше 36 стрілкинь та санітарок.
• Українські січові стрільці мали спеціальний орган, кіш, який проводив набір добровольців.
• Січові стрільці мали також і власні нагороди: Хрест легіону Українських січових стрільців, Галицький хрест, Хрест Українських січових стрільців (або Мазепинський).
• Звання в легіоні поділялися на старшинські та підстаршинські й рядові. До першої категорії належали ранги полковника, підполковника, отамана, сотника, поручника, підпоручника й хорунжого. До другої — підхорунжого, десятника, вістуна, старшого стрільця та стрільця.
• Після Першої світової війни легіон Українських січових стрільців став частиною Української галицької армії.
• У 1917 році в Києві створили Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців, який згодом став полком, а потім — корпусом і групою Січових стрільців.

Також ІА Дивись.info розповідала про зародження і дільність товариства «Сокіл».