Які особливості майбутнього крематорію у Львові та коли його збудують — архітектор Маркіян Максимюк

Про те, яким буде львівський крематорій та з якими труднощами мають справу архітектори у його реалізації, у межах події «Місце тиші. Львівський крематорій» в Музеї міста розповів Маркіян Максимюк —  архітектор студії «ZMIST», команда якого співпрацює з колегами, які перемогли у конкурсі.

Журналістка ІА Дивись.info відвідала дискусію та розповідає основне зі слів спікера.

Конкурси — це велике благо для архітектури

За словами Маркіяна Максимюка, студія «ZMIST» займається як масштабними містопланувальними проєктами, так і меншими завданнями. Серед важливих реалізованих і відзначених ідей — проєкт громадського простору на Сихові: «Ми є призерами конкурсу “Площа Довженка”. Це великий містопланувальний громадський проєкт, який, на жаль, через війну наразі в очікуванні».

Ще один вагомий конкурс, у якому брала участь студія, стосувався вулиці Замкової у Львові. Маркіян Максимюк наголосив, що конкурси стали важливою платформою для розвитку архітекторів, особливо в українському контексті, де такої практики ще нещодавно майже не було.

Максимюк наголосив, що завдяки конкурсам з’явилась реальна можливість сформувати команду, незалежно від віку чи досвіду, і реалізовувати ідеї в публічному просторі.

Окрему увагу архітектор звернув на конкурс 2021 року, який стосувався проєкту будівництва крематорію. Він підкреслив, що в Україні така інфраструктура є рідкісною і перебуває у вкрай поганому стані. За його словами, крематорії функціонують лише в кількох містах — Одесі, Дніпрі, Харкові й Києві. У деяких із них об’єкти або ще закінчені, або тимчасово не працюють.

«У Києві крематорій працює, але його технічний і візуальний стан — жахливий. Хоч це дуже крутий зразок модерністичної архітектури», — зазначив Маркіян Максимюк.

Він також нагадав про інші проєкти, представлені на згаданому конкурсі, зокрема рішення студії «O.M.Shumelda», яка здобула друге місце, та «replus bureau», яке посіло третє місце.

Проєкт крематорію — це колаборація Берліна і Львова

Як уточнив Маркіян Максимюк, серед авторів проєкту — архітектори Павло Заботін, Любов Копейкіна, Віктор Копейкін та Олена Кобец. У цьому проєкті ні він, ні його студія «ZMIST» безпосередньо не брали участі на етапі конкурсу, проте згодом долучилися до його подальшої реалізації.

«Це команда з Маріуполя — мої товариші, які вже понад десять років працюють у Берліні. Вони давно ведуть діяльність у знаних бюро. І це конкурс, у якому вони перемогли самостійно», — пояснив архітектор.

Проєкт вирізняється чіткою архітектурною логікою і чуттєвим символізмом. Основою композиції є квадратна будівля, що має дзеркально розміщений перед собою відкритий простір колумбарію. За словами Маркіяна Максимюка, така геометрія створює відчуття симетрії й врівноваженості.

Ключовим елементом проєкту є центральний тунель, який розрізає основний об’єм будівлі. Цей світлий прохід містить водойму, яка працює і як штучна, і як накопичувач дощової води. Водночас тунель несе глибоке символічне значення: «Це ніби міст над водою, коли ти переходиш з одного світу в інший. Просте рішення, але воно дуже чуттєве, і воно працює», — зазначив архітектор.

Важливою складовою візуальної мови проєкту є контраст між темним цегляним об’ємом і світлим проходом, який фахівець трактує як «вхід у щось нове». Світлий тунель, зі слів фахівця, повинен залишатися саме таким — джерелом світла, простором переходу і роздумів.

Попри те, що проєкт переміг без участі львівської студії, згодом виникла потреба у його адаптації до місцевих умов і реалізації. «Ми створили колаборацію між нашим офісом і між ними. І ми домовилися, що рівноцінно відповідаємо за цей об’єкт», — наголосив Маркіян Максимюк.

Про кремаційні печі та інші технічні аспекти

За словами архітектора, проект передбачає встановлення таких печей, які не є мурованими, а як мобільне обладнання, що дає можливість легко налаштувати печі, транспортувати їх, і навіть демонтувати, якщо це буде необхідно.

«У нас є великий кремаційний зал, і передбачено два місця для печей з можливістю розширення — встановлення третьої пічки в майбутньому», — пояснює Маркіян Максимюк.

Ще одним важливим елементом цього проєкту є рекупераційне обладнання, яке допоможе акумулювати тепло, що утворюється під час роботи кремаційних печей. Ця технологія дозволить не лише зробити будівлю енергонезалежною, але й передавати частину енергії на інші потреби.

«Ми хочемо встановити систему, яка буде збирати тепло і, можливо, передавати його в інші частини будівлі або використовувати для самопідтримки. Але наразі, через бюджетні обмеження, ми не можемо це зробити», — зазначає архітектор.

Колумбарії є важливою складовою проєкту, і вони розроблені таким чином, щоб не лише бути функціональними, але й створювати лаконічну, естетичну атмосферу. Це серії ніш, у яких розміщуватимуть урни з прахом, створюючи компактний і зелений простір.

До слова, проєкт має можливість для розширення. Технологія, що дозволяє легко множити кількість колумбаріїв, дає змогу будувати нові одиниці за потребою на території Голосківського кладовища.

Маркіян Максимюк також порівнює український проєкт з міжнародними практиками, де кремація і колумбарії вже давно стали звичною практикою. За його словами, у деяких країнах, зокрема в Німеччині та Італії, до 70% поховань проводять через кремацію, адже це для мешканців багатьох країн просто вигідніше.

Особливості фінансування та важливість деталей

За словами архітектора, в процесі пошуку коштів залучають різні можливості, включаючи потенційне кредитування, а також можливе використання донорських коштів для закупівлі спеціалізованого обладнання, зокрема кремаційних печей.

«Точно можна сказати, що джерела фінансування різні, але на сьогодні вартість будівництва з усіма витратами складає близько 170 мільйонів гривень», — додає Маркіян Максимюк.

Однією з головних тем, що виникає на етапі проєктування, є питання інтер'єрів. «Експерти кажуть: навіщо вам інтер’єр? Але насправді інтер'єри — це важлива частина концепції, яка створює атмосферу будівлі. Ми не хочемо, щоб це був просто примітивний простір», — пояснює фахівець.

Проєкт львівського крематорію передбачає планування із чітким розділенням функціональних зон. Одна частина будівлі — суто технологічна. Вона включає в себе:

• приймальне відділення;
• холодильне обладнання;
• приміщення для обмивання;
• кремаційну залу з печами;
• технічні приміщення для зберігання води та обслуговування систем.

Це закритий для відвідувачів простір, де відбувається весь процес кремації.

Інша частина, що розташована з протилежного боку тунелю, є відкритою для родичів і відвідувачів. Вона включає:

• рецепцію та адміністративну частину;
• зал очікування;
• церемоніальний зал (капличку);
• кімнату останнього прощання;
• пункт видачі урн.

За словами архітектора, буде ще й кімната останнього прощання, нововведення, яке враховує практики інших країн: «Це буде окрема кімната з перегородженням зі скла та шторою. Родичі можуть бути присутні під час моменту завантаження труни в піч. Ця опція — не обов’язкова, але така послуга є», — каже Маркіян Максимюк.

Церемоніальна зала спроєктована так, щоб бути нейтральною та пристосованою для представників різних конфесій.

Окремо вирішують інші деталі — укриття, інтер’єрні рішення, логістика пересування. Але основна ідея: створити простір, де технологія, людяність і архітектура не суперечать одне одному, а взаємодіють.

Чи є попит на кремацію

«Ми бачимо, що попит є. Особливо — серед тих, хто мешкав за кордоном. Наприклад, у Польщі. Там кремація — звична практика. У них понад 60 крематоріїв по всій країні», — пояснює архітектор.

Для порівняння, в Україні повноцінні крематорії є лише в кількох вищезгаданих великих містах. Львів досі не мав власного об’єкта, тому людям доводиться шукати в інших містах: «Наразі, щоб кремувати тіло, люди звертаються в інші міста. Найближче — Київ. Але це потребує окремої логістики, транспортування і, зрозуміло, часу і коштів». Попри все, запит на кремацію в місті є.

«У Польщі — також християнська культура, але крематорії працюють, і люди ними користуються. Просто в них це доступно. Коли воно стане доступним і у нас — думаю, люди обиратимуть частіше», — каже фахівець.

В чому труднощі реалізації проєкту

Проєкт крематорію, який реалізують на території Голосківського кладовища у Львові, поступово починають реалізовувати. За словами Маркіяна Максимюка, на місці старих виробничих приміщень, які вже демонтовані, розпочали зведення будівлі.

Процес проєктування та реалізації, однак, не був простим. Попри те, що архітектурний конкурс завершився перемогою ще 2021 року, робота над проєктом з містом і комунальним підприємством фактично тривала до початку 2025 року.

«Цей проєкт рухався дуже складно. Нам постійно бракувало вихідних даних. Наприклад, на ділянці не було підведено води, і місто довго не могло вирішити цю проблему», — згадує архітектор.

Вже 2025 року, після довгих узгоджень і часткової зміни команди, проєкт отримав усі необхідні вихідні дані. Цього ж року відбулося офіційне закладання символічного каменю.

Однак і після старту реалізації труднощі не зникли. На момент розмови — проєкт уже декілька місяців перебуває на етапі проходження експертизи: «Це технічно надзвичайно складний проєкт. Печі, технології, санітарні вимоги — усе це для нас і для експертів нове. Тому процес дуже повільний».

Маркіян Максимюк звертає увагу на системну проблему: в Україні немає усталеної практики будівництва подібних об’єктів, тому навіть фахівці, які перевіряють документацію, часто не мають чітких орієнтирів та зважають про можливі ризики з боку владних структур.

«Цей проєкт на сьогодні має 21 том. І це ще ми тільки на етапі експертизи. Більшість цих томів виконують різні підрядники — п’ять чи шість організацій, загалом більше 20 людей працює з 2021 року», — розповідає Маркіян Максимюк.

«Ми ще навіть не почали будівництво — а вже пройшли шлях, який під силу не кожному. І все ще попереду. Але ми віримо, що разом із замовником, з містом, ми реалізуємо цей об’єкт добре. Не просто функціонально, а так, як він заслуговує — з гідністю».

Чи є терміни реалізації крематорію

Враховуючи масштабність, складність і бюрократичні перепони, реалізація крематорію у Львові запланована в кілька етапів. За словами архітектора, це дозволяє розпочати роботу об’єкта раніше, не чекаючи завершення всіх оздоблювальних і другорядних робіт.

Першим закінчать основну частину — будівлю з фасадом, вікнами, технологічним обладнанням і печами, тобто все, що потрібно для повноцінного запуску кремаційного процесу.

«Наша мета — повністю закрити контур будівлі, запустити технологічну частину. Щоб кремація могла відбуватись. Але адміністративне наповнення, ідеальні інтер’єри, церемоніальна частина — це наступний етап», — пояснює Маркіян Максимюк.

Адміністрування, зі слів фахівця, на перший час може відбуватися в інших наявних приміщеннях комунального сектору, так само як і організація церемоніалів.

«Ми не можемо не зробити фасад. Це не те, що можна відкласти. Якщо не закрити будівлю — вона почне замокати. Технологічно це неправильно», — додає він.

Другий етап передбачає завершення церемоніальної та адміністративної частини, зокрема реалізацію інтер’єрних рішень і створення колумбаріїв.

Після трьох років затримок із технічними умовами, зокрема — з підключенням води, команда отримала позитивний імпульс лише, як загадували раніше, на початку 2025 року. Станом на травень 2025 року проєкт майже завершив проходження експертизи. Є план оголосити тендер до кінця місяця, однак, як наголошує Маркіян Максимюк, далі робити прогнози складно. Наразі про конкретний термін закінчення будівництва споруди не йдеться.

Нагадаємо, що раніше росіяни поширювали фейки, що зведення у Львові крематорію пов'язано з великими втратами ЗСУ.