Art Walk — мистецька прогулянка, яка дозволяє не тільки подивитися на виставки та картини в галереях, але й поспілкуватися про них та познайомитися з людьми, які цікавляться або творять візуальне мистецтво.
У межах Львівського галерейного вікенду 26 квітня президентка Української Асоціації Галеристів, засновниця Gallery 101 та артменеджерка Марта Троцюк провела спеціальний Art Walk.
Журналістка ІА Дивись.info відвідала його та розповідає про особливість такої мистецької прогулянки.
Що таке Art Walk та як він відбувається
Марта Троцюк розповіла, що ідея організовувати такі Art Walk виникла приблизно 6 років тому. Тоді вона не зустрічала чогось подібного в Україні, однак знала про таку практику мистецьких прогулянок за кордоном. До повномасштабної російсько-української війни галеристка проводила їх частіше, тепер — раз-два на рік — саме в межах Львівського галерейного тижня.
«Увесь сенс Art Walk, що ти не просто приходиш кудись, а тебе там зустрічають та чекають, готові слухати, відповідати на питання, відкрито спілкуватися. У цьому вся ідея — програма, яка залучає людей. Не просто подивитися, а порефлексувати в групі тих, які хочуть також пізнавати мистецтво», — каже Марта Троцюк.
Вона зазначає, що інколи люди можуть соромитися одними заходити в галерею, тому мета такого Art Walk — подолати ці бар’єри:
«Людям може бути не комфортно самому заходити в галерею. Це щось схоже, як зайти в дорогий бутик, тобі здається, що тебе там не чекають, бо ти не можеш дозволити собі щось купити. Водночас це зовсім не так, бо в артпросторах — тебе завжди чекають. Тому людям набагато легше, коли це хтось організує, з кимось туди завітати, а потім вони вже приходять самі».
Крім того, мистецькі прогулянки допомагають відволіктися від буденності. На початку повномасштабної російсько-української війни Марта Троцюк разом з іншими галеристами організовувала благодійну подію «Львів зустрічає» для вимушених переселенців, щоб допомогти їм розслабитися, подолати стрес та інтегруватися в нове місце. Тоді вони також відвідували різні артпростори в місті.
«Спочатку було трохи лячно, бо я не розуміла, яка буде реакція, адже люди приїжджали з різних регіонів України, що були вже окуповані. Історії були страшні. Однак вони приходили на подію та протягом неї відкривалися. Тому я зрозуміла, що це їм потрібно. У перші два місяці повномасштабного вторгнення було ще важко сприймати щось таке експресивне та гучне, а мистецтво досить інтимне. Ти можеш його споглядати в тиші. Воно не потребує викиду якихось емоцій, а це може навпаки заспокоїти», — розповідає артменеджерка.
Цього разу для Art Walk вона обирала галереї за двома принципами. По-перше, щоб вони були близько одна до одної. По-друге, щоб показати вибірку, де було видно, як галереї вже з історією — «Дзиґа», «Зелена канапа», «Артгалерея мадам Пальмгрен», так і нові простори — «Світло», «Berliner Strasse», «Моно». Крім того, учасники прогулянки, а їх було близько 25 людей (не тільки зі Львова, але й з інших міст України), мали особливу нагоду завітати до майстерні художника Сергія Савченка.
«Артгалерея мадам Пальмгрен»
Першою зупинкою мистецької прогулянки стала «Артгалерея мадам Пальмгрен», що розташована на вул. Івана Федорова, 8. Вона відкрилася у Львові в 2012 році. Тут відбуваються постійні виставки робіт сучасних художників з різних країн світу, а також організовують майстер-класи зі живопису.
«Ми працюємо у складний час. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії до України наша галерея була одна із перших, яка відкрилася. Це було 12 березня 2022 року. Ми сказали, що досить впадати у відчай. Ми маємо жити — сьогодні, завтра, стільки нам відведено, — пригадує директорка «Артгалереї мадам Пальмгрен» Вікторія Рибак.
У галереї під час Art Walk можна було побачити нову виставку, яка тільки мала відкритися тут, — «Натура…» львівської мисткині Тетяни Тарасенко.
«Ця мисткиня смілива у своїй творчості. Тому що мало хто з митців та мисткинь може відверто говорити про оголену чоловічу натуру. Ця виставка про тендітність, вразливість, відвертість. Кожна робота за себе може розказати. Наприклад, ця центральна робота "Адам і Єва" є інтерпретацією біблійних персонажів», — додає Вікторія Рибак.
«Дзиґа»
Друга зупинка Art Walk — артпростір «Дзиґа», на вулиці Вірменській, 35. Вона розташована в будівлі, де раніше жиди монахи з Монастиря домініканців.
У 1993 році студентське братство активістів та митців, серед яких були Маркіян Іващишин та Влодко Кауфман, заснували мистецьке об’єднання «Дзиґа». Згодом, у березні 1997 році відкрили галерею. Відтоді тут організовують виставки, як вже відомих митців, так і тих, які лише розпочинають свій творчий шлях.
«"Дзиґа" — один з найдавніших просторів у Львові, який вже 32 роки живить своєю культурою і формує мистецьке середовище міста. Це простір експериментів та сучасного мистецтва, де ви можете побачити щось зовсім нестандартне та унікальне поміж галерей Львова», — каже артменеджерка «Дзиґи» Тетяна.
З 17 квітня по 20 травня у «Дзизі» триває виставковий проєкт «Вікна у вікна» Петра Грицюка. Митець працює з таким матеріалом як метал. Тут можна побачити роботи, що він створив на старих вікнах, які люди змінили в будинках на нові. Зокрема, в експозиції є вікна з будинку на Сихові, який постраждав після одного з обстрілів Росії по Львову.
Петро Грицюк зазначає, що спочатку він збирає вікна, а тоді на них накладає свої роботи. Ескізи до них малював просто в себе на балконі, де спостерігав вигляд з-за вікон у сусідніх будинках.
«Цей проєкт я ще планував ще 2-3 роки тому. Це історія з мого життя про мікрорайону на вул. Малоголосківській (йдеться про район у Львові — приміт. ред), в яких переїхав ще у 2019 році. Раніше він був дуже зелений і не було багато новобудов. З роками все змінилося. Зараз там їх безліч. Якось я вийшов на балкон і побачив, що замість дерев, там багато вікон. У новобудовах вони — панорамні, тому ти можеш спостерігати те, що робиться навколо. Так, мені захотілося зробити такий проєкт про вікна, за кожним з яких вирує своє життя. Відтворити на них такі специфічні моменти», — розвідає митець.
«Зелена канапа»
Наступна локація прогулянки — галерея сучасного мистецтва «Зелена канапа», що зовсім поряд з «Дзигою» — на вул. Вірменській, 7. Вона розташована під дзвіницею Вірменського собору, в будівлі середньовічного вірменського суду, який називали «хуц».
Галерею відкрили у 2006 році. Її засновнице є випускниця кафедр реставрації творів мистецтва в Львівському коледжі ім. Івана Труша та Львівській академії мистецтв Олеся Домарадзька. Виставки у галереї змінюються кожного місяця.
«Галерея називається "Зелена канапа", і багато-хто думає, що її так назвали на честь дивану, який розміщений тут. Однак насправді це натхненно назвою роботи львівського художника Войтовича. У нього була така картина з моделлю, яка позує на зеленій канапі, і власниці галереї сподобалася ця назва. Тому цю канапу, яка є в нас ми знайшли вже пізніше», — розповіла артменеджерка галереї.
Під час мистецької прогулянки в «Зеленій канапі» тривали останні дні для огляду виставки «Діалог поза часом» Володимира Стецули та Володимира Луцика.
Художник Володимир Стецула (1958 р.н.) співпрацював з галерею з перших днів її заснування. У 2021 році він запланував виставку з товаришем, художником з Риму, українцем Володимиром Луциком. Однак Володимир Стецула раптово помер у 2022-му році. Виставка є певною ретроспективою його творів: з найдавніший, що датовані 1984 роком.
Володимир Луцик уродженець Золочева (1968 р.н.). Він — випускник Львівської академії мистецтв. Зараз мешкає в Римі. На виставці в «Зеленій канапі» можна було побачити його серію абстрактних «Краєвидів» та образи людини з серії «Вечеря» та інших роботах (2019-2025 років), які раніше не експоновали в Україні.
MONO
У межах Art Walk також вдалося побувати в муніципальному культурному просторі MONO, який розташований на площі Ринок, 21. Його відкрили в грудні 2024 року. Ідейницею та координаторкою проєкту є уповноважена Львівської міської ради з питань культури Наталія Бунда.
MONO створили у відреставрованому приміщенні кам’яниці XVII століття. Він є частиною мережі Unbroken Art.
Простір називається «MONO», бо тут відбуваються виставка якогось одного об’єкта, що змінюється кожні автора місяці. Крім того, ідея простору — це робота з травмою та зцілення за допомогою мистецтва.
Зараз тут діє спільний виставковий проєкт Андрія Боярова та Влодка Костирко — «Jolanta». Він —про майже невідомі факти з історії мистецтва та культури.
«Світло»
Ще одна мистецька локація — галерея «Світло», що розташована у дворику на Валовій, 19. Ця галерея розпочала свою роботу в грудні 2021 року.
«Ми незалежна галерея молодого мистецтва. Назва галереї "Світло", тому що ми хочемо бути світлом, яке підсвічує молоде мистецтво. Зараз ми розуміємо, що молоде мистецтво — це дуже широкий спектр», — каже кураторка та менеджерка галереї «Світло» Олена Поліщук.
Під час Art Walk у галереї експонували виставку художника з Одеси Стаса Жалобнюка «Pontus euxinus». Вона приурочена другим роковинам смерті засновника галереї Дмитра Пащука. На початку війни він став добровольцем та моряком. Загинув на Херсонщині.
«Кожного березня ми робимо особливі проєкти для Дмитра. На цій виставці більшість робіт про стосунки Стаса Жалобнюка з горизонтом Чорного моря та як сильно вони змінювалися під час повномасштабного вторгнення Росії до України. В усіх роботах де є жіноче тіло — це змальовано з його дружини Анни. Він малює зараз лише її. Художник зображує тіло горизонтально, натякаючи цим на горизонт Чорного моря», — зазначила Олена Поліщук.
Berliner Strasse
Шоста зупинка мистецької прогулянки — галерея сучасної фотографії Berliner Strasse, що на пл. Соборній 9. Тут відбуваються фотовиставки, лекції та інші творчі події.
«Наша формація спеціалізується суто на аналоговій фотографії. Галерея працює як публічний простір. Ми маємо і кав’ярню, і бібліотеку з фотокнигами. Зараз у нас виставка полароїдної фотографії, де є роботи 15 різних українських фотографів. Вони працюють з художньою фотографією та відроджують культуру полароїдних знимків в Україні», — розповідає засновник галереї Алекс Ґор.
Майстерня художника
Остання зупинка мистецької прогулянки — майстерня українського художника Сергія Савченка. Він є засновником Фундації «Savchenko» та галереї «Savchenko Gallery» в Гданську (Польща). Сергій Савченко розповідає, що започаткована галерея в Польщі дозволяє підтримувати та створювати міжнародні зв’язки між українськими та митцями за кордоном, зокрема там діє резиденція для молодих митців.
Митець народився у Львові (1972 р.). Навчався у Львівському коледжі декоративно-прикладного мистецтва ім. І. Труша на відділі художнього металі, який закінчив у 1991 році. Вчився у майстерні Бориса Буряка (протягом 1991-1992 рр.). Також освіту здобув у Львівській Академії Мистецтв, відділ — художнього скла (1996 р.).
Сергій Савченко працює в сфері живопису, друкованої графіки, відео, театральної сценографії, анімації тощо. Роботи художника є в колекціях різних музеях та галереях, зокрема: Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, Музею українського образотворчого мистецтва, артцентру «Дзиґа», КМЦ «Княжа гора», Хмельницького обласного художнього музею, приватних художніх збірках.
Про виставковий проєкт «Руїни та репродукції» Сергія Савченка у «Дзизі» — дивись тут у матеріалі на ІА Дивись.info.
Раніше ми розповідали, як у Львові минув галерейний вікенд.
