Деколонізація та ветеранська література: як у Львові минув «ПреФорум в колі Федоровича»
Протягом 1-6 травня у Львові вперше відбувся «ПреФорум в колі Федоровича». У його межах минуло шість подій, які покликані переосмислити простір площі Музейної через особистість Івана Федоровича.
Детальніше про подію — в матеріалі журналістки ІА Дивись.info.
Основна ідея «ПреФоруму в колі Федоровича»
«ПреФорум в колі Федоровича — це відповідь на засилля російської забороненої літератури, що не один рік поширювалася на букіністичному ринку біля пам’ятника Івана Федоровича», — каже проєктна менеджерка Львівської муніципальної бібліотеки та співорганізаторка префоруму Катерина Алексєєнко.
Вона розповідає, що подія покликана деколонізувати постать Івана Федоровича, підсвітити ветеранську літературу та нашу воєнну реальність. Тому її невипадково започаткували напередодні VII Всеукраїнського форуму військових письменників.
«Нам як організаторам, велика честь під його (йдеться про Івана Федоровича — приміт. ред) патронатом просувати українську культуру і в свою чергу віддавати заборговане — українське слово, яке є господарем цього майданчику, а не совєтські артефакти і русофільська ностальгія. А це неабиякий український голос, а найвагоміший — голос військових письменників», — підкреслює Катерина Алексєєнко.
Місце для префоруму, а саме — площа музейна біля пам’ятника Івана Федоровича — також символічне, як зазначає співорганізаторка:
«Це простір біля одних з найбільших і значущих храмів нашого міста — Домініканського Собору та Успенської церкви. Це ті храми, які були свідками початку книгодрукування на наших землях. Центр та серце нашого міста».
Водночас ключовою особистістю префоруму є львів’янин, майстер-винахідник, друкар Іван Федорович.
«Федорович започаткував неперервне датоване друкування. Він відкрив величезний простір, скерувавши одне із русел «галактики Гутенберга» до Львова. Підтримуючи місцеві традиції зміг забезпечити ті освітні, культурні процеси, які до сьогодні є важливими, актуальними та втілюються у наших культурних проєктах», — наголосив директор ЛМБ Василь Кметь.
Організаторами події стали Львівська муніципальна бібліотека, Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука, Всеукраїнський форум військових письменників.
Які події відбулися на префорумі
На площі Музейній, біля пам’ятника Івана Федоровича, провели шість культурно-літературних подій.
Префорум розпочався з розмови про Івана Федоровича «Як першодрукар творив традицію». На ній історики та знавці книгодрукування Василь Кметь та Володимир Стасенко розповідали про біографію винахідника та про основні засади друкування на українських землях. Зокрема, особливу увагу привернули до розвінчування міфів про Федоровича, повертаючи справжнє звучання його імені.
Наступна подія — «ПреФорумські читання: декламація авторських творів». Тут авторську поезію зачитали поетки та співзасновниці поетичної спільноти «Є що сказати» Олена Маєвська та Світлана Левицька, співтворчиня й проєктна менеджерка мистецького об'єднання «Плем'я Тверде» Морті Блек (Олеся Бедзвін), поетка Анастасія Ковальчук, авторка збірки «Радіохвилі» Олена Галунець, лікар та поет Остап Кудлатий і Віта Верстова. Крім того, був відкритий мікрофон, під час якого свої тексти прочитали охочі.
«Головною особливістю було те, що такі читання біля Івана Федоровича відбулися вперше, тож ми ознакували це місце українським поетичним словом. Обмежень у тематиці текстів не було, тому кожен та кожна могли себе проявити. Багато поезії про наше місто, про любов і війну. Остання тема зараз особлива важлива, адже поезія — це стан рефлексії та проживання», — розповіла завідувачка відділу промоцій ЛМБ Віта Верстова.
На третій день відвідувачі заходу мали можливість переглянути фільм «Літургія протитанкових перешкод». До обговорення стрічки долучилися культорологиня Оксана Дарморіз та координаторка Кіноклубу Docudays UA Віра Карпінська. На події розповіли про проєкт «Небачена сила», в якому йдеться про ненасильницький опір українців і українок в окупації.
«Фільм “Літургія протитанкових перешкод” — про те, як війна змінює наші ролі. Майстерня, де раніше створювали скульптури, перетворюється на місце виготовлення протитанкових їжаків. Це стрічка про нагальне, про здатність об’єднуватися у важкий момент, щоби стати на захист своєї країни, цінностей і свободи. Фільм чітко фіксує нас та дійсність у перші тижні та місяці повномасштабного вторгнення», — розповіла Віра Карпінська.
На наступний день відбулася презентація книги «Легенди Вільних» ветерана та засновника видавництва «Мрієлови» Андрія Каспшишака. Опісля — читанням творів з антології військової поезії «Голоси», де виступили такі автори, як-от: Андрій Гуменюк, Олена Лотоцька, Оксана Весна. Авторські барди співала Ольга Донеччанка.
Останньою подією форуму стала розмова про ветеранську літературу «Від українських січових стрільців до сьогодення». У ній взяли участь: історик та керівник ЛМБ Василь Кметь, засновниця форуму військових письменників Тетяна Пилипець та дослідниця поетики стрілецьких пісень, докторка філологічних наук, провідна наукова співробітниця, в. о. завідувачки відділу соціальної антропології в Інституті народознавства НАН України Оксана Кузьменко. Модерувала розмову радіо-ведуча Ольга Телипська.
«Саме поняття "ветеранська література" потребує уточнення. Бо ми спочатку маємо зрозуміти, хто такі ветерани. Що саме в контексті сучасної російсько-української війни ми вкладаємо в це поняття «ветеран». Бо якщо ми дамо відповідь, звідки походить ця назва. Чи це не є рефлексія з Другої світової та міфу "великої вітчизняної", і цієї всієї ідеології ветеранства, яке тривало від 1945-го року минулого століття? Тоді воно дасть нам розуміння, чи впроваджувати та більш широко використовувати термін "команданська література"», — зазначила Оксана Кузьменко.
Чому Федорович, а не Федоров?
Іван Федорович є одним із перших східнослов’янських друкарів, граверів, інженерів та ливарників. У 1572 році він переїхав до Львова, де розвинув друкарню. У 1574 році уклав та надрукував перший східнослов’янський посібник з граматики «Буквар» та друге видання «Апостола».
«Іван Федорович, завжди був Федоровичем (подивіться, на його підписи). Російська пропаганда виокремила тільки його російську версію написання імені. А ми десятками років вчили це, не ставлячи під сумніви і не дивлячись на його авторські підписи», — наголосила Катерина Алєксєєнко.
Вона додає, що така ініціатива допомагає звернути увагу українцям припинити повторювати російські наративи, деколонізувати власні звички, а також — почитати і дізнатися більше про книгодрукаря.
Підкреслимо, що 8 лютого 2024 року депутати ЛМР ухвалили рішення перейменувати вулицю імені Івана Федорова на Івана Федоровича. Такі зміни відбулися в межах деколонізації топоніміки, яка триває в місті.
