Екологічні проблеми через мистецькі твори: про виставковий проєкт у львівському «Домі42» (фото)
У Львові в місце-просторі «Дім42» комунального підприємства «Львівське радіо» триває виставковий проєкт «Оригіналом будемо милуватися після». Тут розмістили роботи сучасних митців, у яких вони осмислюють екологічні теми крізь призму археології, палеонтології та образи динозаврів.
Детальніше про виставку — у матеріалі журналістки ІА Дивись.іnfo.
Виставковий проєкт, що відкривався 10 тижнів
Серія лабораторних виставок складається з трьох частин, які відкривалися поступово протягом 10 тижнів. Першу частину виставки презентували 6 квітня. Останню — 17 травня.
Основна проблематика виставкового проєкту — сучасні мистецькі практики та палеонтологія, екологічна думка, шосте масове вимирання та пошук нових оповідей про життя на руїнах.
Куратором виставки є Борис Філоненко — арткритик та редактор. Зокрема, був співкуратором Павільйону України на Венеційській бієнале 2022 та Бієнале архітектури в Венеції 2023 тощо.
«До кінцевого етапу створення виставки в проєкті з’явилися п’ять нових робіт, які не планувалися на початку. Тобто це така форма — з одного боку, експериментального проєкту, з іншого — виставки, в якій є кураторська концепція. Цікаво було саме те, як така тема може стати приводом для розмови та як ці роботи можуть бути побачені. А тема така, що ми дивимось на сучасне мистецтво через дуже вузьку тематичну рамку — динозаври, трошки ширша — палеонтологія, а ще ширше — питання про мистецтво та періоди, які передують людській історії», — розповів куратор проєкту.
Він зазначає, що важливими у цій виставці є питання екології, зокрема усвідомленням того, що нас оточує у світі.
«Це така система роздумів різних робіт художників та художниць, в яких присутні: або динозаври, або птахи, або каміння чи геологічна тема. Тобто ми дивимося на такі знайдені артефакти, твори мистецтва, в яких чомусь опинилися динозаври та пробуємо зрозуміти, що це», — додає Борис Філоненко.
Від доісторичного часу до сучасного мистецтва
Перша частина виставкового проєкту «Я, щиро кажучи, про ящеротазових» актуалізує питання про зустріч людини з доісторичними істотами, які підважують усталені картини світу, втручаються в релігійну та політичну уяви, нагадують про вимирання.
У «Домі42» зазначають, що перша частина реферує до книжки Стівена Брусатті «Злет і падіння динозаврів» з поворотом до «Злету і падіння Третього Райху».
«Ми зараз живемо під час шостого масового вимирання. Дуже багато видів остаточно залишають планету. Люди там на черзі. І невідомо, коли ми перестанемо за цим слідкувати. П’яте масове вимирання зафіксоване на історії динозаврів», — зазначив куратор.
Він підкреслив, що в цій залі є артбук фотографа Владислава Краснощока, який підіймає питання тоталітарних режимів і динозаврів. За його словами, ця тема перетинається зі зразками класичного палеоарту.
«Також є Володимир Шухальський — фотограф та науковець, який багато працював з птахами. Для мене було його сюди включити, щоб нагадати про виставку Влодзімєжа Пухальського, яка була минулого року у Львівському муніципальному центрі. Він все життя займався фотографуванням тварин. Ця книжка відкрита на такому розвороті, де є образ людини і природи, але в якому людина не домінує над природою», — розповів Борис Філоненко.
Автори та авторки, представлені в першій частині: Катя Лібкінд, Єгор Анцигін, «Биті Байдики» (Макс Албул, Марк Зеневич, Влад Свідерський, Єгор Славуцький), Владислав Краснощок, Павло Маков, Євген Нікіфоров, Влодзімєж Пухальскі, Максим Третяк.
Друга частина — «Прогулянки з пластиковими динозаврами». Тут зібрані твори сучасних художників і художниць, в яких людина та динозавр перебувають у взаємодії.
Єдиною живописною роботою на виставці є картина Люсі Іванової. Куратор підкреслив, що її палеоарт зумовлений художнім імпульсом, а не конкретним замовником (музеєм чи науковцем), як зазвичай буває в цьому напрямку.
Тут є робота Каті Бучацької «Кістка динозавра». За словами куратора, прототип такої кістки знайшли в Шотландії у межах проєкту, який був присвячений феміністичної критики палеонтології. Водночас авторка зробила таку кістку з природних матеріалів так, щоб глядач не розуміла одразу, що це містифікація.
«Інша частина залу продовжує тему динозаврів та дитинства. Тут зібрані різні роботи з динозаврами пластиковими, механічними, в парку відпочину. Для прикладу, тут є фото, в якому задум показати динозаврів так, щоб ми не розуміли, чи це справжні вони чи реконструкція», — Борис Філоненко.
Так, у другій частині виставки є роботи таких авторів та авторок, як-от: Катя Бучацька, Люся Іванова, Катя Лесів, Ольга Марусин, Станіслав Туріна, Ярослав Футимський.
Третя частина виставки під назвою «Я б не хотіла викопати кістку» звертається до розкопок, уламків, каміння та гамма-випромінювання Великого вибуху. Таким чином митці розглядають історіографічний поворот у мистецтві поруч з, ймовірним, палеонтологічним.
«Ця частина присвячена різним оптикам на знахідку. Тобто, що науковець або просто людина знаходить в землі, з чим стикається і як потім доходить до такого уявлення цілісного світу минулого. У цій залі зібрані різні уламки, рештки, каміння, яка нечітка картинка або телевізор, який начебто не передає ніякої інформації», — підкреслив Борис Філоненко.
Він розповів, тут серед каменів є амоніт з Криму — фрагмент доісторичної ракушки, тварина, яка плавала в морі.
«Максим Ходак зробив таку серію, що називалася «Уламки», де він апелює до теми руїн. Це набір різних камінчиків, серед яких є знаряддя праці перших людей, а також уламки архітектури. У другій частині є така ультрасучасна археологія, яка ще нею не стала, — фрагменти російської зброї, що залишається в українському ґрунті. Це уламки ракет з Харківської області: такі дрібні елементи, частини зброї, які можуть сприйматися як археологія», — зазначив куратор.
Автори та авторки представлені у третій частині: Каріна Синиця, Нікіта Кадан, Максим Ходак, Любомир Тимків, Елена Субач, В’ячеслав Поляков, Андрій Бояров, Аттіла Гажлінскі, Катя Лібкінд та Єгор Анцигін.
Простір «Дому42» працює щосуботи з 12:00 по 19:00 год та посеред тижня за попередньою домовленістю. Виставковий проєкт «Оригіналом будемо милуватися після» триватиме до 14 червня.
Простір «Дому42» у Львові як місце, де поєднується мистецтво та наука
«Дім42» розташований на площі Ринок, 42 в історичній будівлі XVIII століття, збудованій на підвалах і мурах камʼяниці XIV століття. Простір є пам’яткою архітектури національного значення. Зараз він перебуває в трансформації. Тут триває ремонт.
«Основна візія "Дому42" — мистецькі та культурні проєкти, які зіштовхують різні царини, зокрема, науку, технології, мистецтво та культуру. Основні теми, з якими ми тут плануємо працювати — політика природи, екологія, антропоцен, штучний інтелект, екоцид. Тут ми хочемо мати діалог з людьми з різних царин, щоб розвивати культуру міждисциплінарності», — пояснила комунікаційна менеджерка Оксана Демич.
Таким чином, «Дім42» є постійним місцем для роздумів та розмов. Крім того, простором активної пам'яті та роботи зі спадщиною діячів культури, які загинули внаслідок війни Росії проти України.
Тут відбуваються не тільки виставки, але й майстерки, лекції, дискусії, читання, покази. Крім того, відповідно до концепції простору фрагменти з попередніх виставок також можуть залишатися на стінах і в наступних проєктах.
«Дім42» є частиною комунального підприємства «Львівське радіо», куди також входить Дім Звуку. Ці два простори працюють довкола трьох основних програмних напрямків: міждисциплінарність, спадщина та досвіди війни.
Раніше ми розповідали, вибір між раєм та пеклом: що побачити на виставці у львівській галереї ZAG.
