Ігор Калинець: фраґменти зі життя поета, дисидента та почесного громадянина Львова
Напередодні, 28 червня, у віці 85 років помер Ігор Калинець — український поет, письменник, перекладач, дисидент, представник «пізньошістдесятницької» генерації, почесний громадянин Львова, якого радянська влада арештувала та ув’язнила на 6 років суворих таборів і 3 роки заслання.
У вівторок, першого липня, із ним попрощаються у Львові. Журналістка ІА Дивись.іnfo зібрала головні фраґменти з життя видатного поета.
«Поезія допомогла вистояти»
Ігор Калинець народився 9 липня 1939 року у Ходорові, що у Львівській області. Навчався у Львівському університеті на філологічному факультеті, який закінчив у 1962 році. Опісля —працював у Львівському обласному архіві.
У 1961 році одружився з Іриною Стасів. У їхньому домі часто збиралися представники львівської інтелігенції. Вони друкували свої тексти в місцевих часописах, співпрацювали з іншими письменниками та громадськими діячами.
У 70 роках минулого століття розпочався новий етап переслідувань українських дисидентів від радянської влади. Тоді арештували чимало знайомих та друзів подружжя Калинців. Одним із перших під репресії радянської влади потрапляє історик Валентин Морозов.
У січні 1972 року ув’язнили та засудили Ірину Калинець. А вже влітку цього ж року затримують Ігоря Калинця. Він отримав шість років суворих таборів та три роки заслання, які відбував на Північному Уралі та Забайкаллі. Вдома у Калинців залишилася дочка Звенислава.
«Мучився, але не каявся — і радий з того, що лишився людиною. Поезія допомогла вистояти і в перший, і в другий періоди. Зумів зберегти все написане, що дивовижно, але не впевнений, що це радість для читача. Після 1981 року я замовк як поет, і тепер я — імпресаріо колишнього поета», — писав Ігор Калинець в автобіографії (збірка віршів «Калиновий герб», А-БА-БА-ГА-ГА-МА-ГА).
Повернутися зі заслання до Львова вони змогли у 1981 році. Після цього Ігор Калинець більше не писав поезій.
Того ж року влаштувався працювати до Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. У 1987 року долучився до створення журналу «Євшан-зілля».
Про літературну творчість Ігоря Калинця
Перша збірка Ігоря Калинця вийшла у 1966 році під назвою «Вогонь Купала». Опісля його книги виходили вже за кордоном. Це такі видання, як-от: «Поезії з України» (Брюссель, 1970; «Відчинення вертепу», Л., 2011), «Підсумовуючи мовчання» (Мюнхен, 1971) та «Коронування опудала» (Нью-Йорк, 1972).
Загалом у творчому доробку поета налічують 17 збірок. Його поетичну творчість умовно поділяють на два періоди:
- поезії, які Калинець написав до ув’язнення (9 збірок віршів, які об’єднані у підсумковій книзі «Пробуджена муза» (Варшава, 1991);
- поезії, які він написав під час ув’язнення та заслання (8 збірок, що ввійшли до книги «Невольнича муза» (Балтимор, Торонто, 1991).
Великий вплив на творчість Калинця мала поезія Богдана-Ігоря Антонича, якого він досліджував та популяризував. Зокрема, разом із дружиною знайшов будинок, де він мешкав, та його могилу.
«Як поет-шістдесятник я виростав на традиціях рідної землі, народної обрядовості і Розстріляного Відродження. Мій вчитель — Богдан-Ігор Антонич. Проблеми, які тепер хвилюють Україну, вже тоді мучили не одного з нас, і я задекларував свою громадську позицію не тільки у правозахисних акціях, а й у своїй поезії», — зазначав Ігор Калинець («Автобіографія», збірка віршів «Калиновий герб»).
Після заслання поет створив чимало текстів для дітей, які згодом вийшли друком: «Пан Ніхто. Довга казка» (1994), Дурні казки» (1996), «Данка і Крак. Казкова повість», «Пісеньки та віршики зі Львова» (2006).
У 1992 році отримав премію імені Василя Стуса, а згодом в тому ж році — Національну премію України імені Тараса Шевченка за книжку вибраних поезій «Тринадцять алогій».
Добірка поезій Ігоря Калинця
ці квіти
із синцями
за спроби перейти
кордон волі і неволі
спокутую тепер
головний гріх
замало дарував
Тобі квітів
***
сором
зараз зоставатися
на волі
промовила б Ти
напевно
як не один
з-поміж нас
ще тут
***
серед надісланих
протестів
один на ім’я
представника УРСР
в ООН
не тратимо
гумору
і в нещасті
***
що то за реалії
світе
ренегати
при регаліях
покійники
реабілітовані
і мрійники
ізольовані
(із циклу «Записки до тюрми»)
***
коли вона спала
я вибудував для неї терен
приносив їй потрави
коли вона спала
зникла до несподіванок
як до сходу сонця
вірила в чари крила
вже на другий день
грала вона так солодко
що тремтіла моя душа
як дека скрипки
(з циклу «Автопортрет з крилом Архангела»)
***
мій світ вмістився
на кінці голки
ще й для твого
місце зісталося
але як потопаючий
хапаюся
за соломинку
спогаду про світ
гірку чашу випити
щоб домаскуватись на дні
ще гіркішої
белени розгублення
(вірш «Закінчуючи»).
Першого липня о 12:00 год у Архикатедральному соборі Святого Юра розпочнеться чин похорону поета. Опісля, о 13.30 год, на пл. Ринок, біля Ратуші, мине загальноміська церемонія прощання. Поховають Ігоря Калинця на Личаківському цвинтарі.
У матеріалі використано інформацію з таких джерел: енциклопедичної статті про Ігоря Калинця; матеріалу на сторінці Львівського університету та книжки віршів «Калиновий герб» від А-БА-БА-ГА-ГА-МА-ГА.
ІА Дивись.info досліджує історію та розповідає про видатних українців, які прославились у мистецтві, науці та інших ремеслах. Прочитати ці історії можна за посиланням Видатні українці.
